КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року Справа № 2а-1166/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Оводенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Знам'янської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення та скасування акту, -
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі –ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Знам'янської об’єднаної державної податкової інспекції (надалі –Знам'янської ОДПІ) про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08.12.09 №0000592330 у сумі 9154,15 грн. та скасування акту перевірки Знам'янської ОДПІ №0118/11/22/23/2274018839 від 18.11.09, на підставі якого воно винесено.
Позов мотивовано тим, що 18.11.09 працівниками Знам'янської ОДПІ проведено перевірку магазину позивача з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, якою встановлено порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок №614 від 01.12.00. За наслідками перевірки складено акт №0118/11/23/23/2274018839 від 18.11.09, на підставі якого прийнято рішення від 18.12.09 №0000592330 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9154, 15 грн. Стверджуючи, що перевірка проведена незаконно, без участі позивача, фактично перевірено іншого підприємця, який здійснює діяльність за тією ж адресою, позивач просить визнати нечинним рішення від 18.12.09 №0000592330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасувати акт перевірки №0118/11/23/23/2274018839 від 18.11.09, на підставі якого винесено спірне рішення.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи. Додатково пояснила, що особа, яка була присутня під час проведення перевірки –реалізатор ОСОБА_2 - не мала повноважень на підписання документів перевірки, оскільки не перебувала з позивачем у трудових відносинах. ОСОБА_2 здійснювала торгівлю товаром позивача самовільно, без дозволу позивача. Письмові пояснення щодо виявлених порушень у діяльності позивача під час перевірки давала працівникам податкового боргу, перебуваючи під їхнім тиском.
Представники відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на правомірність винесення оскаржуваного позивачем рішення та акту. В обґрунтування правомірності дій працівників податкового органу посилалися на те, що перевірка належного позивачу магазину здійснювалася з дотриманням вимог діючого законодавства, відповідно до плану проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) на листопад 2009 року та згідно з направленням на перевірку, з яким під розписку ознайомлено продавця ОСОБА_2. Під час перевірки було виявлено порушення законодавства щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій, які відображені в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення. У зв’язку з цим просили у позові відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 11.12.00 зареєстрований Знам'янською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець (а.с.7), перебуває на обліку платників податків в Знам'янській ОДПІ та на підставі торгового патенту серії НОМЕР_2 від 22.12.08 здійснює підприємницьку діяльність у сфері роздрібної торгівлі (а.с. 14).
Посадовими особами Знам'янської ОДПІ ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі плану проведення перевірок на листопад 2009 року (а.с. 92), направлення №216 від 18.11.09 (а.с. 43) 18 листопада 2009 року проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці - магазину, розташованого у АДРЕСА_1 належного ПП ОСОБА_1
Посадові особи податкового органу були допущені до перевірки продавцем магазину ОСОБА_2, якій вручено копію направлення на проведення перевірки (а.с. 43). Перевірка проводилася у її присутності.
За результатами перевірки складено акт №0118/11/23/23/2274018839 від 18.11.09 (а.с. 90-91), яким зафіксовано:
- невідповідність суми готівкових коштів за місцем проведення розрахунків (200 грн.) з денним звітом за виписаними розрахунковими квитанціями, з початку робочого дня (на суму 12, 65 грн.), сума невідповідності склала 187, 35 грн.;
- на момент перевірки відсутня книга обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків, де встановлено реєстратор розрахункових операцій;
- облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснення продажу необлікованих запасів у порядку, встановленому законодавством. Загальна сума необлікованого товару в книзі обліку доходів та витрат за місцем їх реалізації складає 3938, 70 грн.
Висновками акту перевірки констатовано порушення вимог п. 13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.00 №614 , п.12 ст.3, ст.6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (а.с. 91).
Згідно з актом відмови від підпису №27/11/22/23-30/2274018839 від 18.11.09 реалізатор ОСОБА_2 після ознайомлення з матеріалами перевірки відмовилася від підпису та отримання акту перевірки (а.с. 89). У зв'язку з цим матеріали перевірки направлені позивачеві поштою супровідним листом №6924 від 19.11.09 та отримані ним 20.11.09 (а.с. 27, 60).
На підставі висновків вказаного акту Знам'янською ОДПІ на підставі п.3 ст.17, ст. 20, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" прийнято рішення №0000592330 від 08.12.09 про застосування до ПП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9 154, 15 грн. за порушення пунктів 12, 13 ст.3, ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", п.7.5 Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.00 №614, зокрема, за невідповідність готівкових коштів на місці здійснення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, застосовано штрафну санкцію у розмірі 936, 75 грн. (187, 35 грн. х 5), за невикористання при здійсненні розрахункових операцій книги обліку розрахункових операцій - у розмірі 340 грн. (20 х 17 грн.), за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, - у розмірі 7877, 40 грн. (3938, 70 грн. х 2) (а.с. 58, 59).
Вказане рішення направлено позивачеві поштою супровідним листом №6771/10/23-20 від 08.12.09 та отримано ним 11.12.09 (а.с. 61).
Перевіряючи правомірність дій відповідача при проведенні перевірки, складанні акту перевірки та прийнятті спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд дійшов до таких висновків.
Згідно з ч.1 ст. 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню. Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Пунктом 2 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.7 ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.
Відповідно до ст.11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Враховуючи ті обставини, що перевірка господарської одиниці позивача здійснена на підставі плану проведення перевірок суб’єктів підприємницької діяльності щодо порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі (послуг) на листопад 2009 року, затвердженого заступником начальника Знам'янської ОДПІ 02.11.09, та направлення №216 від 18.11.109, яке було надано продавцеві ОСОБА_2 під розписку, суд приходить до висновку, що перевірка проведена з підстав, передбачених ст.ст. 15, 16 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", та у порядку, передбаченому ст.ст. 11-1 та 11-2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".
Оформлення акту перевірки №0118/11/23/23/2274018839 від 18.11.09 відповідає вимогам Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.08 №534.
Як визначено Розділом 2 вказаних Методичних рекомендацій, акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними суб'єктами. Акт перевірки складається у двох примірниках. Перший примірник акта перевірки залишається у посадових осіб органу ДПС, другий - у керівника суб'єкта господарювання або особи, що його заміщає, а у разі їх відсутності - у особи, уповноваженої здійснювати розрахункові операції.
Розділом 7 Методичних рекомендації передбачено, що акт перевірки та інформативні додатки до акта перевірки (у разі їх складання) повинні містити підписи посадових осіб органу ДПС, які проводили перевірку, і підпис керівника суб'єкта господарювання або його представника, а у випадку їх відсутності - особи, що уповноважена здійснювати розрахункові операції. Після підписів проставляється відмітка керівника суб'єкта господарювання або особи, що його заміщає, а у випадку їх відсутності - особи, що уповноважена здійснювати розрахункові операції, про ознайомлення та отримання одного примірника акта перевірки, дату ознайомлення, прізвище, ім'я та по батькові особи, її посаду та підпис. Факт відмови представника суб'єкта господарювання від підписання акта перевірки (ознайомлення з актом, отримання примірника акта) відображається посадовою особою органу ДПС у прикінцевих положеннях акта перевірки.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_2 не мала повноважень на підписання будь-яких документів за результатами перевірки діяльності позивача, оскільки не перебуває з ним у трудових відносинах, з огляду на наступне.
Як встановлено у судовому засіданні, приміщення за адресою: АДРЕСА_1 в якому розташований належний позивачеві магазин, орендується також іншим суб’єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, займається роздрібною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами (а.с. 13, 15).
Представник позивача у судовому засіданні наполягала на тому, що працівниками податкового органу під час перевірки не було взято до уваги, що ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах не з позивачем, а з ФОП ОСОБА_6, що потверджується трудовим договором №11070800433 від 01.11.08 (а.с. 100), довідкою про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (а.с. 15).
Згідно зі ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, у письмовій формі. Укладання трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника було фактично допущено до роботи.
