АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-20491/10 Категорія ЦП:41
Головуючий у першій інстанції - Боярський О.О.
Доповідач – Каранфілова В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Каранфілової В.М.
суддів - Єрьоміна А.В., Фальчука В.П.
при секретарі - Йовенко К.Є.,Петренко Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Білгород-Дністровського міськрайнного суду Одеської області від 13 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до виконкому Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_4 про визнання наймачем житлового приміщення, з участю третьої особи: ОПР і МР Білгород-Дністровського МВ УМВС України Одеської области, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Меркурій» та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа виконком Білгород-Дністровської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення визнання розпорядження про приватизацію незаконним та свідоцтва про право власності на житло недійсним, -
встановила:
31.07.2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право на користування жилою площею АДРЕСА_1 вказуючи, що він з моменту реєстрації у квартирі не проживав без поважних причин.
14.10.2008 року ОСОБА_3 звернулась з позовом про визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_1, Одеської області з зобов’язанням Б.Дністровського ОПР і МР Б.Дністровського міського відділу УМВС України в Одеській області зняти його з реєстраційного обліку, а її визнати наймачем спірної квартири, вказуючи, що її сестра ОСОБА_5 з 2007 року проживала в спірній квартирі на підставі ордеру, виданого рішенням виконкому Б.Дністровської міської ради. Відповідача вона прописала за його проханням. Він у квартирі ніколи не проживав. Сестра хворіла і вона за її проханням переїхала до неї, оскільки за нею необхідний був догляд. З моменту переїзду вони жили разом однією сім’єю, вона несла усі витрати на квартиру і вважає, що придбала право на житло. Сестра її померла 01.10.2008 року. Відповідач втратив право на жилу площу на підставі вимог ст. 71 ЖК України.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2008 року справи об’єднані в одне провадження.
03 листопада 2008 року провадження по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування жилою площею закрито.
Заочним рішенням суду від 03 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування жилою площею спірної квартири. Визнано ОСОБА_3 наймачем спірної квартири та зобов’язано виконком Б.Дністровської міської ради Одеської області видати ордер на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_3 та укласти з нею договір найму.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2009 року задоволена заява ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення і рішення скасоване.
Представник ОСОБА_4 ОСОБА_7 пред’явив зустрічну позовну заяву про скасування розпорядження органу приватизації від 03.03.2009 року, визнання свідоцтва про право власності на житло на ім’я ОСОБА_3 недійсним та про визнання його наймачем спірного жилого приміщення і про виселення ОСОБА_3 з квартири.
При цьому він вказував, що проживав разом з ОСОБА_5 поселився за її згодою, був зареєстрований у квартирі, придбав право на житло.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 вересня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання її наймачем житлового приміщення відмовлено. Позов ОСОБА_4 задоволено. Скасовано розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 03.03.2009 року за № 10127, визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло на ім’я ОСОБА_3 на АДРЕСА_1. Визнано ОСОБА_4 наймачем АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_3 з спірної квартири.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову та про відмову у позові ОСОБА_4, посилаючись на те, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухав суддю – доповідача, вивчив матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, який виклав доводи апеляційної скарги, зміст рішення, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира у будинку № 10а по вул.Кільцевій у м. Б.Дністровську була надана ОСОБА_5, що вона проживала у цій квартирі та була зареєстрована і з нею укладено договір найма. За своє життя поселила у встановленому порядку ОСОБА_4, зареєструвала його. 01.10.2008 року ОСОБА_3 померла. Оскільки у квартирі був прописаний ОСОБА_4 , він придбав право на житло, а ОСОБА_3 поселилась без його згоди і приватизувала квартиру також без його згоди, тому суд визнав приватизацію недійсною та виселив ОСОБА_3 за позовом ОСОБА_4 та визнав за ним право на укладення договору найму.
Колегія з таким висновком суду не може погодитись.
Як встановлено у засіданні судової колегії ОСОБА_5 поселилась у спірну квартиру на підставі ордеру. Квартира знаходилась у будинку, який було зареєстровано як гуртожиток. У 2005 році було створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Меркурій» і рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області 08.12.2005 року присвоєно гуртожитку статус жилого будинку. Після цього квартира ОСОБА_5, яка мала нумерацію № 5 було присвоєно номер 10.
У квартирі була зареєстрована ОСОБА_5 і проживала в ній до своєї смерті.
За період хвороби ОСОБА_5 до неї приїхала ОСОБА_3 і доглядала за нею до смерті.
Як вбачається з оглянутої у судовому засіданні посвідки на постійне проживання ОСОБА_4 серії № НОМЕР_1, виданої 13.10.2005 року, він був зареєстрований у спірній квартирі згідно з тимчасовим посвідченням 22.06. 2007 року, а 11.03.2008 року його було зареєстровано на підставі посвідки на постійне проживання та на підставі договору про здачу жилого приміщення у піднайом, укладеному між ним та ОСОБА_5
Суд оглянув у судовому засіданні вказаний договір. ОСОБА_4 визнав, що цей договір підписував він.
В засіданні судової колегії ОСОБА_4 просив розглядати справу без виклику перекладача, оскільки він розуміє російською мовою, а крім того, довіряє своєму представнику, який має довіреність від нього і приймає участь у судовому засіданні.
Крім того у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 підтвердила, що вказаний договір укладався у її присутності і був завірений нею.
Колегія вважає, що вказаний договір укладений відповідно до вимог ст. 91 ЖК України.
Колегія також вважає, що оскільки ОСОБА_4 поселився у спірну квартиру у якості піднаймача, він на підставі вимог ст. 99 ЖК України самостійного права на займане жиле приміщення не набуває. Оскільки він не має право на спірне жиле приміщення, він не має права заявляти вимоги про скасування розпорядження про приватизацію квартири та визнання свідоцтва про право власності на цю квартиру недійсним, які були прийняті виконкомом Білгород-Дністровської міської ради 03.03.2009 року за № 10127. Йому необхідно відмовити у цьому позові як неналежному позивачу.
Не підлягає задоволенню і позов ОСОБА_4 про визнання його наймачем АДРЕСА_1, оскільки по-перше, він немає такого права, а по-друге позов заявлено до виконкому Білгород-Дністровської ради, а відповідно до вимог ст. 61 ЖК України договір найму жилого приміщення переоформлюється житлово-експлуатаційною організацією, а не виконкомом.
Не підлягає задоволенню і позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення з спірної квартири, оскільки він являється неналежним позивачем по даному позову.
Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не придбала права на спірне житло і суд обґрунтовано відмовив їй у цьому позові.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч 1 п 2 , 309, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайнного суду Одеської області від 13 вересня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання наймачем житлового приміщення АДРЕСА_1 відмовити.
У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, виконкому Білгород-Дністровської міської ради про визнання наймачем житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 відмовити.
У позові ОСОБА_4 про скасування розпорядження органу приватизації державного житлового фонду виконкому Б.Дністровськогої міської ради від 03.03.2009 року за № 10127 та визнання недійсним свідоцтва на право власності на житло від 03.03.2009 року на ім’я ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 відмовити.
У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення з АДРЕСА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржене у касаційну інстанцію протягом 20 днів з дня його проголошення.
Судді апеляційного суду
Одеської області В.М.Каранфілова
А.В.Єрьомін
В.П.Фальчук