ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 10/6-ПД-06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргало В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Приватного підприємства “Гранд ВК” |
на постанову | Запорізького апеляційного господарського суду |
від | 28.03.2006р. |
у справі господарського суду | № 10/6-пд-06 Херсонської області |
за позовом | Приватного підприємства “Гранд ВК” |
до | Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області |
про | спонукання до виконання договірних зобов’язань, |
за участю представників
- позивача: | не з’явився, |
- відповідача: | не з’явився, - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.01.2006р. (суддя Александрова Л.І.), залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді Антоніка С.Г., суддів Кагітіної Л.П., Юхименка О.В.) в задоволенні позову відмовлено.
В своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати зазначені рішення і постанову, та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме –ст. 17 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”, ст.ст. 525, 526, п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 188, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судові рішення є законними і обґрунтованими.
Сторони не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 29.12.2004р. між сторонами було укладено договір оренди державного майна №222-24-065, строком дії з 29.12.2004р. до 20.12.2005р., відповідно до якого відповідачем передано позивачу в строкове платне користування державне майно –вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 53, 3 кв. м., що розташовані в житловому будинку за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 163, який не увійшов до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства “Херсонський бавовняний комбінат”, але перебуває на його балансі. Відповідно до умов договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, він вважається продовженим на той же самий термін і на тих саме умовах, які були передбачені цим договором відповідно до чинного законодавства на момент продовження договору оренди. Листами №09-2620 від 26.07.2005р. про розірвання договору та повернення майна за невиконання умов договору, а також №03-4226 від 23.11.2005р. і №422 від 06.12.2005р. про припинення дії договору оренди та повернення майна до державної власності до 20.12.2005р., з попередженням про застосування неустойки та стягнення збитків, заподіяних затримкою повернення майна, відповідач повідомив позивача про розірвання вказаного договору. Позивач, дійшовши до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для розірвання договору та припинення відповідачем в односторонньому порядку дії зазначеного договору, звернувся до господарського суду з позовом про зобов’язання відповідача належним чином виконувати зобов’язання за договором оренди №222-24-065 від 29.12.2005р. і не вчиняти дії, які б перешкоджали позивачу користуватися орендованим майном на умовах цього договору.
Задовольняючи позов, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі - Закон про оренду) договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, згідно ст. 17 цього ж Закону договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, які були передбачені договором, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, відповідно до ст. 27 зазначеного Закону у разі закінчення строку дії договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, відповідач відмовився від пролонгації договору оренди з вимогою звільнити орендований об’єкт, а відтак договір оренди державного майна №222-24-065 від 29.12.2004р. припинив свою дію 20.12.2005р., і у позивача відсутні правові підстави для спонукання відповідача до виконання умов договору оренди, а саме: зобов’язання відповідача не вчиняти дій, які б перешкоджали позивачеві користуватися майном на умовах цього договору.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 17 Закону про оренду та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 ГК України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.
Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону про оренду, відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, і це підтверджується матеріалами справи, що своїми листами орендодавець повідомляв орендаря про те, що після закінчення 20.12.2005 року строку договору оренди на новий строк він продовжуватись не буде.
Як вбачається з викладеного заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк мали місце і протягом місяця після закінчення цього строку.
Таким чином суди дійшли вірного висновку що договір оренди державного майна №222-24-065 від 29.12.2004р. припинив свою дію 20.12.2005р., і у позивача відсутні правові підстави для спонукання відповідача до виконання умов договору оренди, а саме: зобов’язання відповідача не вчиняти дій, які б перешкоджали позивачеві користуватися майном на умовах цього договору.
Таку ж правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 року зі справи № 1/135-20/51.
За вказаних обставин суди попередніх інстанцій всебічно і повно встановили всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясували дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосували норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п. 1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Гранд ВК” залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. у справі №10/6-пд-06 Господарського суду Херсонської області, залишити без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало