КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-8287/09/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парiнова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Переяслав - Хмельницьке лісове господарство»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Переяслав - Хмельницьке лісове господарство»до Переяслав - Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012300/3 від 09.06.2009 р., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Переяслав - Хмельницької об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012300/3 від 09.06.2009 р..
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення №3555 від 28.11.2008 р. виданого Переяслав-Хмельницькою ОДПІ, посадовими особами Переяслав-Хмельницької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп»з питань дотримання вимог податкового законодавства з період з 01.04.2006 р. по 30.09.2008 p., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 30.09.2008 р.
За результатами перевірки складено Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000012300/0 від 09.01.2009 p., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 30750, 00 грн., з яких –20500, 00 грн. сума основного платежу та 10250, 00 грн. сума штрафних (фінансових) санкції.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.
Як випливає із матеріалів справи, позивач, на підставі договору від 24.06.2008 р. № ЦМ -2797509 з ТОВ «Паритет Моторе», придбав легковий автомобіль HYUNDAI Sonata (легковий седан –В) ціною 123000, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20500, 00 грн.
Згідно платіжного доручення від 24.06.2008 р. №781 позивачем здійснено оплату в сумі 123000, 00 грн. та отримано від ТОВ «Паритет Моторе»податкову накладну від 24.06.2008 р. № 3951 на загальну суму 123000, 00 грн., в тому числі суму податку на додану вартість 20500,00 грн. Суму податку на додану вартість в розмірі 20500, 00 грн. позивач включив до складу податкового кредиту за червень місяць 2008 р. Видаткова накладна від 27.06.2008 р. №ЦМ-0002094.
Колегія суддів погоджується із правовою позицією суду першої інстанції про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 20500, 00 грн. за червень 2008 р. згідно договору від 24.06.2008 р. № ЦМ - 2797509 з ТОВ «Паритет Моторе»з огляду на наступне.
Законом який визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р.
Згідно 7.4.2. Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р., якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.
У відповідності до п. 17.1.3. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-ІІГ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 даного Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових переводів, що минули.
Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковим повідомленням-рішенням №0000012300/3 від 09.06.2009 р. відповідачем до позивача було правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 10250, 00 грн.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, постановив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 81, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Переяслав - Хмельницьке лісове господарство» залишити без задоволення, а постанову Чернігівської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парiнов