Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Ткачук О.О.
суддів Косогор Г.О. Ісаєвої Н.В.
при секретарі Султановій Ю.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним ,
встановила:
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами: гаражем та двома сараями, що розташований у с. Чоботарівка Біляївського району Одеської області по вул. Одеській, 11, укладений 05 квітня 2007 року між позивачкою та ОСОБА_4.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що у період з червня по жовтень 2004 року вона наймала вказану частину будинку, яка належала ОСОБА_3, який згодом запропонував їй купити цю частину і сплачувати гроші частинами впродовж 2 років, вона прийняла пропозицію і передала йому 500 доларів США. У вересні 2006 року позивачка передала йому 3000 доларів США, почала поліпшувати стан будинку, слідкувати за станом комунальних мереж, на власний розсуд проводити косметичні доробки. Всі ці роботи проводилися за власний рахунок. Щодо передачі грошей сторони домовилися, що залишок суми - 2500 доларів США, ОСОБА_1 передасть у жовтні 2007 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер і 2500 доларів США вона передала його співмешканці - ОСОБА_2, яка 08 вересня 2008 року написала розписку, згідно якої зобов’язалася оформити договір нотаріально. ОСОБА_1 вважала, що вона і ОСОБА_3 домовились щодо усіх істотних умов договору, відбулося повне виконання правочину і є підстави для визнання договору дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України.
У судовому засіданні суду першої інстанції позивачка підтримала заявлені позовні вимоги.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Справа №22ц–10586/2010 р. Головуючий у І-ї інстанції
Трушина О.І.
Категорія: 20 Доповідач: Ткачук О.О.
На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_1, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі .
Заслухавши доповідача, яка доповіла зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 домовилися про купівлю-продаж житлового будинку по АДРЕСА_1, за 6 000 доларів США, про що свідчить розписка ОСОБА_3 від 05 квітня 2007 року.
07 жовтня 2006 року Іллінською сільською радою Біляївського району Одеської області ОСОБА_4 було видане свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер і 19 листопада 2007 року Біляївською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було видане свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину спірного будинку.
Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Як вірно вказано у рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 домовилися про купівлю-продаж будинку 25 вересня 2006 року, про що свідчить розписка, а свідоцтво про право власності було видане останньому Іллінською сільською радою Біляївського району Одеської області 07 жовтня 2006 року, тобто, не будучи власником 1/2 частини будинку, ОСОБА_3 розпорядився нею.
Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Як вбачається з розписок, які надала суду ОСОБА_2, вона продала 1/2 частину спірного будинку позивачці і отримала від неї 6 000 доларів США, але вказані розписки вірно не були прийняті судом до уваги, оскільки ні на момент видачі розписок, ні у даний час, ОСОБА_2 не була власником 1/2 частини спірного будинку і не могла ним розпоряджатися.
Крім того, відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обовґязків сторін.
Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, оскільки договір купівлі-продажу, про укладення якого домовилися ОСОБА_1 і ОСОБА_3, відповідно до діючого законодавства підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, він не може бути визнаний дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України.
Крім того, суд вірно прийняв до уваги і ту обставину, що син ОСОБА_3 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, як спадкоємець першої черги отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька, і визнання договору купівлі-продажу дійсним позбавить неповнолітнього ОСОБА_3 права власності.
Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.
Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.
Головуючий підпис О.О. Ткачук
Судді підпис Г.О. Косогор
підпис Н.В. Ісаєва
З оригіналом згідно. Суддя О.О. Ткачук