КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-1866/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.
Суддя-доповідач: Безименна Н.В.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" грудня 2010 р. м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Безименної Н.В.,
суддів: Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,
при секретарі: Паскаль Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Державного казначейства України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про стягнення заборгованості по заробітній платі, щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів з урахуванням індексації та компенсації витрат частини заробітної плати і щомісячного грошового утримання працюючих суддів в зв’язку з порушенням термінів, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2010 року позивач звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд з позовом до Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, Головного управління Державного казначейства України, Апеляційного суду Вінницької області про стягнення заборгованості по заробітній платі, щомісячному грошовому утриманню працюючих суддів з урахуванням індексації та компенсації витрат частини заробітної плати і щомісячного грошового утримання працюючих суддів в зв’язку з порушенням термінів.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неповного нарахування і виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання судді Камзалову Володимиру Васильовичу; визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неврахування при розробленні проектів Державного бюджету України на 2006 - 2009 роки вимог постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці суддів»; стягнуто з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню за період з 01.07.2008 року по березень 2010 року з врахуванням компенсації у зв'язку з порушення строків їх виплати в загальній сумі на користь ОСОБА_5 - 406267грн. 98 коп. (чотириста шість тисяч двісті шістдесят сім грн. 98 коп.). В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, Міністерство фінансів України та Державне казначейство України звернулися із апеляційними скаргами, в яких просили скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову –залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що позивач призначений на посаду судді Апеляційного суду Вінницької області в березні 2004 року, де працює по даний час.
Відповідно до статті 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів та діяльності суддів. У державному бюджеті для реалізації цього завдання окремо визначаються видатки на утримання судів та оплату праці суддів. Організаційне забезпечення судів загальної юрисдикції покладено на Державну судову адміністрацію України та її територіальні управління.
Статтею 14 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що однією з гарантій самостійності судів і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення судді.
У відповідності до статті 11 Закону України «Про статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року по справі №1-1/2004 про офіційне тлумачення положень частини 1 та частини 2 статті 126 Конституції України та частини 2 статті 3 Закону України «Про статус суддів»визначено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального та соціального забезпечення, не можуть бути скасовані або занижені без відповідної компенсації. По своїй суті пільги, компенсації і гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається. Надання суддям таких пільг, компенсацій і гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці суддів»затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищих Спеціалізованих судів, апеляційних і місцевих судів згідно з додатку 1-6. Посадові оклади, передбачені цією Постановою встановлювались, виходячи із кількості розмірів мінімальної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310 було доповнено Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005.р пунктом 4-1 такого змісту: «Установити, що розміри посадових окладів передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться».
Разом з тим, постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 року, що набрала законної сили згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. у справі за позовом особи 1 до держави Україна, Кабінету Міністрів України, Державного Казначейства України, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та окремих положень постанови Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року визнано протиправною та скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009р. згадані судові рішення залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільний або господарській справі, що набрало законної сили. Не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішеннями вказаних вище судів відновлено в повному обсязі Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці суддів»у співвідношенні посадових окладів до розміру мінімальної заробітної плати, яка набрала чинності з 01.01.2006 року. Тобто, розмір посадового окладу суддів повинен встановлюватись виходячи з розміру мінімальної заробітної плати помноженому на відповідний коефіцієнт (для суддів - 8,5; для заступника голови суду - 9,5) та змінюватись відповідно зі зміною розміру заробітної плати.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про статус суддів»гарантії незалежності суддів не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами. Фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів гарантується державою.
Враховуючи вищевикладене та, оскільки щомісячне грошове утримання працюючим суддям нараховується із сум щомісячної заробітної плати, яка з 01.01.2006 року по даний час не відповідала вимогам постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р., то і по щомісячному грошовому утримання позивачам допущена заборгованість.
Також, відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 р. №1837, Мінфін у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України та цим Положенням.
Згідно з даним Положенням Міністерство фінансів України, зокрема, забезпечує підготовку проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розроблення в установленому порядку проекту Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, прогнозних показників зведеного бюджету України, організацію роботи, пов'язаної із складенням та виконанням Державного бюджету України, координацію діяльності учасників бюджетного процесу.
Відповідно до положень статті 32 Бюджетного кодексу України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України. Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів, згідно статті 35 Бюджетного кодексу України організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України.
Мінфін відповідно до покладених на нього завдань і повноважень на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабміну.
Тобто, судом першої інстанції вірно вказано, що Міністерству фінансів України як державному органу був відомий зміст постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005р. «Про оплату праці суддів», а відтак при аналізі бюджетних запитів розпорядника бюджетних коштів - ДСА України, відповідачем 1 мало б бути перевірено їх відповідність вимогам зазначеної постанови та здійснено відповідне коригування.
Крім того, враховуючи права та інтереси позивача, Вінницьким окружним адміністративним судом правомірно стягнуто саме з Міністерства фінансів України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державного казначейства України на розрахункові рахунки Державної судової адміністрації України для виплати заборгованості по заробітній платі та щомісячному грошовому утриманню позивача.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги Міністерства фінансів України та Державного казначейства України – залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 2 липня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Н.В. Безименна
Судді: А.М. Горяйнов
І.Л. Желтобрюх