КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 16/508а Головуючий у 1-й інстанції: Спаських Н.М.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Борисюк Л.П.,
Суддів: Зайця В.С.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Черкаської області на постанову господарського суду Черкаської області від 18 березня 2008 року у справі за позовом Українсько-німецького закритого акціонерного товариства «Графія Україна»до Територіальної державної інспекції праці в Черкаській області про визнання висновку акту перевірки недійсним та скасування припису,
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Українсько-німецьке ЗАТ «Графія Україна»звернулось з позовом до Територіальної державної інспекції праці в Черкаській області (далі –відповідач) про визнання висновку акту перевірки № 409 від 30.11.2007 року недійсним в частині того, що не проведення оплати по лікарняних листках ОСОБА_3 є порушенням законодавства та про скасування припису № 271 від 30.11.2007 року.
Постановою господарського суду Черкаської області від 18.03.2008 року позовні вимоги –задоволено частково.
На вказану постанову суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 30.11.2007 року головним державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці у Черкаській області Ушановим О.В. була здійснена перевірка позивача з питань дотримання ним законодавства про працю і про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності з приводу оплати листків непрацездатності ОСОБА_3 За наслідками перевірки був складений акт перевірки за № 409 від 30.11.2007 року та відповідачем був складений припис за № 271 від 30.11.2007 року, яким позивачу предписано врегулювати питання оплати вищевказаних листків непрацездатності відповідно до вимог законодавства.
Наявними доказами в матеріалах справи підтверджується, що працівник позивача, пресувальник відходів відділу обробки вантажів ОСОБА_3 був звільнений з роботи 10.05.2007 року відповідно до наказу № 157к від 10.05.2007 року за ст. 38 КЗпП України за власними бажанням. В день звільнення ОСОБА_3 перебував у нетверезому стані, про що було складено акт від 10.05.2007 року і о 10 год. 20 хв. його було відсторонено від роботи, а написану ним заяву про звільнення за власним бажанням задоволено в той же день. З даним працівником було проведено розрахунок за фактично відпрацьований час 10.05.2007 року (4 години).
Так, ОСОБА_3 через суд намагався визнати недійсним наказ про своє звільнення, поновитися на роботі та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу і моральну шкоду, однак, рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05.11.2007 року у справі за № 2-2217/07, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області у справі № 22ц-2365(5), у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до позивача було відмовлено.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 05.11.2007 року встановлено, що працівник ОСОБА_3 10.05.2007 року дійсно перебував на робочому місці в нетверезому стані та зміну в цей день не допрацював.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.
В свою чергу, положенням ч. 11 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»передбачено, що у разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога по тимчасовій непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом.
Вимогами ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 не втрачав за робочий день 10.05.2007 року заробітну плату, так як за відпрацьовані години йому була нарахована та виплачена заробітна плата повністю, а заробітна плата ОСОБА_3 за час відсторонення від роботи через появу на робочому місці у нетверезому стані, не могла бути збережена, бо втрачена через винні дії самого працівника, що підтверджено вищевказаним рішенням місцевого суду.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши вказані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що видаючи припис про усунення порушень законодавства, на підставі акту перевірки за № 409 від 30.11.2007 року, відповідач не дотримався зазначених вимог закону, а висновки акту перевірки є неправомірними, так як порушень чинного законодавства при неоплаті листків непрацездатності працівнику ОСОБА_3 позивачем допущено не було, тому оспорюваний припис підлягає скасуванню.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги прокурора не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Черкаської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області від 18 березня 2008 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: ____________Л.П. Борисюк
Судді: ____________В.С. Заяць
____________В.Ю. Ключкович
Повний текст рішення виготовлено 23 листопада 2010 року