ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 30/241в |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: | Кравчука Г.А. |
суддів: | Мачульського Г.М. |
Шаргало В.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційне подання | Заступника прокурора Донецької області |
на рішення | господарського суду Донецької області від 31.08.2004р. |
у справі | № 30/241в |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Донецької обласної спілки споживчих товариств |
до | Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації м. Єнакієве |
про | визнання права власності, |
за участю представників
- позивача: | 1). Синявської О.С. (довіреність №СП-9-17/1 від 12.05.2006р.) 2). Сапронової К.М. (довіреність №СП-9-17 від 12.05.2006р.) |
- відповідача: | не з’явився |
- прокурора: | Турлової Ю.В. (посвідчення №280 від 06.09.2005р. старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України) |
- Фонду державного майна України: | Смиковської І.П. (довіреність від 29.12.2005р.), - |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.08.2004р. (суддя Часовський Є.П.) позовні вимоги Донецької обласної споживчої спілки про визнання права власності на Єнакіївський центральний ринок задоволено. Постановлено визнати право власності на Єнакієвський центральний ринок за Донецькою обласною споживчою спілкою.
В своєму касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Донецької обласної спілки споживчих товариств до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на Єнакієвський центральний ринок, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права, а саме: ст. 91 Цивільного кодексу України (ред. 1963р.), ст. 4 Закону України “Про власність”.
У відзиві на касаційне подання Донецька обласна спілка споживчих товариств просить залишити рішення суду без змін а касаційне подання без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду є законним і обґрунтованим.
Відповідач не використав наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Заслухавши прокурора, представників сторін та представника Фонду державного майна України, в особі якого було подано касаційне подання, переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України на підставі встановлених в них фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту їх встановлення у рішенні та постанові, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, 13.05.1987р. Виконавчим комітетом Донецької обласної ради народних депутатів прийнято рішення №188 “Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків”, відповідно до п. 2 якого було вирішено наступне: “Обласному управлінню торгівлі передати у встановленому порядку на протязі ІІ кварталу колгоспні ринки у ведення облспоживспілки. Передачу колгоспних ринків зробити безкоштовно.”. На виконання вказаного рішення, відповідно до акту прийому-передачі відбулася безкоштовна передача Єнакієвського центрального ринку із ведення облуправління торгівлі Донецького облвиконкому у ведення Донецької облспоживспілки.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з того, що позивач фактично набув право власності на спірне майно у відповідності до приписів ст.ст. 328, 334 Цивільного кодексу України та ст.ст. 21, 23 Закону України “Про власність”, знаходження у введенні Донецької обласної споживчої спілки Єнакієвського центрального ринку є забезпеченням її статутної діяльності, а відтак Донецька обласна споживча спілка, згідно ст. 325 Цивільного кодексу України, є суб’єктом права власності на Єнакієвський центральний ринок.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права за результатами перевірки у касаційному порядку встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмету доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повнотою.
Судом встановлено, що безкоштовна передача Єнакієвського центрального ринку із ведення облуправління торгівлі Донецького облвиконкому у ведення Донецької облспоживспілки відбулася за актом прийому-передачі на підставі зазначеного вище рішення Виконавчого комітету Донецької обласної ради народних депутатів.
Згідно спільної постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків", Міністерство торгівлі УРСР передає безоплатно в установленому порядку протягом II кварталу 1987 року колгоспні ринки у відання організацій споживчої кооперації.
Цією постановою також передбачено, що виконавчі комітети обласних, міських і районних Рад народних депутатів, поряд з організаціями споживчої кооперації, несуть всю повноту відповідальності за керівництво колгоспними ринками, забезпечення необхідних умов для їх роботи та зміцнення матеріально-технічної бази. У цій постанові також визначено, що робота колгоспних ринків, їх насичення необхідними продуктами повинні бути в центрі уваги місцевих органів управління.
Згідно статті 132 Конституції УРСР (1978р.) виконавчими і розпорядчими органами місцевих Рад народних депутатів є виконавчі комітети, які обираються ними.
Відповідно до статті 13 цієї Конституції виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів приймають рішення і видають розпорядження в межах повноважень, наданих їм законодавством України.
Вищий господарський суд України відзначає, що Конституція України визнає право за територіальною громадою та органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що цілком узгоджується з положеннями пункту 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, відповідно до якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.
Подібні приписи містились у нормах згаданої вище спільної постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР "Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків", у якій зокрема зазначалось, що виконавчі комітети обласних, міських і районних Рад народних депутатів, поряд з організаціями споживчої кооперації, несуть всю повноту відповідальності за керівництво колгоспними ринками, забезпечення необхідних умов для їх роботи та зміцнення матеріально-технічної бази.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з того, що передача Єнакієвського центрального ринку Донецькій обласній споживчій спілці здійснена на підставі рішення органу місцевої влади - Виконавчого комітету Донецької обласної ради народних депутатів. Вказане рішення не лише прийнято органом місцевої влади, але є чинним, а відтак неправомірність передачі Єнакієвського центрального ринку Донецькій обласній споживчій спілці не доведено в установленому законом порядку.
