АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-21829/10 Категорія ЦП:41
Головуючий у першій інстанції – Гусев О.Г.
Доповідач – Каранфілова В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Каранфілової В.М.
суддів - Фальчука В.П., Єрьоміна А.В.
при секретарі - Петренко Г.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування та по зустрічній позовній заяві Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про виселення,
встановила:
ОСОБА_3 звернулася з позовом до Суворовської РА ОМР про визнання права користування та зобов’язання Суворовську РА ОМР укласти з нею договір найму житла, вказуючи, що в 2000 році її батьку був виданий ордер на проживання в кімнаті АДРЕСА_1, крім батька в ордері також була вказана і матір позивачки.
Рішенням Одеської міської ради від 14.01.2002 року гуртожиток було передано у власність територіальної громади м. Одеси.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько.
Позивачка поселилася в дану кімнату гуртожитку з усного дозволу батька в 2004 році і до цього часу там проживає, письмової згоди на проживання не отримувала.
Тому ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право користування жилим приміщенням, а саме кімнатою АДРЕСА_1 та зобов’язати Суворовську РА ОМР укласти з нею договір найму житла.
16 листопада 2010 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява від Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_3 про виселення.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2010 року позовна заява ОСОБА_3 в частині вимог про зобов’язання Суворовську РА ОМР укласти договір найму – залишено без розгляду.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.
Визнано за ОСОБА_3 право користування кімнатою АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічної позовної заяви Суворовській РА ОМР – відмовлено.
Стягнено з Суворовської РА ОМР на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 37 грн..
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити а повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухав суддю – доповідача, вивчив матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на них, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові ОСОБА_3 та у задоволенні позову Суворовської райдержадміністрації з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 – батько позивачки вселився у спірну кімнату за ордером і мав право на вселення до цієї кімнати своєї доньки. У якості члена сім’ї, а вона придбала право на спірну жилу площу.
Колегія не може погодитись з таким висновком суду.
Як встановлено судом першої інстанції та судовою колегією, кімната АДРЕСА_1 надавалась згідно ордеру ОСОБА_5 на нього та на дружину. Донька ОСОБА_3 отримала кімнату у цьому ж будинку за НОМЕР_1, де і проживала з своїм чоловіком та двома дітьми. У засіданні судової колегії вона підтвердила, що не розірвала шлюб з чоловіком і діти і чоловік живуть у кімнаті НОМЕР_1, вона також там знаходиться, оскільки доглядає за своїми дітьми.
За таких обставин, колегія вважає, що місцем проживання позивачки є кімната НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ч 2 ст. 128, ст.129 ЖК України та п.п. 9,10 «Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1086 року № 208, жила площа у гуртожитках надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і на його підставі громадянинові видається спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надану жилу площу.
Посилення позивачки, що батько дав дозвіл на її вселення у кімнату, колегія не може взяти до уваги, оскільки письмового дозволу на вселення та реєстрацію позивачка не представила.
Та підстава, що позивачка стояла на квартирному обліку разом з батьком, не може бути поводом для визнання за нею права на житло у спірній квартирі, оскільки вони стояли у черзі на отримання жилої площі не у гуртожитку.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч 1 п 2 , 309, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу представника Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_3 у визнанні права користування кімнатою АДРЕСА_1. Зустрічний позов Суворовської районної державної адміністрації Одеської міської ради задовольнити. Виселити ОСОБА_3 з кімнати АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Судді апеляційного суду Одеської області В.М.Каранфілова
В.П.Фальчук
А.В.Єрьомін