Спр ава № 2а–4448/10
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі: головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Тарасенко Т.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про скасування рішення та зобов’язання прийняти рішення, -
в с т а н о в и в:
13.12.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Сімферополя, у якому просить скасувати рішення від 25.11.2010 року № 17/393 про відмову у задоволені його заяви від 18.11.2010 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратур» у зв’язку з нібито відсутністю страхового стажу, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя задовольнити його заяву від 18.11.2010 року та на підставі Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням вимог Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» призначити йому пенсію за вислугу років з моменту подання заяви, тобто з 18.11.2010 року.
Свої вимоги мотивував тим, що стаж роботи на прокурорсько-слідчих посадах складає 12 років та 13 днів, а стаж, який підлягає зарахуванню до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру», становить 20 років 10 місяців та 19 днів ( 4 роки 16 днів - навчання курсантом Сімферопольського вищого воєнно-політичного будівельного училища (строкова служба) та 16 років 10 місяців і 3 дні - час проходження військової служби на офіцерських посадах у військовій частині 42669, А-4254), тобто загальний стаж, який надає право для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» становить 32 роки 11 місяців та 1 день.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача – Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя у судове засідання не з’явився, надав суду заперечення на позовну заяву, у яких у задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутністю. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно з послужним списком ОСОБА_1 він проходив військову службу: курсантом - 4 роки і 16 днів (з 05.08.1976 року до 21.08.1980 року), офіцером на різних посадах у військовій частині 42669, А-4254 (з 21.08.1980 року до 30.07.1997 року) – 16 років, 10 місяців і 3 дні.
Таким чином, час проходження військової служби позивача становить 20 років 10 місяців 19 днів.
Відповідно до наказу Першого заступника Міністра оборони України від 24.06.1997 року №-085 ОСОБА_1 був звільнений у запас за пунктом 65 підпунктом «а». тобто за власним бажанням.
Наказом прокурора Придніпровської транспортної прокуратури № 251 від 20.10.1998 року позивач був прийнятий на посаду старшого помічника Кримського транспортного прокурора, а в подальшому переводився на різні посади в органах прокуратури України, де на протязі більше 12 років та на даний час працює за спеціальністю на різних прокурорських посадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що до 20-річного стажу роботи, що дає праве на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Згідно з п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Частиною другою цієї ж статті Закону передбачено, щ о порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов’язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правові актами.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта вищого військового навчального закладу, а закінченням проходження військової служби - день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому Положенням про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з п. 10 глави XII прикінцевих положень Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який набрав чинності 12.05.2006 року, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативні акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Оскільки Закон України «Про прокуратуру» прийнято раніше зазначеного Закону при його застосовуванні повинні враховуватись норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Крім того, ч. 5 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» визначає відповідні елементні категорії, які зараховуються до 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, але разом з тим, як ця стаття закону, так і весь Закон в цілому не визначають саме порядок обрахування військової служби. З огляду на це, оскільки порядок обчислення військової служби для зарахування стажу роботи, який дає право на призначення пенсій за вислугу років, Законом України «Про прокуратуру» не встановлено, суд вважає, що при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку містяться у відповідних статтях законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до підпункту в) частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується військова служба.
Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» встановлений порядок обчислення вислуги років.
Пунктом I Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992 року встановлено, що для призначення пенсії за вислугу років зараховується дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсії військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Таким чином, враховуючи вищезазначене та докази по справі, час військової служби позивача повинно бути зараховано до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію за вислугою років. В такому разі стаж роботи позивача на прокурорських посадах становить більше 20 років.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем незаконно винесено рішення про відмову в призначенні пенсії позивачеві згідно з ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
На підставі ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 24 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 71, 86, 99, 100, 158-163 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя про скасування рішення та зобов’язання прийняти рішення - задовольнити.
Скасувати рішення Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя від 25.11.2010 року № 17/393 про відмову у задоволені заяви ОСОБА_1 від 18.11.2010 року про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 18.11.2010 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: