КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 10/38 (2-а-11574/08) Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Борисюк Л.П.,
Суддів: Зайця В.С.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2009 року у справі за позовом Адвокатського об’єднання «Адвокатський дім»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Адвокатське об’єднання «Адвокатський дім»звернулось з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі –відповідач) про зобов’язання відповідача видати Адвокатському об’єднанню «Адвокатський дім»свідоцтво про сплату єдиного податку в розмірі 10 %.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2009 року позов –задоволено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 12.09.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 4927 про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку. Листом за № 41789/10/15-64 від 25.09.2008 року відповідач повідомив позивача про відмову останньому у видачі свідоцтва про право на сплату єдиного податку в зв’язку з тим, що АО «Адвокатський дім», на думку відповідача, є непідприємницьким товариством і здійснює некомерційну господарську діяльність у відповідності до статуту та Закону України «Про адвокатуру», тому не може застосовувати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною третьою ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що адвокатські об’єднання діють на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності та гласності. Реєстрація адвокатських об’єднань провадиться у Міністерстві юстиції України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Адвокатські об’єднання письмово повідомляють місцеві органи влади про свою реєстрацію, а адвокати –про одержання свідоцтва на право займатися адвокатською діяльністю..
Вимогами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»передбачено, що адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об’єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку –і в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням.
Положенням ч. 1 ст. 52 ГК України передбачено, що некомерційне господарювання –це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГК України, некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Вимогами ч. 2 ст. 53 ГК України передбачено, що порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами.
Частиною третьою ст. 53 ГК України передбачено, що у разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб’єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши вказані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що прийняте відповідачем рішення у формі листа за № 41789/10/15-64 від 25.09.2008 року, яким позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на сплату єдиного податку спрощеної системи оподаткування, є необгрунтованим та неправомірним, а посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення ст.ст. 84, 85 ЦК України до уваги не заслуговують та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити –без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 квітня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: ____________Л.П. Борисюк
Судді: ____________В.С. Заяць
____________В.Ю. Ключкович
Повний текст рішення виготовлено 23 листопада 2010 року