Наведене свідчить, що трудові відносини між працівником та працедавцем не повинні обов'язково оформлюватись у письмовій формі, а наявні і тоді, коли працівник фактично виконує роботу, а працедавець не заперечує проти здійснення такої роботи.
Враховуючи, що ОСОБА_2 фактично виконувались обов’язки продавця ПП ОСОБА_1, а саме здійснювалась реалізація товарів покупцям, і крім неї в приміщенні магазину під час його роботи інші особи, які могли б бути відповідальними за реалізацію товару, були відсутні, перевіряючими зроблено висновок про те, що ОСОБА_2 є особою, яка уповноважена на здійснення розрахункових операцій в магазині ПП ОСОБА_1 Зазначені висновки перевіряючих підтверджуються також тим, що ОСОБА_2 під розписку отримала направлення на перевірку ПП ОСОБА_1 (а.с. 43), надала до перевірки свою санітарну книжку №401591 від 03.07.07, її анкетні дані як продавця внесені до описової частини акту перевірки, здійснила реалізацію товару перевіряючим та видала розрахункову квитанцію, яка містить печатку ФОП ОСОБА_1 та особистий підпис ОСОБА_2 (а.с. 55), власноручно склала розписку про готівкові кошти, пояснювальну записку (а.с. 56), підписала акт перевірки правильності проведення розрахункової операції (а.с. 54).
Суд вважає, що документальне оформлення трудових відносин реалізатора ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_6., не перешкоджало їй виконувати роботу продавця ФОП ОСОБА_1, що вона фактично своїми діями підтвердила.
У судовому засіданні представник позивача визнала ту обставину, що позивач до проведення перевірки дозволяв ОСОБА_2 реалізувати товар у своєму відділі, у разі його відсутності. Оглядом у судовому засіданні розрахункової книжки ФОП ОСОБА_1 №1122000624/ІІ від 23.03.09 встановлено, що ОСОБА_2 упродовж березня –листопада 2009 року неодноразово виписувалися розрахункові квитанції, про що свідчать її підписи у корінцях розрахункових квитанцій.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_2 здійснювала торгівлю в магазині приватного підприємця ОСОБА_1 як особа, уповноважена на здійснення розрахункових операцій, а тому є уповноваженою особою і на підписання матеріалів перевірки, отримання направлень тощо.
Доводи представника позивача та показання свідка ОСОБА_2 щодо вчинення психологічного тиску на останню з боку працівників податкової служби, які проводили перевірку, свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли.
З урахуванням викладених обставин, суд погоджується з позицією податкового органу про те, що перевірка 18.11.09 проводилась з дотриманням вимог законодавства щодо підстав та порядку проведення таких перевірок, з відома та за участю особи, уповноваженою позивачем на здійснення розрахункових операцій.
Що стосується фактичних порушень позивача, відображених в акті перевірки, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі - Закон) передбачено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти. Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Позивач ФОП ОСОБА_1, займаючись роздрібною торгівлею продовольчими та непродовольчими товарами, у т.ч. алкогольним напоями та тютюновими виробами, повинен був при здійсненні розрахункових операцій застосовувати реєстратор розрахункових операцій (надалі –РРО).
Актом перевірки №0118/11/23/23/2274018839 від 18.11.09 встановлено факт відсутності на місці проведення розрахунків РРО та книги обліку розрахункових операцій.
Вказаний факт також підтверджений пояснювальною запискою продавця ОСОБА_2 від 18.11.09, засвідченою її підписом, в якій зазначено, що на момент проведення перевірки касовий апарат відсутній, тому що знаходиться на ремонті, а книга обліку розрахункових операцій знаходиться у ПП ОСОБА_1.(а.с. 56).
Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій (надалі –книги ОРО) та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Статтею 5 Закону передбачено, що на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, але не більше 72 годин (7 робочих днів), відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного реєстратора розрахункових операцій.
Згідно з п.7.5. Порядку реєстрації та ведення книги обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.00 №614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.01 за №106/5297, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Відповідно до пункту 3 статті 17 Закону у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Надана у судове засідання представником позивача книга обліку розрахункових операцій №1122000624/ІІ не спростовує факту невикористання цієї книги на господарській одиниці позивача при здійсненні розрахункових операцій 18.11.10.
Враховуючи доведеність факту невикористання на господарській одиниці позивача книги обліку розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій, висновок відповідача про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі п.3 ст.17 Закону у сумі 340 грн. є правомірним, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Пунктом 13 статті 3 Закону передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Як встановлено в судовому засіданні, перевіркою було виявлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Оглядом у судовому засіданні розрахункової книжки ФОП ОСОБА_1 №1122000624/ІІ від 23.03.09 встановлено, що 18.11.09 ОСОБА_2 виписано розрахункові квитанції КДАВ №118835 на суму 3, 25 грн., КДАВ №118836 на суму 4 грн., КДАВ №118837 на суму 5, 40 грн., усього на суму 12, 65 грн. Ці обставини підтвердили також допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, що проводили перевірку магазину позивача, які пояснили, що вказані розрахункові квитанції взяті до розрахунку для обчислення суми продажу позивача за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня 18.11.09.
Встановлено, що реалізатор ОСОБА_2 після закінчення перевірки внесла виправлення до корінців розрахункових квитанцій КДАВ №118835 (виправивши 3, 25 на 9, 45) та КДАВ №118837 (виправивши 5, 40 на 9, 40). (а.с. 55). Вказані обставини підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 та визнала у судовому засіданні представник позивача ФОП ОСОБА_1 –ОСОБА_6.
Як встановлено зі змісту розписки та пояснювальної записки, складених 18.11.09 ОСОБА_2, на місці проведення розрахунків ПП ОСОБА_1 знаходилось 200 грн. (а.с.44, 51).
Представник позивача у судовому засіданні наполягала на тому, що на момент перевірки в касі ПП ОСОБА_1 знаходились лише кошти, отримані від реалізації товару 18.11.09 на суму 18, 85 грн. Гроші в сумі 200 грн. були виявлені перевіряючими на місці проведення розрахунку іншого суб’єкта господарювання - ПП ОСОБА_6., відділ якої розташований поруч з відділом ПП ОСОБА_1, та призначалися для розрахунку з її постачальниками.
Допитана в судовому засіданні 03.06.10 в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що перебуває у трудових відносинах з ПП ОСОБА_6. У день перевірки продала пляшку пива "Оболонь" 0,5 л, яке реалізується ПП ОСОБА_1 Отриману грошову купюру номіналом 20 грн. розміняла у касі ПП ОСОБА_6., з якої покупцеві видала здачу у сумі 16 грн., гроші у сумі 4 грн. поклала до каси ПП ОСОБА_1 При цьому з розрахункової книжки ПП ОСОБА_1 виписала покупцеві розрахункову квитанцію КДАВ №118836 на суму 4 грн. У касі ПП ОСОБА_1 на момент перевірки знаходилися готівкові кошти у сумі 18, 85 грн., які перевіряючими не були взяті до уваги. Грошові кошти у сумі 200 грн., виявлені перевіряючими, були коштами ПП ОСОБА_6., яка залишила їх для здійснення розрахунку з постачальниками. Розписку про суму коштів на місці проведення розрахункових операцій та пояснювальну записку від 18.11.09 вона написала під диктовку перевіряючих.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що продавець ОСОБА_2 при проведенні перевірки 18.11.09 знаходилась у відділі ПП ОСОБА_1 та продала йому пляшку пива "Оболонь" 0,5 л за 4 грн. Продавець ОСОБА_2, виписавши розрахункову квитанцію КДАВ №118836 на суму покупки, поклала до каси, що знаходилася під прилавком на місці, де здійснювався розрахунок з покупцями, грошову купюру номіналом 20 грн., отриману за продану пляшку пива, та видала з цієї каси здачу. У цій касі і було виявлено кошти у сумі 200 грн., які продавець ОСОБА_2 перерахувала та склала відповідну розписку.
Свідком ОСОБА_5 власноручно зображено схему приміщення торгівельної зали магазину, в якому проводилася перевірка, та вказано, що місцем, де були виявлені кошти у сумі 200 грн., є місце, позначене на цій схемі як "місце проведення розрахунків ПП ОСОБА_1" (а.с. 105).
Натомість представник позивача наполягала на тому, що у вказаному місці знаходиться каса ПП ОСОБА_6., а каса позивача знаходиться в іншому місці –біля його вітрини.
Статтею 2 Закону місцем проведення розрахунків визначено місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (на послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Наведена норма Закону кореспондується з пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04 №637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.05 за №40/10320, за змістом якого каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Пунктом 4.1 цього ж Положення передбачено, що з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створено належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку. Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.
Відповідно до 9.7. Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України 01.12.00 №614, сума готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків до початку робочого дня, уноситься СПД протягом робочого дня або перебуває на місці проведення розрахунків на момент виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службове внесення". Сума готівки, що вилучається СПД протягом робочого дня з місця проведення розрахунків, записується у корінець розрахункової квитанції з поміткою "Службова видача".
Суд також зазначає, що за приписами п.23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №833 від 15.06.06, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що Законом встановлено обов'язкову відповідність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій (тобто у касі) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, незалежно від джерела походження таких коштів та їх належності будь-якій особі.
У випадку здійснення підприємницької діяльності з продажу товарів в одному магазині різними суб'єктами господарювання, такі суб'єкти мають забезпечити наявність відповідної технічної конструкції, за допомогою якої можна було б розмежувати місця здійснення розрахунків кожного з підприємців та відповідно зменшити ймовірність змішування готівкових коштів з різних кас.
Зважаючи на вказані правові норми та приймаючи до уваги, що кошти в сумі 200 грн. знаходились у касі, до якої ОСОБА_2 покладені кошти від реалізації підакцизного товару, що належав позивачеві, та видана здача покупцеві, суд приходить до висновку, що ці кошти правильно віднесені до суми готівкових коштів, що знаходилися на місці проведення розрахунків ПП ОСОБА_1
Доводи представника позивача свідчить, що на момент перевірки у магазині, розташованому у АДРЕСА_1 фактично наявне одне місце проведення розрахунків, на якому працювала ОСОБА_2 як реалізатор ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6., та не спростовують висновків перевіряючих про те, що кошти у сумі 200 грн. виявлені на місці проведення розрахункових операцій позивачем.
У ході розгляду справи представником позивача не наведено жодної поважної причини, через яку ОСОБА_2 начебто змушена була підписувати матеріали перевірки всупереч встановленим перевіркою обставинам. Сама ОСОБА_2, викликана в судове засідання в якості свідка за клопотанням представника позивача для одночасного допиту зі свідками ОСОБА_4. та ОСОБА_5, у судове засідання 27.10.10 не прибула, тому представник позивача відмовилася від поданого нею раніше клопотання.
За таких обставин судом встановлено, що в порушення вимог пункту 13 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивач не забезпечив відповідність сум готівкових коштів в касі загальній сумі коштів за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно зі ст. 22 вказаного Закону у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб’єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п’ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.
Отже, відповідачем доведено правомірність застосовування до позивача фінансової санкції за вказане порушення, яка ним правомірно обрахована в розмірі 936,75 грн.
Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.12 ст.3, п. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яке полягало у здійсненні продажу необлікованих запасів у порядку, встановленому законодавством. Загальна сума необлікованого товару в книзі обліку доходів та витрат за місцем їх реалізації складає 3938, 70 грн. У зв’язку з цим відповідачем до позивача на підставі ст. 20 Закону застосовано фінансову санкцію у розмірі 7877, 40 грн. - подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.
Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Позиція відповідача полягає в тому, на місці проведення розрахунків під час проведення перевірки 18.11.09 була відсутня книга обліку доходів та витрат, а також документи на отримання товару, інші первинні документи, про що свідчить пояснювальна записка ОСОБА_2 від 18.11.09 (а.с. 56). На думку відповідача, відсутність на момент перевірки книги обліку доходів і витрат у позивача свідчить про реалізацію ним товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
У судовому засіданні представник позивача наполягала на тому, що книга обліку доходів і витрат ведеться та зберігається за місцем торгівлі особисто позивачем, а тому не була ним надана під час перевірки у зв’язку з його відсутністю у ході її проведення.
Стаття 20 Закону, якою керувався відповідач при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій, передбачає, що до суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, відповідачем не наведено нормативний акт, який передбачає порядок здійснення позивачем як фізичною особою –підприємцем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та визначає обов’язок позивача зберігати за місцем реалізації товарів усі первинні документи на їх придбання та реалізацію.
Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат громадян - суб'єктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) ф. N10, викладений у листі Державної податкової адміністрації України від 05.11.97 №17-0117/10-8886 "Про порядок ведення книги ф. N 10", який визначає, що суб'єкти підприємницької діяльності забезпечують облік руху товарів і готівки у Книзі обліку доходів та витрат, не може підлягати застосуванню, оскільки зазначений лист носить інформаційний характер і не є нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для фізичних осіб-підприємців.
Кабінетом Міністрів України на виконання ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" прийнято постанову від 26.09.01 №1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат" (надалі - Порядок).
Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Пунктом 3 Порядку визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України.
ОСОБА_2 Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, визначена Інструкцією про прибутковий податок з громадян, затвердженою наказом ДПА України від 21.04.93 №12, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за №64. (додаток №10 до Інструкція №12).
Представник позивача надала для огляду у судовому засіданні книгу обліку №17-2840/3 доходів та витрат приватного підприємця ОСОБА_1 (а.с.18-26), видану Знам’янською ОДПІ 09.06.08. Зі змісту книги обліку доходів та витрат вбачається, що вона складається, зокрема, з розділів: Розділ І –Відомості про рух товарів, який містить графи: 1 –номер по порядку; 2 –найменування товару; 3 –одиниця виміру; 4 –оприбутковано (дата, номер документа, кількість, сума); 5 –реалізовано за період (кількість, сума); 6 –залишок за період (кількість, сума). Розділ VІ –Відомості про реалізацію товарів, який містить графи: 1 –номер по порядку; 2 –дата; 3 –найменування товару; 4 –кількість одиниць товару; 5 –бажана ціна; 6 –відмітка про проведену реалізацію.
Таким чином, суд вбачає, що форма книги, яка велася позивачем, відмінна від форми, затвердженої Інструкцією. Однак, у відповідності до примітки до ОСОБА_2 №10 Додатку №10 Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, за необхідності, з урахуванням специфіки окремих видів діяльності, у книгу обліку доходів і витрат, за погодженням з податковою інспекцією, можуть бути внесені зміни і доповнення. Книга нумерується, прошивається, стверджується підписом начальника або заступника начальника податкової інспекції та печаткою.
ОСОБА_2 ведення обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 обрано самостійно із врахуванням специфіки підприємницької діяльності (торгівля алкогольними напоями), книгу обліку доходів та витрат затверджено у Знам’янській ОДПІ, а тому суд вважає, що у даному випадку має місце погодження з податковим органом змін і доповнень до книги обліку доходів та витрат, що відповідає вимогам законодавства.
Вбачається, що позивач на пропозицію перевіряючих, викладену в акті перевірки №0118/11/23/23/2274018839 від 18.11.09, 02.12.09 надав до Знам’янської ОДПІ копію книги обліку №17-2840/3 доходів та витрат, долучивши її до своїх пояснень на акт перевірки (а.с. 47) Копія книга досліджувалася Знам’янською ОДПІ при розгляді заперечень позивача, однак до уваги взята не була, про що свідчить відповідь №6766/10/23-20 від 07.12.09 (а.с. 49 -53).
Оскільки на даний час законодавством не передбачений порядок обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації для фізичних осіб-підприємців, тому невідображення у книзі обліку доходів і витрат обліку руху товарів (неведення цієї книги чи неповне її заповнення, відсутність цієї книги на місці реалізації товарів) не може бути віднесене до порушень установленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
Суд вважає, що за порушення порядку ведення обліку доходів та витрат або не ведення такого обліку до позивача може бути застосована відповідальність, яка передбачена ст. 164-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку.
З урахуванням цього, суд приходить до висновку, що порушення порядку ведення книги обліку доходів та витрат суб'єктом господарювання - фізичною особою не свідчить про здійснення ним реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, і не може бути підставою для застосування до нього фінансової санкції, передбаченої ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Той факт, що на момент проведення перевірки книга обліку доходів та витрат була відсутня у магазині, на місці реалізації товару, не можна кваліфікувати як порушення ст.20 Закону, оскільки відповідальність передбачена саме за реалізацію (здійснений продаж) товару, який не облікований у встановленому порядку, а не за наявність таких товарів за місцем реалізації чи відсутність на місці перевірки документів обліку.
Між тим, факт реалізації необлікованого товару на суму 3938, 70 грн. працівниками податкового органу не встановлений і не доведений.
З пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встановлено, що у ході перевірки ними описано належний позивачеві товар –алкогольні напої, які знаходилися на вітринах магазину, мали цінники та підлягали реалізації. Всього описано товару на суму 3938, 70 грн., про що складено документ "залишки товару станом на 18.11.09". Оскільки продавцем ОСОБА_2 не була надана книга обліку доходів та витрат, в якій мав бути облікований вказаний товар, перевіряючі дійшли висновку, що ПП ОСОБА_1 здійснюється продаж товару, не облікованого у встановленому порядку.
Суд зауважує, що додаток до акта перевірки "залишки товару станом на 18.11.09" (а.с. 94), яким визначена вартість неоприбуткованих товарів у сумі 3938, 70 грн., не відповідає формі відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), наведеній у додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.08 №534. (а.с. 94).
Всупереч абз. 3 розділу 5 Методичних рекомендацій перед проведенням перевірки у матеріально відповідальної особи не взято розписку щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності.
Таким чином, суд вважає, що в акті перевірки, оскаржуваному рішенні, у судовому засіданні відповідачем документально та нормативно не доведений факт реалізації позивачем товарів, які не обліковані у встановленому порядку, вартістю 3938, 70 грн., за що передбачена відповідальність, визначена ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинен перевірити їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Така правова позиція викладена у п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.08 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ".
Суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем положень пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 20 цього Закону у сумі 7877, 40 грн. є безпідставним, а тому рішення Знам'янської ОДПІ від 08.12.09 №0000592330 цій частині є незаконним.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - правового акту індивідуальної дії.
Враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є рішення суб’єкта владних повноважень, яке є правовим актом індивідуальної дії, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства може бути лише визнання такого акту протиправним та його скасування.
Таким чином суд дійшов висновку, що рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.12.09 №0000592330 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 154, 15 грн. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 7 877, 40 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Розглядаючи позовну вимогу про скасування акту перевірки Знам'янської ОДПІ №0118/11/22/23/2274018839 від 18.11.09, на підставі якого прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Акти перевірки не є правовими актами, оскільки не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки Знам'янської ОДПІ №0118/11/22/23/2274018839 від 18.11.09 слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України, оскільки зазначену вимогу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З урахуванням часткового задоволення вимог позивача суд вважає за необхідне присудити йому судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 1, 70 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.12.09 №0000592330 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 154, 15 грн. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 7877, 40 грн.
У задоволенні позову в частині визнання нечинним рішення Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції від 08.12.09 №0000592330 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій у сумі 9 154, 15 грн. в частині застосування фінансових санкцій у сумі 1276, 75 грн. відмовити.
Провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування акту перевірки Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції №0118/11/22/23/2274018839 від 18.11.09 закрити.
Присудити позивачеві з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1, 70 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанцій.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш
Повний текст постанови складено 23.11.10.