АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О., Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника Компанії «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2010 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Regionala investiciju banka» (Латвія) до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», Компанії «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» про визнання недійсним проекту правочину щодо умов кредитування купівлі нерухомого майна (землі) у Німеччині ,
встановила:
У грудні 2009 року Акціонерне товариство «Regionala investiciju banka» (Латвія) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Південний», Компанії «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» про визнання недійсним проекту правочину щодо умов кредитування купівлі нерухомого майна (землі) у Німеччині .
При цьому позивач посилався на те, що між ОСОБА_1, Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Південний» та Компанією «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH» існують правовідносини, які випливають з проекту правочину щодо умов кредитування купівлі нерухомого майна (землі) у Німеччині, який було підписано між вищевказаними особами.
Як стверджував позивач, даний проект правочину є недійсним, оскільки при його підписанні не було дотримано вимог щодо простої письмової форми правочину; одна із осіб - Компанія «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH», іноземна юридична особа, не діяла через свої уповноважені органи; дії осіб, які вказані в якості сторін та кредиторів, не були спрямовані на настання правових наслідків.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2010 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Regionala investiciju banka» (Латвія) було задоволено.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга представником Компанії «G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellshaft mbH», в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Regionala investiciju banka» (Латвія) .
_________________________________________________________________________
Справа №22ц–14398/10 р. Головуючий у 1-ї інстанції
Ярош С.В.
Категорія: 19 Доповідач: Ткачук О.О
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт не оспорює повноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами спірного проекту правочину визначено характер правовідносин між собою, спрямованих саме на отримання кредитних коштів для фінансування купівлі нерухомості, що знайшло відображення не тільки в назві правочину: "Умов кредитування купівлі нерухомості (землі) в Німеччині Проект", а й у встановлені розміру грошових коштів, що надаються банками - кредиторами позичальнику компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH", строків користування позичальником наданими коштами, розмір процентів, що належить сплатити за користування ними (т.1 а.с. 4- 6).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом вказаної статті, ціль на яку витрачені кошти, що позичені, не має вирішального значення для правовідносин з кредитування, тому не має правового значення посилання апелянта на те, що дії учасників оспорюваного проекту правочину були спрямовані виключно на купівлю та оформлення права власності на нерухоме майно.
Як вказано в п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема ст.1055 ЦК України, відповідно до якої кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
Встановивши, що жодна з юридичних осіб, які підписали вказаний правочин не поставила на ньому свою печатку, суд дійшов правильного висновку про недотримання сторонами передбаченої ч.2 ст. 207 ЦК України простої письмової форми правочину.
Нічим не спростовані висновки суду про підписання оспорюваного проекту правочину влітку 2006 року і про відсутність повноважень на його укладення у ОСОБА_3, що підписав вказаний проект від імені компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH" (т.1 а.с. 207-209, 220-238).
Підписання оспорюваного проекту правочину влітку 2006 року, свідчить про те, що під час підписання апелянт, як юридична особа, не діяв через свої уповноваженні органи, або представника.
Таким чином, суд першої інстанції вірно виходив з того, що проект правочину щодо умов кредитування купівлі нерухомості (землі) в Німеччині є недійсним, оскільки він не відповідає вимогам ст.ст. 202, 203, 205, 207, 208, 215 ЦК України.
Відповідно вимог ст.ст.628, 638 ЦК України кваліфікувати оспорюваний проект правочину, як змішаний договір, можливо лише, якщо в ньому містились би істотні умови (елементи) які властиві, для різних видів договорів.
Відсутність внесеного учасниками майна в просте товариство, об'єднання їх вкладів, передбачені ст.ст. 1130-1134 ЦК України, фінансовий звіт компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH" станом на 31.12.2006 року (т.2 а.с. 51), річний баланс апелянта станом на 31.12.2006 року (т.2 а.с. 54-75), витяг з поземельної книги округу Берлін - Шмаргендорф від 07.03.2007 року (т.2 а.с. 29), спростовують доводи апеляційної скарги про створення простого товариства.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що заявка від 27.12.2007 року (т.2 а.с. 46) свідчить про те, що сторони виконували саме Умови кредитування. Згідно оспорюваного проекту правочину проценти за наданими грошовими коштами сплачується банками - кредиторами. З наданої заявці вбачається, що проценти за консорціумним кредитом №А-04/396 від 14.11.2006 року сплачувались саме апелянтом, а ні банками кредиторами.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюваний правочину не відповідає вимогам законодавства до договору простого товариства, окільки в ньому не має істотних умов необхідних для такого виду договорів.
Судова колегія не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення.
Не спроможні доводи скарги про порушення прав компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH" у зв'язку зі зміною її процесуального статусу з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на відповідача, оскільки така зміна процесуального становища відбулась відповідно до ст. ст. 27, 30, 32, 33, 35, 130 ЦПК України. Апелянту було надано час та можливість надати свої заперечення та докази на їх підтвердження.
Не є підставою для скасування рішення суду і посилання в скарзі на необґрунтоване призначення експертизи та допит свідків в попередньому судовому засіданні. Судова колегія вважає, що експертиза призначена судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 130, 143, 144 ЦПК України, а свідки допитані в порядку забезпечення доказів згідно ст. 133 ЦПК України.
Не засновані на законі доводи скарги про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, та у зв'язку з визнанням судом оспорюваного договору неукладеним. Наявність спору між сторонами підтверджено позицією компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH" в суді першої інстанції, її апеляційною скаргою. Визнання позову іншими відповідачами не суперечить вимогам ч. 2 ст. 31 ЦПК України та не виключає наявність спору між іншими учасниками судового розгляду. Враховуючи, що позовні вимоги про признання вказаного правочину неукладеним не заявлялись, у суду не було підстав для закриття провадження з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Правильним являється і висновок суду про визначення підсудності. Оскаржуваний проект правочину щодо умов кредитування не відноситься к числу тих, до яких застосовуються правила про виключну підсудність, передбачені ст. 114 ЦПК України і відповідно до ст. 109 ЦПК України розглянутий за місцем мешкання одного з відповідачів.
Решта тверджень апелянта зводяться до посилання на обставини справи та необхідність вирішення апеляційною інстанцією питань про надання переваги доказів скаржника над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого суду оцінки доказів, що суперечить вимогам ст. ст. 303, 309, ЦПК України, тому судом до уваги не приймаються.
Суд першої інстанції повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно кваліфікував правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Regionala investiciju banka".
Підписавший апеляційну скаргу від імені компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH" ОСОБА_4, не оспорював факт повідомлення про слухання справи апеляційним судом, повідомив, що компанія "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH" розірвала з ним договір про надання правової допомоги та просив відкласти слухання справи.
Судова колегія не приймає до уваги заяву. Відповідно до ч. 4 ст. 44 ЦПК України про припинення представництва або має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви або усної заяви, зробленої у судовому засіданні. Така заява від компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH" до суду не надходила. Заяву, надану у судовому засіданні особою, яка була представником відповідача, не можна вважати належним повідомленням.
Враховуючи викладене та те, що відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, відсутність доказів про розірвання договору про надання правової допомоги уповноваженою особою компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH", вимоги.6 ст. 76, ст. 305 ЦПК України, судова колегія розглянула справу за наявними в неї матеріалами.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308,313-315 ЦПК України судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу компанії "G.I.V. Grundbesitz Investment Gesellsсhaft mbH" - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 травня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двох місяців з дня проголошення до Верховного Суду України.
Головуючий __підпис___ О.О. Ткачук
Судді __підпис___ Г.О. Косогор
__підпис___ Н.В. Ісаєва
«Копія вірна» Суддя: __________________ О.О. Ткачук