Справа № 2 – 21/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 листопада  2010 року       Шаргородський районний суд Вінницької області

в складі : головуючого                       судді     Трофімчука М.Ю.

               при секретарі                                     Палій М.Д.

з участю:

               позивача по первісному позову         ОСОБА_1, вона ж

                                                                       відповідач по зустрічному позову,

               представника позивача             ОСОБА_2,

               відповідача     по первісному позову     ОСОБА_3, вона ж позивач

по зустрічному позову,

               представника відповідача             ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового будинку, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна та встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою,

в с т а н о в и  в :

    11.02.2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про виселення ОСОБА_3 без надання іншого житлового будинку, вказавши на те, що  відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.12.1982 року та свідоцтва про право власності від 26.11.2002 року він, ОСОБА_6, являється єдиним власником будинку по АДРЕСА_1.

    Певний час відповідачка ОСОБА_3 являлась членом його сім’ї, як дружина, а саме з 1989 року по 2006 рік і проживала в його приватному будинку. 23.11.2006 року за рішенням Шаргородського районного суду шлюб між ними розірвано. Сімейні відносини між ними припинено.  

Відповідно до ч.4 ст. 156 ЖК України, припинення сімейних відносин з власником будинку, хоч і не позбавляє відповідачку права користуватись приміщенням його приватного будинку, але не дає їй права обмежувати його прав на будинок, власником якого він є. На його усні зауваження та вимоги відповідачка не реагує, що змусило його звернутись до неї з письмовим попередженням, оскільки між ними не досягнуто угоди про користування нею належним йому на праві приватної власності будинком.

У відповіді від 26.01.2008 року на його попередження від 15.01.2008 року відповідачка не погодилась з певними його вимогами  та дотриманням чинного законодавства, пояснивши це тим, що вона є співвласником даного будинку. Вимоги щодо сплати частини витрат відповідачка не визнає, посилаючись на спільне проживання та на зустрічні вимоги. На обмеження його в доступі до однієї з кімнат в будинку та утворення прохідного двору з іншої кімнати, відповідачка жодним чином відповіла. Оплату в сумі 500 грн. за проживання в січні 2008 року відповідачка не провела і відповідного договору не уклала.

Вважає дії ОСОБА_3 протиправними.

На підставі викладеного просить виселити ОСОБА_3 з його приватного будинку АДРЕСА_1 без надання їй іншого житлового приміщення; стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати.

Ухвалою судді від 12.02.2008 року відкрито провадження по вказаній справі.

Ухвалою суду від 17.12.2008 року, в зв’язку зі смертю позивача ОСОБА_6, позивачем по справі визнано ОСОБА_1.

04.06.2009 року позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення підстав позовних вимог, в якій просила прийняти рішення, яким виселити ОСОБА_3 з її приватного будинку АДРЕСА_1 без надання їй іншого житлового приміщення; стягнути з ОСОБА_3 на його користь судові витрати, мотивуючи тим, по відношенню до попереднього власника будинку по АДРЕСА_1 – позивача по справі ОСОБА_6 відповідачка ОСОБА_3 була колишнім членом його сім’ї, то до неї, ОСОБА_1, вона жодного відношення не має.

14.06.2009 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічну позовну заяву про поділ нерухомого майна та встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою, на підставі того, що за час спільного проживання з ОСОБА_6 вони за спільні кошти: перебудували житловий будинок, побудували літню кухню з сараєм, до яких прибудували курник, вимурували кам’яну огорожу, купили металеві ворота, провели інші ремонтно-будівельні роботи та придбали автомобіль та інше майно, просить:

 визнати її, ОСОБА_3, співвласником житлового будинку АДРЕСА_1, який зареєстрований на ОСОБА_6 та поділити в натурі між нею та ОСОБА_1 вказаний будинок, виділивши кожному у власність по Ѕ частини цього житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель;

 визнати її співвласником автомобіля ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, 1980 року випуску, жовтого кольору, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, зареєстрованого на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу;

поділити між ними майно, виділивши їй прес для видавлення соку – 70 грн., стругальний станок – 1600 грн., млин електричний – 580 грн., електрообігрівач – 250 грн., газову плиту – 600 грн., електричну духовку – 100 грн., електротертку – 450 грн., всього на суму 3700 грн. та компенсувати половину вартості автомобіля;

відповідачу ОСОБА_1 виділити автомобіль ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, 1980 року випуску, жовтого кольору, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, вартістю 5000 грн., медогонку – 500 грн., воскотопку – 200 грн., три вулики на дві сім’ї, кожен вартістю по 500 грн., вагу настільну – 100 грн., компресор електричний – 200 грн., шафу для електролічильника – 800 грн., металеві таври на суму 600 грн., всього майна на суму 3900 грн.;

встановити прядок користування присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши в користування кожному, їй та ОСОБА_1, по Ѕ частини цієї земельної ділянки;

призначити експертизу з метою визначення варіантів рівного розподілу житлового будинку з господарськими будівлями.

Ухвалою суду від 25.08.2010 року за заявою позивачки позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового будинку залишено без розгляду (а.с.216).

Ухвалою суду від 25.08.2010 року визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна та встановлення користування присадибною земельною ділянкою в частині поділу рухомого майна (а.с.217). За умовами мирової угоди:

 у власність ОСОБА_1 переходить слідуюче рухоме майно: млин електричний вартістю 580 грн., килим – 150  грн., станок електричний  - 1000 грн., компресор – 200 грн., електрообігрівач – 250 грн., випрямлювач електроструму – 100 грн., електротертка – 450 грн., автоклав – 200 грн., всього на суму 2930 грн.;

у власність ОСОБА_3 переходить слідуюче рухоме майно: плита газова вартістю 600 грн., прес – 70 грн., духовка електрична – 100 грн., соковитискач – 70 грн., праска електрична – 40 грн., бочка з нержавіючого металу – 350 грн., електродрель – 180 грн., таври металеві – 3 шт. на суму 200 грн., вулики – 3 шт. на суму 500 грн., медогонка – 370 грн., воскотопка – 150 грн., вага настільна – 100 грн., 6 листів шиферу на суму 240 грн., всього на суму 2970 грн.

 В судовому засіданні позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 уточнили позовні вимоги в частині поділу житлового будинку АДРЕСА_1 та легкового автомобіля, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві, просили визнати на день смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 право спільної сумісної власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, розміщений в АДРЕСА_1; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого Шаргородською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_1; визнати за позивачкою ОСОБА_3 право власності на житлову кімнату, розміром  15.1 м.кв., коридор, кладочку, ванну, гараж, Ѕ частину горища, літню кухню, легковий автомобіль ВАЗ-2101; визнати за відповідачкою ОСОБА_1 право власності на житлову кімнату, розміром 18 м.кв., кухню, підвал, курник, Ѕ частину гориша; встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою по АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по Ѕ частини цієї земельної ділянки; встановити спільне користування водопостачанням, водовідведенням , газопостачанням та електропостачанням; стягнути з від подачки ОСОБА_1 половину вартості проведення експертизи в сумі 585,55 коп. та судові витрати за надання правової допомоги в сумі 1500 грн.

    Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнала частково, просила виділити у власність в її користування 63 відсотка майна, а саме 60,14 % житлового будинку, позначеного на плані літерою «А», а саме коридор під літерою «1» , площею 4,65 м.кв., вартістю 4947 грн., санвузол під літерою «1-2», площею 2,8 м.кв., вартістю 2979 грн., котельню під літерою «1-3» площею 2,4 м.кв., вартістю 25,53 грн., житлову кімнату під літерою «1-4» площею 15,1 м.кв., вартістю 16065 грн., підвал-гараж під літерою «І» площею 19,40 м.кв., вартістю 20639 грн., Ѕ горища будинку, літню кухню під літерою «Б» вартістю 26506 грн., огорожу під літерою №1, вартістю 1773 грн., ворота під літерою «№2» вартістю 1734 грн., хвіртку під літерою «№3» вартістю 868 грн., всього на суму 78064 грн., які знаходяться по АДРЕСА_1; користуватись присадибною земельною ділянкою, в тому числі під будівлями, відповідно до часток: за ОСОБА_3 – 37 %, за ОСОБА_1 – 63 %.

    Вирішуючи спір, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.12.1982 року та свідоцтва про право власності від 26.11.2002 року ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19) являвся єдиним власником будинку по АДРЕСА_1 (а.с.5, 6, 70,71, 137,   145). Після смерті ОСОБА_6 власником будинку по АДРЕСА_1 являється ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.12.2008 року та реєстрацію права власності на ОСОБА_1 від 19.12.2008 року (а.с.22).

    Позивачка ОСОБА_3 почала проживати з ОСОБА_6 однією сім’єю, як дружина, з 1980 року (по 2006 рік)  в будинку ОСОБА_7 за АДРЕСА_2, який він побудував з першою дружиною. Спільне проживання з ОСОБА_6 підтверджується випискою з по господарської книги №4 за 1980-1982 роки Гибалівської сільської ради (а.с.71). На одному подвір’ї з будинком АДРЕСА_2 був розташований будинок за АДРЕСА_1, в якому проживала мати ОСОБА_6 – ОСОБА_8 27.08.1989 року ОСОБА_3 з ОСОБА_6 зареєстрували шлюб (а.с.74), який 07.12.2006 року було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4, виданого відділом РАЦС Шаргородського РУЮ Вінницької області 24.01.2007 року (а.с.7,75). Таким чином, подружжя ОСОБА_6 прожили разом як чоловік та дружина 26 років, з яких 17 років – в зареєстрованому шлюбі.

    В зв’язку з тим, що дві дочки померлого ОСОБА_6 були одружені і стали проживати в його будинку  по АДРЕСА_2, який був подарований їй ОСОБА_6, що підтверджується довідкою Гибалівської сільської ради №1332 від 06.04.2009 року, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6 та з сином ОСОБА_3 від першого шлюбу перейшли жити з будинку АДРЕСА_2 в будинок АДРЕСА_1 (на той час літню кухню), який став йому належати на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30.12.1982 року після смерті його матері ОСОБА_8. Зазначений факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 перейшли проживати в літню кухню підтверджується також показами свідків.

    Літня кухня (будинок за АДРЕСА_1) на той час складалася з двох кімнат, веранди та башки-підвалу (а.с.) Літню кухню за спільні кошти ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було перебудовано на житловий будинок, зокрема, як вбачається з показів позивачки ОСОБА_3, було виконано такі роботи: домуровано стіни, піднято висоту, замінено стелю, балки, новий дах, встановлено нові двері та вікна. В самому будинку було добудовано кухню, коридор, ванну, кладовку - котельню, під цим будинком вимурували підвал-гараж. Після закінчення будівництва будинку його стіни були обкладені плиткою ззовні, в середині будинку було вимуровано дві грубки. Крім перебудови житлового будинку за час спільного проживання за спільні кошти було побудовано літню кухню з сараєм, площею 18 м.кв., до яких прибудовано курник, що підтверджується технічним паспортом на будинок, складеним в червні 2003 року (а.с.86-89).

Наявність витрачених на перебудову та обладнання будинку матеріалів підтверджується висновками №1657/1658 судової будівельно-технічної експертизи від 30.03.2010 року (а.с. 168-173).

В 1993-1994 роках в будинку було зроблено водяне опалення. До збудованого будинку було проведено воду і природний газ, що, зокрема, підтверджується пусковою відомістю, актом об'ємів виконаних робіт, договором №1382 на газифікацію будівлі від 07.01.2004 року, квитанціями та накладними (а.с.80-84, 102-107, 140-144, 186-190).

Крім наглядного підтвердження факту, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 під час спільного проживання за спільні кошти  на місці старого будинку побудували новий будинок та господарські будівлі  в судовому засіданні  підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12 та інші, які приймали участь у будівництві спірного будинку, та з якими розраховувалась  особисто ОСОБА_3

    Факт перебудови будинку в АДРЕСА_1  також вбачається з наявних в матеріалах справи фото (а.с.91-95, 175-176).

    Таким чином, суд дійшов висновку, що житловий будинок з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_6 слід вважати спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_3.

  Оскільки судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями  є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3, то свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20 грудня 2008 року Шаргородською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_1, зареєстроване в реєстрі за №8216 слід визнати частково недійним в частині Ѕ частини зазначеного житлового будинку.  

     Стосовно земельної ділянки, то згідно довідки №1991, виданої 13.09.2007 року виконкомом Гибалівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області на ім’я ОСОБА_3, по АДРЕСА_1 є земельна ділянка площею 0,20 га, яка приватизована ОСОБА_6  Державний акт на дану земельну ділянку ще не видано, перебуває на стадії виготовлення.

    Враховуючи те, що позивачка ОСОБА_3 має право власності на Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1, то відповідно ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України та ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України, «до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування».

Судом також встановлено, що сторони в період розгляду справи в суді фактично поділили між собою житловий будинок, провели перепланування з відповідними матеріальними затратами.

    В висновках судової будівельно-технічної експертизі від 30.03.2010 року №№1657/1658 (а.с.168-173) експерт зазначив, що житловий будинок не можливо поділити на дві частини, в зв’язку з чим експерт був викликаний в судове засідання, де зробив висновок про можливість поділу будинку на дві частини по його фактичному користуванню  сторонами.

    Заслухавши доводи сторін, допитавши свідків, експерта, а також, виходячи із обставин, досліджених в судовому засіданні наданих суду документів, беручи до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме кожна із сторін має право на ту частку житлового будинку, в якій фактично проживає по АДРЕСА_1.

    Загальна сума майна в даному випадку складає 139796 грн.

При розподілі майна судом визначено частку позивачки ОСОБА_3  в розмірі 64990 грн., частку відповідачки ОСОБА_1 - 74806 грн.  

Водопостачання, водовідведення, газовідведення  та електропостачання слід залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1 При розподілі автомобіля автомобіля ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3  Ѕ його вартості.

    Крім того, підлягають стягненню з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави державне мито та витрати за надання правової допомоги на користь ОСОБА_3  в силу ст.88 ЦПК України.

    Встановленим судом фактам відповідають правовідносини, що регулюються цивільним, сімейним та земельним законодавством України.

    Згідно ст. 61 Сімейного кодексу України об’єктом права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь - які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

    Відповідно до ст.62 Сімейного кодексу України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності.    

    Відповідно до ст. 70 СК України у разі  поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна  дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Згідно зі ст. 71 зазначеної норми майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

    Стаття 80 Земельного кодексу України визначає суб’єкти права власності на землю, до яких, в тому числі, відносяться громадяни та юридичні особи – на землі приватної власності

Громадяни України   набувають права власності на земельні ділянки на підставі : а) придбання за договором купівлі – продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності ; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). (ст.81 Земельного кодексу України).

На підставі ст.ст.87, 88 Земельного кодексу України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає: а) при добровільному об’єднанні власниками належних їм земельних ділянок; б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами; в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами; г) за рішенням суду. Володіння, користування, та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх власників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою та на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч.2 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 209, 212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 8, 41, 124 Конституції України,  ст. 61, 62, 70, 71 Сімейного кодексу України,   ст. ст. 80, 81, 87, 88, 120, 158 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, суд

вирішив:

    Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ нерухомого майна та встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою в частині поділу нерухомого майна – задоволити частково.

    Визнати на день смерті ОСОБА_6 20 вересня 2008 року, право спільної сумісної власності за ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на житловий будинок з господарськими будівлями, розташований  по АДРЕСА_1 та легковий автомобіль ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, 1981 року випуску, вартістю 10000 грн.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 20 грудня 2008 року Шаргородською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_1, зареєстроване в реєстрі за №8216.

Визнати  за ОСОБА_3 право  власності на житлову кімнату за літерою «А», площею  18,0 м. кв., вартістю 19150 грн., кімнату – кухню  під літерою «1-6» , площею 11,6  м. кв., вартістю 12447 грн., підвал під літерою «ІІ», площею 17,9 м. кв., вартістю 19043 грн., Ѕ горища будинку, прибудову «Б», вартістю 1097 грн., Ѕ літньої кухні під літерою «Б», вартістю 13253 грн. (зі сторони прибудови). Всього майна на суму 64990 грн. , яке знаходиться по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житлову кімнату під літерою «»1-4, площею  15,0 м. кв., вартістю 16065 грн., коридор під літерою «1», площею 4,65 м. кв., вартістю 4947 грн., ванну з санвузлом під літерою «1-2», площею 2,8 м. кв., вартістю 2979 грн., котельню під літерою «1-3», площею 2,4 м. кв., вартістю 2553 грн., підвал-гараж під літерою «І», площею 19,4 м. кв., вартістю 20639 грн., Ѕ горища житлового будинку, Ѕ  літньої кухні під літерою «Б», вартістю 13253 грн., огорожу під літерою «1», вартістю 1773 грн., ворота під літерою «2», вартістю 1734 грн., хвіртку під літерою «3», вартістю 863 грн., легковий автомобіль ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1, 1980 року випуску, жовтого кольору, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, зареєстрованого на ОСОБА_6 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 від 19.11.1997 року. Всього майна на суму 74806 грн .

Водопостачання, водовідведення, газо- та електропостачання залишити у спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5000 грн. за Ѕ вартості легкового автомобіля ВАЗ-2101, державний номер НОМЕР_1.

Для ізольованого користування виділеною дольовою часткою:

 зобов’язати ОСОБА_3 до 01.05.2010 року провести закладку дверного прорізу між кімнатою-кухнею «1-6» та коридором «1»; влаштувати дверні прорізи з кімнати «1-5» в кімнату «1-6» та з кімнати «1-5» на вулицю; улаштувати дверний проріз з підвалу «ІІ» через вікно на вулицю; улаштувати дверний проріз з горища даху через вікно на АДРЕСА_1; улаштувати в куті паркану до АДРЕСА_1 проріз до хвіртки;

зобов’язати ОСОБА_1 до 01.05.2010 року провести закладку дверного прорізу між кімнатою-коридором «1» і кімнатою «1-6» та між кімнатами «1-4» і «1-5».

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 користуватись присадибною земельною ділянкою відповідно до їх часток в будинковолодінні.

    Стягнути з ОСОБА_1 державне мито на користь держави в сумі 376 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1500 грн. за надання правової допомоги.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: