СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
22 листопада 2007 року |
Справа № 2-27/10635-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
сторони не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 24 вересня 2007 року у справі № 2-27/10635-2007А
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1(АДРЕСА_1, НОМЕР_1)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)
про визнання незаконними дій та зобов'язання до вчинення певних дій
ВСТАНОВИВ:
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі, в якому просить суд визнати незаконними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі щодо реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 як платника податку на додану вартість від 03.06.2005, а також визнати її неплатником податку на додану вартість за період з 03.06.2005 по 16.09.2005.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що реєстрація її як платника ПДВ відповідачем 03.06.2005 здійснена з порушенням передбаченого пунктом 9.5 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" 10-денного строку, а також без урахування заяви від 06.05.2005 про відкликання поданої 19.04.2005 заяви про реєстрацію платником ПДВ.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 у справі № 2-27/1909-2007А позивачу вже було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності Державної податкової інспекції у місті Сімферополі щодо анулювання його реєстрації як платника ПДВ в період з 06.05.2005 по 16.09.2005.
Вказує також, що заява позивача від 06.05.2005 про відкликання раніше поданої реєстраційної заяви в якості платника ПДВ була ним розглянута, про що свідчить лист вих. № 7622/10/17-2 від 03.06.2005, і з огляду на те, що позивач відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 та пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" підлягав обов'язковій реєстрації в якості платника ПДВ, оскільки загальна сума від здійснення операцій по поставці товарів, робіт (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищила 30000грн., його заява про відкликання не була задоволена, а на підставі раніше поданої заяви від 19.04.2005 позивач був зареєстрований як платник ПДВ 03.06.2005.
Відповідач також зазначив, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає можливості відкликання поданої платником податків заяви про включення до реєстру платників ПДВ, а пункт 9.8 статті 9 передбачена лише процедура анулювання реєстрації платника ПДВ.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2007 року у справі № 2-27/10635-2007А (суддя Воронцова Н.В.) позов задоволено.
Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1як платника податку на додану вартість від 03 червня 2005 року.
Визнані протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим щодо відмови в розгляді заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1від 06 травня 2005 року про відкликання заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість, викладену в листі Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим № 7622/10/17-2 від 03 червня 2005 року.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову господарського суду першої інстанції, провадження у справі припинити.
Основний аргумент апеляційної скарги полягає в тому, що постанову господарського суду прийнято при порушенні норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, суд встановив наступне.
19.04.2005 суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про реєстрацію платником податку на додану вартість за власним бажанням.
06.05.2005 позивач подав відповідачу заяву про відкликання вказаної заяви про реєстрацію.
03.06.2005 відповідач направив позивачу лист за № 7622/10/17-2 про неможливість задоволення заяви про відкликання заяви про реєстрацію з тієї підстави, що свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ може бути лише анульовано, що відбувається на підставі заяви про анулювання.
16.09.2005 позивач подав заяву про виключення його з Реєстру платників ПДВ через застосування спрощеної системи оподаткування, яке відповідачем задоволено та свідоцтво анульовано, що визнається сторонами.
Судова колегія вважає, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у 2005 року був платником єдиного податку, що не заперечується відповідачем по суті.
Стаття 1 Указу Президента України від 03.06.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»визначає, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності вводиться, в тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.
Згідно пункту 2 даного Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (пункт 5 Указу).
В свою чергу, пункт 2.1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка:
а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку;
в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.
Крім того, платником ПДВ, відповідно до пункту 2.2 Закону є також будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.
Судовою колегією встановлено, що у 2004-2005 роках позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, що не заперечується сторонами по суті.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 даного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання). Форма заяви про реєстрацію визначається у порядку, визначеному центральним податковим органом. Дані з реєстру платників податку підлягають оприлюдненню в порядку, визначеному центральним податковим органом, (пункту 9.3).
Відповідно до пункту 9.5 Закону заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.
Отже, даним Законом передбачена реєстрація особи платником ПДВ не інакше як на підставі відповідної заяви платника та в строк до 10 днів від дати її одержання.
Статтею 19 Конституції України визначає, що органи державної влади і їх посадовці зобов'язані діяти тільки в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією України і Законами України.
Стаття 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" також встановлює, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Із заяви позивача про реєстрацію платником ПДВ від 19.04.2005 та заяви про її відкликання від 06.05.2005 вбачається, що позивач просив його зареєструвати платником ПДВ за власним бажанням, у зв'язку з чим посилання відповідача на те, що позивач зобов'язаний зареєструватися платником податку через досягнення встановленого законом об'єму операцій з продажу товарів (робіт, послуг) є помилковим.
Більше того, судова колегія вважає, що подання заяви про відкликання раніше поданої свідчить про зміну бажання платника зареєструватись в якості платника ПДВ, а фактично є скасуванням раніше поданої заяви.
При таких обставинах, станом на 03.06.2005 Державна податкова інспекція в місті Сімферополі не мало встановленої Законом України "Про податок на додану вартість" підстави для реєстрації позивача платником ПДВ та видачі йому відповідного свідоцтва, а саме - заяви позивача.
Крім того, судова колегія враховує ту обставину, що реєстраційна заява позивача була отримана відповідачем 19.04.2005. Отже, відповідач повинен був видати заявнику відповідне свідоцтво не пізніше 29.04.2005, чого ним у встановленому порядку і строки зроблено не було.
Таким чином, дії Державної податкової інспекції в місті Сімферополі, які полягали у реєстрації позивача платником ПДВ з порушенням строку та без відповідної заяви (свою заяву від 19.04.2005 позивач відкликав заявою від 06.05.2005), є протиправними та не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про податок на додану вартість".
Судова колегія вважає, що підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі по відмові в розгляді заяви від 06.05.2005 про відкликання заяви про реєстрацію платником ПДВ, викладеній в листі Державній податковій інспекції в місті Сімферополі № 7622/10/17-2 від 03.06.2005.
Як вбачається з даного листа, підставою відмови стало те, що позивач відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язаний зареєструватись платником ПДВ, а також те, що даним Законом України передбачено лише анулювання реєстрації платника ПДВ.
Суд вважає, що вказані дії не ґрунтуються на законодавстві України, оскільки відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" анулюванню підлягає вже здійснена реєстрація. Натомість, на момент розгляду заяви позивача від 06.05.2005. його реєстрація платником ПДВ ще здійснена не була.
Крім того, судова колегія вважає, що подання заяви про відкликання раніше поданої свідчить про зміну бажання платника зареєструватись в якості платника ПДВ, а фактично є скасуванням раніше поданої заяви і має розцінюватись як неподання суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 заяви про реєстрацію від 19.04.2005.
Вказані дії платника (відкликання заяви, неподання заяви про реєстрацію) не суперечать положенням Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки відповідно до пункту 9.4 якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.
При цьому визначено, що особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках і у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отриманню бюджетного відшкодування.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, доказів правомірності своїх дій відповідачем не надано.
В силу статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
В свою чергу, стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України до повноважень суду при вирішенні справи по суті відносить прийняття постанови про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Стосовно клопотання відповідача про припинення провадження по справі, судова колегія також не знаходить підстав для його задоволення, оскільки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для закриття провадження у справі є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи, у справі № 2-27/10635-2007А розглядався спір про бездіяльність відповідача щодо не анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ з 06.05.2005 по 16.09.2005, а по даній справі розглядається спір про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Сімферополі щодо реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 як платника податку на додану вартість від 03.06.2005, які не є тотожними.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40грн. з державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що постанову господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 вересня 2007 року у справі № 2-27/10635-2007А залишити без змін.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
В.М. Плут