Копія:

Справа № 2а-2535/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 листопада 2010 року  Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Гафяк В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій не правомірними та зобов’язання перерахувати та нарахувати пенсію,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2010 року до суду звернувся позивач ОСОБА_2 з вказаним адміністративним позовом до Головного Управління пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просить визнати неправомірною в перерахуванні та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї, а потім 1-ї категорії (інваліда 3-ї групи), відповідно до ч. 1 ст. 51, ч. 4 ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» виходячи з 30 та відсоткового розміру мінімальної пенсії за віком та зобов’язати здійснити перерахунок з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2-ї категорії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог абзацу 1 ст. 51 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з    підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених виплат та зобов’язати здійснити з 22.05.2008 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, я інваліду 3-ї групи, щодо захворювання якого встановленого зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог абзацу 4 ст. 50 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з    підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням виплачених виплат, та стягнути судові витрати.

Зазначив, що він у 1987 році приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, мав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії серії А № НОМЕР_1 від 08 квітня 2008 року та вкладку до нього від 08 квітня 2008 року за №НОМЕР_2 із зазначенням учасника ЛНА на ЧАЕС, а до цього мав з 16.02.1993 року посвідчення учасника ЛНА на ЧАЕС у 1987 році 2-ї категорії серії А №НОМЕР_3.

Полтавською обласною МСЕК № 1 йому встановлена вперше з 11.03.2008 року безстроково третя група інвалідності, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК від 11.03.2008 року №0257828.

Згідно ст.13 «Розмір пенсій за вислугу років» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі - Закон №2262) мені була визначена в 2001 році пенсія у розмірі 90 % від грошового забезпечення, при вислузі 30 років, яка складалася з:

1) за вислугу 20 років та звільненням зі служби у запас (за станом здоров'я) - 55%, за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення, - згідно пункту «а» ст. 13;

2) за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році - 5 % - згідно пункту «в» ст. 13;

Згідно статті 10 Закону №2262, призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Конституція і закон України виділяють окремі категорії громадян, що вимагають з боку держави додаткових гарантій соціального захисту, до таких категорій відносяться зокрема особи, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи. Особливий правовий статус цих осіб закріплений у ст. 16, 17 Конституції України, ст. 1, 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач звертався до   Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області з проханням провести перерахунок про перерахування розміру пенсії по інвалідності у відповідності до ст. 51 ч. 1 та ст. 50 ч. 4 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але отримав відмову, яку вважає неправомірною, в якій Головне Управління фонду України Полтавської області відмовило йому в перерахунку призначеної додаткової пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру додаткової пенсії. Відповідач вважає, що при нарахуванні та виплаті пенсії за цей період застосовується мінімальна пенсія за віком в сумі 19 грн. 91 коп., встановлена постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1, де і встановлені чорнобильцям певні обмеження щодо розмірів виплати пенсій: мінімальної державної основної та додаткової. Крім того відповідач вважає, що певні обмеження виплат чорнобильцям додаткових пенсій були також встановлені пунктом 4 Постанови КМУ №1 530 від 28.05.2008 року.  рік Вважає, що такі дії відповідача є незаконними.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 23 листопада 2010 року позовні вимог про визнання дій протиправними та зобов’язати зробити перерахунок та виплату додаткової пенсії та щомісячної доплати до пенсії у відповідності до ст. ст. 49, 50 ч. 4, 51 ч. 1, 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині позовних вимог за період з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 року по 03.04.2010 року були залишені без розгляду, у зв’язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Відповідно до вимог ст. 183-2 КАСУ справа розглядається в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення, де зазначив, що відповідно до ст. 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та постанови Кабінету Міністрів України № 1522 від 02.11.2006 року «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначенням і виплати пенсій деяким категоріям громадян» з 01.01.2007 року функції з призначення і виплати пенсії військовослужбовцям передані до органів Пенсійного фонду України. Згідно доручення Кабінету Міністрів України від 25.09.07 № 40972/1/1/07, листа Міністерства Юстиції України від 30.03.07 № 21-46-07 органи Пенсійного фонду України не являються правонаступниками жодних з силових відомств, а прийняли лише функції з призначення та виплати пенсії з 01.01.07 р. Крім цього Пенсійний фонд не повинен відповідати за доплати пенсії до 01.01.07 р. виплату пенсій за рішення судів до 01.01.07 року будуть здійснювати силові відомості, в яких знаходилися пенсіонери на обліку. фінансування виплати пенсій військовослужбовцям та деяким іншим категоріям громадянам здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету і будь-які виплати до передачі функцій органів Пенсійного фонду не фінансуються. фінансування органів Пенсійного фонду на підставі вище перелічених нормативних актів розпочато тільки з 01.01.07 року і не раніше. при встановлені додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідачем було застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.02 р. № 1 відповідно до якої розрахунок додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провадиться виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. крім того відповідач вважає, що певні обмеження виплат чорнобильцям додаткових пенсій були також встановлені пунктом 4 Постанови КМУ № 1 530 від 28.05.2008 року.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази по справі у їх сукупності, приходжу до висновку , що позовні вимоги позивача  підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.

  Позивач у 1987 році приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС, мав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії серії А № НОМЕР_1 від 08 квітня 2008 року та вкладку до нього від 08 квітня 2008 року за №НОМЕР_2 із зазначенням учасника ЛНА на ЧАЕС, а до цього мав з 16.02.1993 року посвідчення учасника ЛНА на ЧАЕС у 1987 році 2-ї категорії серії А №НОМЕР_3. Полтавською обласною МСЕК № 1 йому встановлена вперше з 11.03.2008 року безстроково третя група інвалідності, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК від 11.03.2008 року №0257828.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України).

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст. 22 Конституції України).

Позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 01 категорії та інвалідом 3-ї групи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію по інвалідності,  яка призначена відповідно до ст.ст. 49, 50, 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ), що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Положеннями ст.54 Закону № 796-ХІІ (в редакції, що діяла до 28 грудня 2007 року) передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по третій групі інвалідності -   6  мінімальних пенсій за віком, при цьому додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, віднесеним до категорії 1, призначається інвалідам   3   групи у розмірі   50 %  мінімальної пенсії за віком (ст. 50 Закону № 796-ХІІ). Порядок обчислення таких пенсій визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 №1 «Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів,  фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (далі – Постанова № 1 від 03.01.2002), відповідно до  якої розрахунок пенсії проводиться із врахуванням розрахункової величини 19 грн. 91 коп.  

На підставі постанови КМУ №654 від 16.07.2008 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено доплату окремим категоріям осіб з тим, щоб їх пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством) досягали таких розмірів: в інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: інвалідів 1 групи – 1200грн., інвалідів 11 групи – 1090грн., інвалідів 111 групи – 980 гривень; в учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 – 1990 роках та осіб, евакуйованих у 1987 році із зони відчуження: інвалідів 1 групи – 870, інвалідів 11 групи – 820, інвалідів 111 групи – 760 гривень. Також постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.08 встановлено розміри додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: 1) тим, що належать до категорії 1: інвалідам ІІІ групи – 15 відсотків.

Постанови № 1 від 03.01.2002, № 654 від 16.07.08, № 530 від 28.05.08, на які посилається відповідач, в частині встановлення обмежень щодо розмірів виплати пенсій та допомоги не відповідають розмірам, встановленим іншими законами України, при цьому Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме положення Закону №796-ХІІ, а не вищезазначені Постанови №1 від 03.01.2002, № 654 від 16.07.08, № 530 від 28.05.08. Окрім цього суд враховує, що відповідно до ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком, при цьому ст.19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Також суд враховує положення Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ від 30 травня 1997 року №523, дана постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту абзацу 4 ст. 50  Закону №796-ХІІ.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі – Закон №1058-ІV), мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена даним Законом для розрахунку підвищень пенсій, передбачених абзацом 4 ст. 50 Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст.28 Закону №1058-ІV встановлюється в розмірі, визначено законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який установлений у Законі «Про Державний бюджет в Україні» на відповідний рік, тобто з даного розміру визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

За таких обставин дії відповідача щодо відмови у перерахуванні пенсії позивачу без врахування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого Законом №1058-ІV, є протиправними.

Відповідно до ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, при цьому згідно Рішення Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 розмір пенсії позивача не повинен бути нижчим   6 -и мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія – у розмірі   50   % мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» чи іншими законами станом на 19.04.2010 та по час розгляду справи виплати пенсії згідно абзацу 4 ст.50 Закону №796-ХІІ в повному розмірі зупинені не були.

Докази на підтвердження нарахування та виплати пенсії позивачу в повному обсязі згідно абзацу 4  ст. 50 Закону №796-ХІІ в матеріалах справи відсутні. Тобто відповідач не надав доказів на підтвердження правомірності своїх дій згідно ч.2 ст.71 КАС України.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю як інваліду 3-ї групи щодо захворювання якого встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом на час виплат, відповідно до вимог абзацу 4 статі 50 та ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-12 з підвищенням розміру вказаної пенсії у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного відвідним законом, відповідні виплати провести з урахуванням вже проведених виплат на майбутнє не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може в майбутньому регулювати суспільні відносини.

Таким чином відповідач зобов’язаний провести перерахування та виплату позивачу пенсії згідно  абзацу 4 ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону №796-ХІІ за період з 04.04.2010 по 23.11.2010 року.

Оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат, суд вважає за можливе витрати по справі віднести на рахунок держави,   у відповідності до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст.19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 6, 10, 17, 41, 71, 158-163  КАС  України,  суд –  

П О С Т А Н О В И В:

    Позов ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахувати та нарахувати пенсію – задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Полтавської області щодо відмови в перерахунку ОСОБА_2 щомісячної додаткової щомісячної пенсії по інвалідності відповідно до ст. 49, абзацу 4 ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-12 – незаконними.

Зобов’язати Головне управління пенсійного фонду в Полтавській області провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як інваліду 3-ї групи, щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 49, абзацу 4 ст. 50, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 04.04.2010 року по день розгляду справи, тобто по 23.11.2010 року, за виключенням виплаченої пенсії за даний період.

Судові витрати покласти за рахунок держави.

В решті позовних вимог  відмовити.

Постанова в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.    

Суддя підпис:

Копія вірна:

СУДДЯ: