КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-2838/09/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Смілянець Е.С.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінові А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших платежів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство юстиції України про стягнення заборгованості по заробітній платі та інших платежів.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства фінансів України через Державне казначейство України та Державну судову адміністрацію України на користь ОСОБА_4 2463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн. 07 коп. грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік та 38520 (тридцять вісім тисяч п’ятсот двадцять) грн. 00 коп. грошової компенсації за невикористане службове обмундирування починаючи з 1999 року по 11.03.2000 р. та з 20.03.2002 р. по 04.09.2003 р., а всього 40983 (сорок тисяч дев’ятсот вісімдесят три) грн. 07 коп.
На вказану постанову суду відповідачі подали апеляційні скарги, в яких посилаються на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працює на посаді судді Соснівського районного суду Черкаської області.
Відповідно до даного Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року, протягом 2004 року з нарахованої заробітної плати позивача утримано податок з доходів фізичних осіб на суму 2463 грн. 07 коп., про що свідчить довідка за № 664/04 від 10.02.2008р видана ДСА в Черкаської області.
Згідно довідок про нарахування та утримання із заробітної плати ОСОБА_3 за період з 01.01.2003 року по 31.12.2003 року № 663/04 від 10.04.2008 року та про нарахування та утримання із заробітної плати ОСОБА_3 за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року № 664/04 від 10.04.2008 року, в результаті справляння податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати ОСОБА_3 за 2004 рік, сума нарахованої заробітної плати за місяць, після сплати вказаного податку, стала нижчою ніж розмір заробітної плати, нарахованої судді у IV квартал 2003 року.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що за 2004 рік позивач має право на отримання компенсаційних виплат у зв’язку із втратою частини заробітку, пов’язаного зі сплатою податку з доходів фізичних осіб виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходом фізичної особи вважається сума будь-яких коштів, одержаних протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України так і за її межами, крім переліку доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку.
Відповідно до п.п. 3.1.1 та 4.2.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору.
Указ Президента України від 10.07.1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», відповідно до якого судді були звільнені від сплати прибуткового податку, визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2004 року.
Питання компенсаційних виплат на 2004 рік, пов’язаних із справлянням податку із заробітної плати суддів було вирішене розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 року № 22-р «Про деякі питання оплати праці суддів».
Так, відповідно до п. 1 розпорядження Голові Конституційного Суду України та головам судів загальної юрисдикції дозволено здійснювати у 2004 році компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100 відсотків посадового окладу в разі коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за IV квартал 2003 року.
Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за службове обмундирування колегія суддів бере до уваги наступне.
Відповідно до ч.12 ст.44 Закону України «Про статус суддів»судді забезпечуються безплатним службовим обмундируванням за нормами, які визначаються Урядом України.
Норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України були затверджені постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України»від 19.03.1994 р. № 177, де визначено кількість предметів, якими необхідно забезпечити одного суддю та термін їх носіння у роках.
Судом першої інстанції встановлено, враховуючи кількість предметів розрахованих на одного суддю, терміни їх носіння згідно зазначеної постанови та вартості таких предметів грошова компенсація за невикористане службове обмундирування за вищевказані періоди ОСОБА_3 складає 38520 грн. 00 коп.
Відповідно до п.2.10. Положення про порядок одержання, обліку, видачі та носіння службового обмундирування суддів України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.04.1994 року № 16/5, за одяг, який не виданий, згідно з нормами забезпечення з причин, незалежних від Верховного Суду України, Вищого Арбітражного Суду України, Міністерства юстиції України, суддям виплачується грошова компенсація вартості даного одягу і згідно із нормами зараховується у термін його носіння.
Однак Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ, перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів»було виключено.
В законі зазначено, що він набирає чинності з дня його опублікування та був опублікований в газеті «Урядовий кур'єр»11.03.2000 року.
Таким чином, забезпечення службовим обмундируванням суддів України було припинено з 11.03.2000 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 пункт 1 статті 1 Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»визнано неконституційним, яким було виключено перше речення частини 12 статті 44 Закону України «Про статус суддів».
Отже, з 20.03.2002 року суддям поновлено відповідне забезпечення службовим обмундируванням.
04.09.2003 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1393 «Про норми забезпечення мантіями та суддівськими нагрудними знаками суддів судів загальної юрисдикції», згідно якої постанову Кабінету Міністрів України від 19.03.1994 р. № 177 «Про норми забезпечення службовим обмундируванням суддів України»визнано такою, що втратила чинність та визначено, що суддя забезпечується тільки мантією та нагрудним знаком судді.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що з 1999 року по 11.03.2000 року та з 20.03.2002 року по 04.09.2003 року позивач мав право на забезпечення службовим обмундируванням, а в разі його незабезпечення мав право на отримання відповідної грошової компенсації.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не ґрунтуються на вимогах законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, постановив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205, 206 КАС України -
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов