ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

15 червня 2006 р.

№ 02-09-15-01/3552

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого

Першикова Є.В.

суддів:

Савенко Г.В., Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Ліга” (далі Агрофірма)

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду

від

19.04.06

у справі

№ 02-09-15-01/3552

господарського суду

Черкаської області

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю “Хортиця” (далі Товариство)

до

Агрофірми

про	стягнення 173 236,90 грн.

В засіданні взяли участь представники

- позивача:

Чорний В.І. (за дор. № 04 від 09.02.06) - у судовому засіданні 08.06.06;

- відповідача:

Жмуд М.Г. (за дов. № 15 від 18.04.06) - у судовому засіданні 08.06.06; Биченко І.Я. (за дов. № 16 від 18.04.06) - у судовому засіданні 08.06.06.

Ухвалою від 23.05.06 касаційна скарга Агрофірми б/н від 04.05.06 була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 08.06.06.

У судовому засіданні 08.06.06 відводів складу колегії суддів не заявлено.

Оскільки у судовому засіданні 08.06.06 представники сторін не дійшли згоди щодо оголошення лише вступної та резолютивної частин постанови Вищого господарського суду України в порядку ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, то за згодою сторін, відповідно до ч. 3 ст. 77,
ч. 1 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.06.06 було оголошено перерву до 15.06.06 для виготовлення та оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України. Також, про перерву у засіданні та дату, час і місце оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України сторін було повідомлено відповідною ухвалою суду від 08.06.06.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

У судове засідання 15.06.06 представники сторін, що брали участь у розгляді справи по суті, не з’явилися, проте від Товариства був присутнім представник Деревцова Л.О. (дор. № 12 від 18.04.06), яка не приймала участі у розгляді справи, проте виявила бажання бути присутнею на оголошенні постанови.

У зв’язку з наведеними обставинами у судовому засіданні 15.06.06 в присутності представника Товариства Деревцової Л.О. було оголошено повний текст постанови Вищого господарського суду України по даній справі. Також, повний текст постанови колегії суддів Вищого господарського суду України надсилається сторонам у справі в установленому порядку.

Рішенням від 16.11.00 арбітражного суду Черкаської області (суддя Синиця О.Ф.) позовні вимоги Товариства про стягнення з Агрофірми
163 051,75 грн. вексельного боргу, 10 185,90 грн. пені за вексельним боргом та 1 700 грн. витрат по сплаті державного мита задоволені.

Постановою від 22.01.01 арбітражного суду Черкаської області (голова арбітражного суду Черкаської області Скиба М.Г.) в порядку нагляду рішення від 16.11.00 в частині стягнення 10 185,90 грн. пені скасовано, позов в цій частині залишено без розгляду, суму судових витрат зменшено з 1 700,00 грн. до
1 206,00 грн., Товариству повернуто надлишково сплачене мито у сумі 69,00 грн.

Ухвалою від 13.01.04 господарського суду Черкаської області (суддя Потапенко В.В.) заяву Агрофірми про перегляд постанови від 20.01.01 за нововиявленими обставинами було відхилено, а судові рішення у справі залишено без змін.

Постановою від 06.04.04 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Коваленка В.М., суддів –
Вербицької О.В., Муравйова Л.В.) ухвала від 13.01.04 господарського суду Черкаської області була скасована, апеляційна скарга Агрофірми задоволена, а справа направлена на розгляд до господарського суду Черкаської області.

Постановою від 19.08.04 Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства була залишена без задоволення, а постанова від 06.04.04 Київського апеляційного господарського суду без змін.

Ухвалою від 25.11.04 господарського суду Черкаської області (суддя Курченко Н.М.) за результатами перегляду рішення від 16.11.00 за нововиявленими обставинами за заявою Агрофірми, вказане рішення залишено без змін.

Постановою від 10.03.05 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Агрофірми задоволено. Ухвалу від 25.11.04 господарського суду Черкаської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Рішенням від 16.08.05 господарського суду Черкаської області (суддя Пащенко А.Д.) заяву Агрофірми про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 16.11.00 арбітражного суду Черкаської області задоволено частково.

Рішення від 16.11.00 арбітражного суду Черкаської області та постанова від 22.01.01 голови арбітражного суду Черкаської області скасовані.

Позовні вимоги Товариства задоволені частково.

З Агрофірми на користь Товариства стягнуто борг в сумі 90 051 грн. та 458,66 грн. витрат по сплаті державного мита.

В задоволенні решти позовних вимог Товариству відмовлено.

Постановою від 24.11.05 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий –Швець В.О., суддів –Зеленіна Н.І., Рибченко А.О.) апеляційну скаргу Агрофірми задоволено, рішення від 16.08.05 господарського суду Черкаської області змінено.

Резолютивну частину рішення від 16.08.05 господарського суду Черкаської області викладено в наступній редакції:

“Заяву Агрофірми про перегляд за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Черкаської області від 16.11.2000 задовольнити.

Рішення арбітражного суду Черкаської області від 11.16.2000 та постанові голови арбітражного суду Черкаської області від 22.01.01 скасувати.

В задоволенні позову Товариству відмовити”.

Постановою від 16.02.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу Товариства задоволено частково.

Постанову від 24.11.05 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 02-09-15-01/3552 господарського суду Черкаської області скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для здійснення апеляційного розгляду у іншому складі колегії суддів.

Вказана постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що під час винесення постанови від 24.11.05 апеляційною інстанцією було допущено порушення норм процесуального права, а саме: справу було переглянуто в апеляційному порядку за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час і місце судового засідання.

Постановою від 19.04.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Андрейцевої Г.М., суддів – Міщенка П.К., Федорова М.О.) апеляційну скаргу Агрофірми залишено без задоволення, а рішення від 16.08.05 господарського суду Черкаської області без змін.

При винесенні вказаної постанови суд апеляційної інстанції погодився з доводами скаржника що на момент подання позову Товариством позову строк позовної давності по заявленим вимогам було пропущено, проте дійшов до висновку, що оскільки питання строку позовної давності не є нововиявленою обставиною та не вказувалось у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, то дане питання не може бути предметом розгляду при перегляді рішення та постанови місцевого суду за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з постановою від 19.04.06 Агрофірма звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 19.04.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду скасувати, рішення від 16.08.05 господарського суду Черкаської області змінити, та викласти у наступній редакції: “у задоволенні позову Товариства до Агрофірми про стягнення вексельного боргу в розмірі
173 236,90 грн. відмовити повністю; в частині скасування за нововиявленими обставинами рішення від 16.11.00 арбітражного суду Черкаської області та постанови від 22.01.01 голови арбітражного суду Черкаської області залишити без змін”.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржена постанова була прийнята апеляційним судом з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що доводи скаржника про пропуск Товариством строку позовної давності не можуть бути взяті до уваги, оскільки, на думку Агрофірми, за змістом ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа має розглядатися спочатку, не зважаючи на підстави скасування первинного рішення суду.

У зв’язку з наведеними обставинами скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції при винесенні постанови від 19.04.06 неправомірно не взяв до уваги його заперечення щодо пред’явленого позову в частині пропуску Товариством терміну позовної давності при поданні позову.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Товариство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв’язку з чим просить залишити постанову від 19.04.06 та рішення від 16.08.05 без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга Агрофірми підлягає задоволення з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, підставою для її порушення був позов Товариства до Агрофірми про стягнення вексельного боргу та відсотків на загальну суму 173 236,90 грн. При цьому, судовими інстанціями встановлено, що в обґрунтування позовних вимог Товариство надало до суду простий вексель за № 83354251034673, емітований 23.04.99 КСПП “Антонівка”, правонаступником якої є Агрофірма.

На підставі наданих сторонами доказів по справі попередніми судовими інстанціями також встановлено, що протест нотаріуса здійснювався не по спірному векселю за № 83354251034673, а по векселю за № 83354251034675, а тому, встановивши, що первісними рішеннями судів по даній справі позовні вимоги Товариства були задоволені за векселем, який не був опротестований в порядку, передбаченому чинним законодавством, господарськими судами було здійснено перегляд попередніх судових рішень по даній справі за нововиявленими обставинами.

Як вбачається з правового аналізу матеріалів справи, при розгляді справи за нововиявленими обставинами, предметом судового розгляду став простий вексель за № 83354251034675, який, як встановлено попередніми судовими інстанціями, хоча і був опротестований нотаріусом, однак був визнаний судами таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням діючих на час його видачі Правил виготовлення та використання вексельних бланків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України № 528 від 10.09.92, оскільки вексель був заповнений з порушенням необхідних реквізитів підпису, тобто мав дефект форми.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до вимог статті 21 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” та статей 75, 76 Положення 1937 року “Про переказний та простий вексель” (яке діяло під час видачі спірного векселя), а також відповідно до положень статей 75, 76 Уніфікованого закону 1930 року “Про переказні векселі та прості векселі”, у зв’язку з дефектом форми вексель визнається таким, що не має сили, тобто недійсним.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції при винесенні постанови від 19.04.06 було надано належну правову оцінку векселю за № 83354251034675, а тому є обґрунтованим висновок, що вказаний вексель суперечить законодавству, у зв’язку з чим не має юридичної сили та не можу бути підставою для стягнення по ньому коштів на користь векселедержателя (Товариства).

Також, під час перегляду справи в апеляційному порядку апеляційним судом при винесенні постанови від 19.04.06 встановлено, що за умовами контракту № 1 від 05.05.96 строк оплати вартості виконаних робіт настає протягом п’яти днів після надання акту форми 2, проте на акті форми 2 дата його надання відсутня. Однак довідка форми 3 (яка складається після оформлення акту та є підставою для проведення розрахунків) датована 27.08.96, на підставі чого апеляційний суд при винесенні оскарженої постанови прийшов до висновку, що строк оплати настав протягом п’яти днів після пред’явлення вимоги про оплату, а саме з часу складення довідки форми 3. Врахувавши, що датою оплати є 01.09.96, суд апеляційної інстанції при винесенні постанови від 19.04.06 встановив, що строк позовної давності сплинув 01.09.99, а оскільки позов було подано Товариство до господарського суду Черкаської області лише 23.10.00, то ним було пропущено строк позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає помилковим висновок апеляційного суду, викладений в оскарженій постанові, про те, що оскільки позовна давність не є нововиявленою обставиною, то дане питання не може бути предметом розгляду при перегляді справи за нововиявленими обставинами, з наступних підстав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 8 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

З юридичного аналізу вказаної правової норми вбачається, що дійсно, судове рішення, що набрало законної сили, може бути переглянуто лише за нововиявленими обставинами, проте, у випадку скасування рішення з таких обставин, законодавчо встановлено порядок розгляд справи відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, тобто за умови всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний суд при винесенні постанови від 19.04.06 без належних правових підстав не надав юридичної оцінки, зокрема, тій обставині, що місцевий суд при прийнятті рішення від 16.08.05 без відповідного обґрунтованого клопотання зацікавленої сторони не мав права виходити за межі предмету позову.

Крім того, з урахуванням наведених нормативних положень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення від 16.08.05 порушив вимоги ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР 1963р. щодо строку позовної давність, оскільки на момент подання Товариством позову, як встановлено попередніми судовими інстанціями, строк позовної давності сплинув.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги
ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом апеляційної інстанцій при винесенні оскарженої постанови наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було керуватися вказаними нормами в комплексі, у зв’язку з чим постанова від 19.04.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Водночас, проаналізувавши встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе прийняти по справі нове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Ліга” б/н від 04.05.06 задовольнити.

Постанову від 19.04.06 Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі № 02-09-15-01/3552 господарського суду Черкаської області скасувати.

Рішення від 16.08.05 господарського суду Черкаської області у даній справі змінити.

Резолютивну частину рішення від 16.08.05 господарського суду Черкаської області викласти в наступній редакції:

“Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Ліга” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення арбітражного суду Черкаської області від 16.11.2000 задовольнити.

Рішення арбітражного суду Черкаської області від 11.16.2000 та постанову голови арбітражного суду Черкаської області від 22.01.01 скасувати.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Хортиця” відмовити повністю”.

Головуючий

Є.Першиков

судді:

Г.Савенко

І.Ходаківська