Справа №2-92/10

  Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України  

 14 грудня 2010 року                                    м.Синельникове

 Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Гречко Ю.В.

при секретарі – Борисовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я,-

  В С Т А Н О В И В:  

 Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 20 липня 2008 року вона знаходилася біля під’їзду свого будинку за адресою: АДРЕСА_1, поруч з нею знаходилася її знайома ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4. Коли вони розмовляли неподалік від них зупинився автомобіль „Рено” під енруванням ОСОБА_2, який вийшов із автомобіля зі своєю дружиною та дитиною, підійшов до позивачки і запитав про те, що позивачка раніше йому казала по телефону. Позивачка відповіла – „Сказала те, що чув”. Раптом ОСОБА_2 наніс позивачці удар кулаком правої руки в ліву частину голови, від чого у позивачки запаморочилася голова і вона впала та вдарилася головою о лавку. ОСОБА_3 та чоловік позивачки підняли її з землі та посадили на лавку. Позивачка почувала себе погано, боліла ліва частина голови, куди був нанесений удар. Вночі стан здоров’я позивачки погіршився і її чоловік викликав швидку допомогу. Лікар швидкої допомоги хотів направити позивачку на стаціонарне лікування до центральної районної лікарні, але остання відмовилася у зв’язку з тим, що має двох малолітніх дітей, яких нікому доглядати. Ранком позивачка пішла з чоловіком до лікарні, де їй видали направлення до лікаря невропатолога, який також запропонував їй стаціонарне лікування, але позивачка відмовилася з цих же підстав. Згідно Акту фахівця №266 від 25 липня 2008 року у позивачки виявлені тілесні ушкодження у вигляді забою м’яких тканин волосяної ділянки голови, струсу головного мозку, синця на задній поверхні правого плеча у верхній третині, на тлі синця, а також зовнішньої поверхні правого плеча у верхній, нижній третинах, на задній поверхні правого передпліччя у верхній третині численні переривчасті подряпини, синця у верхньо-зовнішньому квадраті лівої сідниці. Вказані тілесні ушкодження заподіяні дією тупого твердого предмета (предметів) або при ударі о нього (них), і могли утворитися в строки та при обставинах, вказаних самою обстеженою, тобто позивачкою. Позивачка зазначила, що неправомірною поведінкою відповідача їй завдано моральної шкоди в розмірі 301,65 грн., які полягає в понесених нею витратах на придбання ліків, та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., яка полягає у приниженні її честі та гідності, осскільки протиправні дії відповідача були скоєні серед білого дня на очах у багатьох сусідів, її чоловіка та знайомої ОСОБА_3, спричиненні їй фізичного болю та моральними стражданнями. Просить суд стягнути з відповідача завдану їй матеріальну шкоду в розмірі 301,65 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

У судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали у повному обсязі і просять їх задовольнити. Позивачка також пояснила, що після завдання нею удару вона перекинулася через лавку та впала на землю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав і пояснив, що між сторонами 20 липня 2008 року дійсно виникла сварка і позивачка, знаходячись у стані алкогольного сп’яніння, накинулася на відповідача ОСОБА_2, а останній в цей час тримав в одній руці малолітню дитину, а в другій руці сумку, тому він, злякавшись, що дитині загрожує небезпека, відштовхнув позивачку від себе. Позаду позивачки була лавка через яку вона перечепилася, перелетіла через неї та впала на землю спиною. До часу вчинення вказаних подій позивачка разом з чоловіком та подругою сиділа на лавці та вживала з ними спиртні напої. Ніяких ударів відповідач позивачці не завдавав. Вважає, що відповідач здійснював своє право на самозахист, тому він не повинен нести ніякої матеріальної відповідальності за завдану позивачці шкоду. Вважає, що позивачка своїм позовом переслідує корисну мету, оскільки взяла у борг у відповідача гроші і шляхом стягнення з нього шкоди, бажає звільнитися від боргових зобов’язань. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач підтримав пояснення свого представника і просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком позивачки і 20 липня 2008 року біля під’їзду свого будинку він разом з позивачкою та ОСОБА_3 сидів на лавці. До будинку під’їхав відповідач ОСОБА_2 разом з дружиною і дитиною. Між ним та позивачкою виникла сварка, в результаті якої відповідач наніс позивачці удар правою рукою в обличчя, від чого остання зачепилася за лавку та впала, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження. Він підняв дружини і завів додому, а сам став вживати спиртні напої. Також уточнив, що відповідач тримав в одній руці малолітню дитину, а в іншій сумку. Коли завдавав удар позивачці, він сумку поставив на землю.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є подругою позивачки та дала показання, які аналогічні показанням свідка ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною відповідача по справі. 20 липня 2008 року позивачка ОСОБА_1 знаходилася у нетверезому стані і перед под’їздом в будинок почала виражатися ненормативною лексикою в адресу відповідача ОСОБА_2 та бажала вчинити бійку. Відповідач не зважав на неї уваги та пішов у під’їзд. У під’їзді позивачка бажала вчинити бійку і відповідач відштовхнув позивачку від себе і пішов додому, а остання залишилася у під’їзді. Ніяких ударів відповідач позивачці не завдавав.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 20 липня 2008 року приблизно о 21-30 годин вона поверталася з роботи додому і бачила, що між сторонами виникла сварка, в ході якої позивачка ОСОБА_1 мала намір завдати відповідачу тілесні ушкодження. Відповідач тримав на руках малолітню дитину і відштовхнув ОСОБА_1 від себе. Ніяких тілесних ушкоджень відповідач позивачці не завдавав.

Допитаний в судовому засіданні експерт Николенко С.І. пояснив, що він робив висновок з питань судово-медичної експертизи за фактом отримання позивачкою тілесних ушкоджень. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися як при обставинах, які вказує позивачка, так і при обставинах, вказаних відповідачем, тобто при падіння на землю від толчка, оскільки всі тілесні ушкодження знаходяться на задній частині тіла позивачки і вона їх могла отримати при падінні на землю на спину.

Таким чином, суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 серпня 2008 року вбачається, що при проведенні перевірки заяви ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності ОСОБА_2 за завдання їй тілесних ушкоджень було встановлено, що 20 липня 2008 року приблизно о 21-30 годин ОСОБА_1 знаходилася біля п’ятого під’їзду будинку АДРЕСА_1. В цей час до під’їзду під’їхав ОСОБА_2 з дружиною та малолітньою дитиною та почав їти в під’їзд. В цей час між ним та ОСОБА_1 виникла сварка, внаслідок чого ОСОБА_2 відштовхнув від себе ОСОБА_1, щоб остання не зачепила його малолітнього сина, котрого ОСОБА_2 ніс на руках. ОСОБА_1 не устояла на ногах та впала. Оскільки завдані позивачці тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, останній рекомендовано звернутися до суду зі скаргою приватного обвинувачення.

Зазначена постанова органу дізнання на даний час є чинною і не оскаржувалася сторонами по справі, тобто зазначені в ній обставини були визнані сторонами, тому вони вважаються встановленими у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України.

Допитаний в судовому засіданні експерт Николенко С.І. пояснив, що всі отримані позивачкою тілесні ушкодження могли утворитися також внаслідок падіння позивачки на землю, оскільки тілесні ушкодження виникли на задній частині тіла позивачки, тому при падінні на землю спиною позивачка могла їх отримати. Отже, пояснення експерта повністю узгоджуються зі встановленими органом дізнання обставинами, при яких позивачка отримала тілесні ушкодження.

Показання представника позивача та позивача в судовому засіданні також узгоджуються з висновком органу дізнання, оскільки сам позивач визнав той факт, що він відштовхнув позивачку від себе з метою захисту дитини, від чого позивачка перекинулася через лавку та впала на землю спиною.

Факт нанесення відповідачем удару в ліву частину голови позивачки не знайшов свого підтвердження ні в судовому засіданні, ні під час здійснення перевірки органом дізнання.

Показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7 суд не може взяти до уваги, оскільки їх показання не узгоджуються з висновком органу дізнання та допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5., яка не заінтересована в результатах даної справи і пояснила, що ніяких ударів відповідач позивачці не завдавав. Крім того, зазначені свідки є заінтересованими особами у справі, оскільки ОСОБА_4 є чоловіком позивачки, а ОСОБА_7 її подругою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 20 липня 2008 року приблизно о 21-30 годин ОСОБА_1 знаходилася біля п’ятого під’їзду будинку АДРЕСА_1. В цей час до під’їзду під’їхав ОСОБА_2 з дружиною та малолітньою дитиною та почав їти в під’їзд. В цей час між ним та ОСОБА_1 виникла сварка, внаслідок чого ОСОБА_2, тримаючи в руках малолітню дитину, відштовхнув від себе ОСОБА_1, щоб остання не зачепила дитину. ОСОБА_1 не устояла на ногах, перекинулася через лавку та впала спиною на землю, від чого отримала перелічені у висновку фахівця тілесні ушкодження.

Отже, при таких обставин у відповідача ОСОБА_2 не було умислу на завдання позивачці тілесних ушкоджень і тілесні ушкодження позивачка отримала внаслідок необережності відповідача, оскільки останній не передбачав можливості настання наслідків у вигляді отримання позивачкою тілесних ушкоджень від товчка, але повинен був і мав можливість їх передбачити. Завдання позивачці тілесних ушкоджень з необережності не звільняє відповідача відшкодувати завдану позивачці шкоду.

Посилання представника відповідача на завдання відповідачем позивачці шкоди при здійсненні ним свого права на самозахист від протиправних посягань є необґрунтованими і свого підтвердження не знайшли, оскільки ні органом дізнання, ні в судовому засіданні не були встановлені факти перебування відповідача саме в стані необхідної оборони, не встановлено якими саме діями зі сторони позивачки був обумовлений цей стан.

При визначенні розміру шкоди суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи є копія чеку про придбані медикаменти 21 липня 2008 року на суму 301,56 грн. Але сам по собі зазначений чек не є достатнім підтвердженням понесення зазначених у ньому витрат саме позивачкою, оскільки в даному чеку не вказано хто саме придбав вказані медикаменти, на що саме ці медикаменти були придбані, чи дійсно внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ці медикаменти позивачці були необхідні, придбані медикаменти придбавалися саме для позивачки чи для іншої особи. Отже, без медичних довідок зазначений чек не є достатнім доказом завдання позивачці матеріальної шкоди, інших доказів понесення зазначених витрат позивачка не надала, а рішення суду на припущеннях ґрунтуватися не може, тому у задоволенні позовних вимог в частині матеріальної шкоди суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується позовних вимог в частині моральної шкоди, суд приходить до висновку, що вони підлягають частковому задоволенню.

Так, у відповідності до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім’ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру завданої позивачці моральної шкоди суд враховує, що завдання їй фізичного болю та страждань було спричинено внаслідок необережної поведінки відповідача, умислу на завдання їй тілесних ушкоджень у нього не було, завдані позивачці тілесні ушкодження відносяться до категорії легких, на стаціонарному лікуванні позивачка взагалі не перебувала.

Крім того, із показань допитаних в судовому засіданні свідків та з відмовного матеріалу вбачається, що завданню позивачці тілесних ушкоджень також сприяла винна поведінка самої позивачки, яка вступила в конфлікт з відповідачем, а останній знаходився в несприятливому для себе стані, оскільки тримав на руках малолітню дитину і, передбачаючи можливість застосування до нього фізичної сили з боку позивачки, відштовхнув її від себе, не оцінивши обстановку і маючи можливість передбачити негативні наслідки своїх дій.

Також суд вважає необґрунтованими посилання позивачки на те, що моральна шкода полягає у приниженні її честі та гідності, оскільки протиправні дії відповідача були скоєні серед білого дня на очах у багатьох сусідів. Судом встановлено, що вищезазначені обставини сталися в вечерній час доби приблизно о 21-30 годин, і крім свого чоловіка та подруги позивачка інших свідків до суду не запросила, тому факт того, що це бачили багато сусідів є недоведеним.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне визначити розмір завданої позивачці моральної шкоди в сумі 200,00 грн.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивачка обґрунтовує свої позовні вимоги, встановленою частково.

Судові витрати по справі суд вважає за необхідне покласти на відповідача у розмірі, пропорційному до задоволених позовних вимог у відповідності ч.1 ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166, 1167, 1169, 1193 ЦК України, ст.ст.10, 60, ч.1 ст.61, ст.ст.88, 209, 212 ЦПК України, суд,-

  В И Р І Ш И В:  

 Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров’я, в розмірі 200 (двісті) грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі 02 (дві) грн. 24 коп.

На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, а у разі її подання – після розгляду справи апеляційним судом у разі, якщо рішення не буде скасовано.

  Головуючий:                 Ю.В. Гречко