Касаційна інстанція спростовує твердження скаржника про те, що постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14.04.1987р. № 124 та рішення виконкому Донецької обласної ради народних депутатів №188 від 13.05.1987р. не є актами, на підставі яких Донецька облспоживспілка набула право власності на спірне майно, оскільки згідно з ч.2 ст.4 Цивільного кодексу України в редакції від 18.07.1963р. цивільні права та обов'язки можуть виникати, зокрема, з адміністративних актів.
Так, з огляду на те, що передача ринку відбулася в липні 1987 року, слід врахувати чинну на той час Інструкцію про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української РСР ( затверджена 31.01.1966 р. Міністерством комунального господарства УРСР), пунктом 3 Додатку № 1 (Перелік правовстановлюючих документів) до якої визначено в якості правовстановлюючих документів урядові і відомчі акти (постанови і розпорядження) про передачу будівель і споруд, до яких безумовно відноситься і вищезгадана постанова від 14.04.1987р. № 124.
Також, згідно зі статтею 91 Цивільного кодексу УРСР, чинною на момент передачі майна, порядок передачі державних підприємств, будівель, споруд, які належать до основних засобів державних організацій, кооперативним організаціям визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Зокрема п.8 Положення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР “Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будівель та споруд” від 16.10.1979р. №940, передбачалося здійснювати передачу підприємств, об'єднань, організацій та установ, а також будинків та споруд державними органами кооперативним організаціям за плату, якщо законодавством СРСР не встановлено інший порядок. Отже, встановлювалося застереження, яке дозволяло у разі прийняття відповідного акта законодавства СРСР передавати державне майно кооперативним організаціям не за плату.
Так, п.2 Постанови ЦК КПУ та Ради Міністрів УРСР “Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків” від 14.04.1987р. №124 була встановлена безоплатна передача колгоспних ринків кооперативним організаціям.
Отже, відповідно до чинного у 1987 році законодавства держава та її уповноважені органи мали право передавати державне майно у власність кооперативним організаціям як за плату, так і безоплатно. І саме це право на безоплатну передачу у власність реалізувала держава під час передачі у 1987 році системи державних колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації.
Такий висновок випливає з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Центральної спілки споживчих товариств України про офіційне тлумачення положень п.1 ст.9, п.1 ст.10 Закону України «Про споживчу кооперацію», ч.4 ст.37 Закону України «Про кооперацію»(справа про захист права власності організації споживчої кооперації). В своєму рішенні від 11.11.2004р. №16-рп/2004 Конституційний суд України прямо зазначив, що «безоплатна передача колгоспних ринків організаціям споживчої кооперації не суперечила чинному на той час законодавству, внаслідок чого ці ринки як цілісні майнові об'єкти перейшли у володіння і користування організацій споживчої кооперації, які відповідно до положень Закону України «Про власність»набули права власності на передане їм майно на підставі правовстановлюючих документів».
Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної.
Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд" від 28 квітня 1980 року N 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством. У зв'язку з передачею колгоспних ринків споживчій кооперації відповідно до Постанов у центральному апараті Міністерства торгівлі Української РСР було ліквідовано Управління колгоспними ринками і плодоовочевої торгівлі, зменшено граничні асигнування на його утримання. Також були вилучені функції управління колгоспними ринками із положень про управління торгівлі виконавчих комітетів відповідних місцевих рад (пункт 2 Постанови Ради Міністрів УРСР від 3 травня 1988 року № 119).
Тобто колгоспні ринки передавалися не лише як майновий об'єкт, а разом з організаційною та функціональною структурами їх управління.
Передача колгоспних ринків із залишенням їх у державній власності не породжувала б обов'язку кооператорів самостійно та за рахунок своїх коштів безвідплатно відновлювати, реконструйовувати, оснащувати, розвивати колгоспні ринки, оскільки це призводило б до порушення конституційного принципу, згідно з яким державне керівництво економікою здійснювалося з активним використанням господарського розрахунку, прибутку, собівартості, інших економічних підойм і стимулів ( ч.1 ст. 16 Конституції Української РСР 1978 року).
Відповідно до ст.69 Закону України “Про Конституційний Суд України рішення Конституційного Суду України є остаточними та обов'язковими до виконання на території України.
Зважаючи на вищенаведене суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про перехід ринку з державної до кооперативної (колективної) власності Донецької облспоживспілки.
Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду України викладена в постановах цього суду в справах №7/297 (постанова від 15.11.2005р.), та №03/107/2-72 (постанова від 01.03 –03.03.2005р.). Ухвалами Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, відповідно від 19.01.2006р. та від 21.04.2005р., відмовлено у порушенні провадження з перегляду вказаних постанов суду касаційної інстанції.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції є законними і обґрунтованими, а тому підстав для його скасування немає. Суд першої інстанції всебічно і повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з’ясував дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а тому ухвалене ним судове рішення належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 31.08.2004р. у справі № 30/241в Господарського суду Донецької області, залишити без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало