АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 грудня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 17 серпня 2010 року за позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, з участю третьої особи Одеської міської ради, про знесення самочинно збудованих будівель,
В С Т А Н О В И Л А :
У вересні 2009 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про приведення в попередній стан частини житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно зведених будівель та реконструйованого гаража за рахунок відповідача. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідач без дозволу на виконання будівельних робіт та погодженої в установленому законом порядку проектної документації здійснював будівельні роботи зі збільшенням площі забудови на самовільно зайнятій ним земельній ділянці, що призвело до порушення прав територіальної громади м.Одеси на земельну ділянку. Посилаючись на ці обставини і уточнивши позовні вимоги, позивач просив задовольнити позов на підставі ст.376 ЦК України, знести самочинно зведені приміщення-прибудови до житлового будинку під літ. «а4, а5, а6, а7, а8, а9, а10», сараї під літ. «О», «Н», та гараж під літ. «Р» за рахунок відповідача.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 17 серпня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка не брала участі у справі, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, мотивуючи тим, що вона є співвласником житлового будинку і суд вирішив питання про її права та обов’язки, оскільки зобов’язав ОСОБА_1 знести будівлі, які належать їй.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої
__________________________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст.Рева С.В. Справа № 22ц -19423/2010 р.
Доповідач: Федорова А.Є. Категорія 6
інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Задовольняючи позов на підставі ст.376 ЦК України, суд виходив з того, що ОСОБА_1 самочинно побудував приміщення без належного дозволу та належно затвердженого проекту і не довів дотримання при здійсненні самовільного будівництва будівельних норм і правил, а також те, що зведенням прибудови не порушуються права позивача та інших осіб.
З такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не засновані на матеріалах справи та законі.
За правилами ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
З рішення виконкому Київської районної ради народних депутатів № 251 від 3 квітня 1981 року вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належав голові колгоспного двору ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 21 лютого 1962 року і за ним числилося домоволодіння, яке складалося з 3-х житлових кімнат площею 14,93 кв.м., 17,8 кв.м., 17,7 кв.м, кухні площею 15 кв.м., сараю літ.Б 7,2 кв.м., сараю літ.В.-10,4 кв.м., тамбура літ.а -6 кв.м., погреба та цистерни. Починаючи з 1969 року ОСОБА_4 самовільно прибудував до будинку тамбур 3.2 кв.м., жилу кімнату 11,3 кв.м.,кухню 7,9 кв.м., ванну кімнату 8,2 кв.м., сарай 4,2 кв.м., веранду 9,3 кв.м., кухню 4 кв.м. За даними ОМБТІ зареєстровано житловий будинок площею 75,43 кв.м. За рахунок прибудов площа будинку збільшилась на 26,3 кв.м.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер і в колгоспному дворі залишилися проживати 7 членів його сім’ї, в тому числі його дружина ОСОБА_3,діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Вказаним вище рішенням виконкому самовільно збудовані прибудови узаконені. Свідоцтво про право власності на будинок переоформлено на ОСОБА_3, яка визнана головою колгоспного двору. Наказом колгоспу ім. К.Лібкнехта № 4 від 31 жовтня 1981 року за ОСОБА_3 закріплена земельна ділянка площею 0, 17 га.
Рішеннями народного суду Київського району м.Одеси від 13 травня 1983 р. та від 22 липня 1983 року здійснений виділ з колгоспного двору ОСОБА_2 і визнано за нею право власності на 1\3 частину, за ОСОБА_3- на 2\3 частини домоволодіння .
Станом на 1983 рік житловий будинок належав на праві спільної часткової власності ОСОБА_3-2\3 частини, ОСОБА_2-1\3 частина будинку.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і її син ОСОБА_1 (відповідач) 13 березня 2001 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, в тому числі 2\3 частини житлового будинку, загальна житлова площа якого 76,7 кв.м. На самовільно побудовані споруди: прибудування «а4, а5, а6, а7, а8, а9, а10», сараї «О,Н», гараж літ. «Р» свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось.(а.с.73)
З технічних паспортів на житловий будинок, складених 27 березня 1981 року та 24 листопада 2000 року, вбачається, що зазначений житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований у 1955 році, прибудови до будинку – у 1973-1978 роках, самовільні прибудови розташовані навколо усього будинку і були побудовані у 70-х -80-х роках ХХ століття на земельній ділянці колгоспного двору загальною площею 2530 кв.м.
Таким чином, встановлено, що на даний час за правовстановлюючими документами житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 2\3 частини та ОСОБА_2 1\3 частина будинку. Відповідно до ст.ст. 357, 358 ЦК України співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснюють право спільної часткової власності, володіють та користуються спільним майном на свій розсуд, їх частки у спільній частковій власності не виділені у натурі у встановленому законом порядку.
В порушення вимог ст. ст.10,60 ЦПК України позивач не надав суду доказів того факту, що усі самовільні прибудови та будівлі побудовані відповідачем ОСОБА_1 на самовільно зайнятій ним земельній ділянці і відносяться саме до належної йому частки у спільній частковій власності.
Співвласник будинку ОСОБА_2 не брала участі у справі, позов до неї про знесення самовільно побудованих будівель не заявлений, і вона не була залучена до участі у справі в якості співвідповідача на підставі ст.33 ЦПК України.
Відтак суд не мав підстав для задоволення позову і зобов’язання співвласника будинку ОСОБА_1 за свій рахунок знести усі прибудови до будинку, побудовані самовільно, оскільки таке рішення порушує права та інтереси іншого співвласника будинку ОСОБА_2
Крім того, позивач не зазначив, а суд не з’ясував, чи суперечать суспільним інтересам або чи порушують права інших осіб прибудови до будинку, який раніше був власністю колгоспного двору, розташований на земельній ділянці, наданій колгоспного двору у встановленому законом порядку, чи є істотні порушення будівельних норм і правил і чи є в такому випадку можливість в проведенні відповідної перебудови згідно з вимогами ч.7 ст. 376 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову шляхом зобов’язання співвласника ОСОБА_1 знести усі самовільно побудовані прибудови, сараї і гараж за свій рахунок згідно зі ст. 376 ЦК України відсутні, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову про знесення самовільно побудованих прибудов за рахунок відповідача, колегія суддів враховує, що Кабінет Міністрів України постановою від 9 вересня 2009 року № 1035 затвердив Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт. Ця постанова дає можливість за спрощеною процедурою на підставі обмеженого і чітко визначеного переліку документів прийняти в експлуатацію приватні житлові будинки, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт. Введення цих об’єктів нерухомості в експлуатацію дозволить у подальшому оформити на них право власності на законних підставах.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що знесення прибудов до будинку, в якому на даний час мешкає сім’я ОСОБА_1 складом 14 осіб, з яких 8 неповнолітніх дітей, та сім’я ОСОБА_2 з двох осіб, може призвести до тяжких наслідків і залишити людей без житла, що не відповідає засадам суспільства та інтересам Держави.
Відповідно до ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Обставини справи та надані апеляційному суду докази свідчать про наявність передбачених частиною 1 ст.309 ЦПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Це рішення не перешкоджає органу державної влади або органу місцевого самоврядування вирішити зазначене питання у встановленому законом порядку, а також за наявністю правових підстав звернутися до суду з відповідним позовом згідно зі ст. ст. 3,15 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1, 314 ч.2, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Одеси від 17 серпня 2010 року скасувати.
В задоволенні позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, з участю третьої особи Одеської міської ради, про знесення самочинно збудованих будівель відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін