Судове рішення #13011520


КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


Справа: №   2а-14106/09/2670                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Мазур А.С.

Суддя-доповідач:  Заяць В.С.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                                  Зайця В.С.,

                    Суддів:                                                               Бараненка І.І.,

                                                                                              Борисюк Л.П.,

         при секретарі:                                                                Франчук О.П.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання недійсним рішення від 23.04.2009 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання недійсним рішення від 23.04.2009 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2010 року позов задоволено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуваючи на посадах командира гаубичної батареї, помічника командира мотострілецького батальйону, старшого помічника начальника організаційно-мобілізаційного відділення, за рішенням уряду СРСР у період з 13.10.1988 року по 13.02.1992 року неодноразово залучався до виконання спеціальних завдань в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах між Вірменською РСР та Азербайджанською РСР, відновлення законності та правопорядку на вказаних територіях.

У відповідності до наказів військової частини 73879 від 26.11.1990 року № 275, № 58 від 22.03.1991 року позивач у статусі військовослужбовця ВВ МВС СРСР у військовому званні «капітан»перебував у службовому відрядженні у м. Єреван Вірменської РСР у період з 23.11.1990 року по 22.03.1991 року, для  виконання спеціальних завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних обставинах, пов’язаних з масовими антигромадськими проявами на міжнаціональному підґрунті. У відповідності до наказів військової частини 29416 від 05.08.1991 року № 140 та від 07.08.1991 року № 142 позивач у військовому званні «капітан»перебував у службовому відрядженні у містах Кафан, Мегри, Горис Вірменської РСР для виконання завдань в умовах надзвичайного стану по стабілізації обстановки на Вірмено-Азербайджанському кордоні.

Дані факти підтверджуються довідками Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації від 19.12.2007 року, витягом з наказу командира військової частини 29416 від 13.02.1992 року № 27 та не заперечуються відповідачем.

Рішенням Комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів, пов’язаних із встановленням статусу учасників бойових дій, спірних питань встановлення статусу учасників війни та зарахування до вислуги років окремих періодів служби щодо відмови мені у встановленні статусу учасника бойових дій (протокол № 6від 23.04.2009 р.) відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його учасником бойових дій з посиланням на те, що у переліку держав і періодів бойових дій, що велися на їх території, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. №  63, Республіка Вірменія не зазначена, крім того у підтверджуючих документах не міститься відомостей про участь заявника у бойових діях чи їх забезпеченні під час проходження військової служби у Вірменській РСР.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 8 лютого 1994 року «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»затверджено перелік держав, яким надавалася допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки та осіб рядового, начальницького складу і військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, військовослужбовців Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, інших військових формувань, осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, і періодів бойових дій на їх території, де також міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що під визначенням «інші країни після 1979 року», яке міститься в зазначеній Постанові, слід розуміти в т.ч. і колишній Союз РСР.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII  «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з’єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається  Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті 6 цього Закону України учасниками бойових дій визнаються, зокрема, учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на території Вірменської РСР у зазначений період бойових дій не велось.

Території та періоди бойових дій, на які посилається позивач не віднесені до цього переліку Постанови Кабінету Міністрів України, тому положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»до ОСОБА_3 не може бути застосоване.

Отже, таких юридичних фактів, з якими в даному випадку чинним законодавством пов’язується право особи на визнання її учасником бойових дій, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно зі ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне  з’ясування судом обставин,  що мають значення для справи; недоведеність обставин,  що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням  нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 202, 205, 207, 254  КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2010 року скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

                       

Головуючий суддя:                                                 _____________________В.С. Заяць

                      Судді:                                                _____________________І.І. Бараненко

                                                                                 _____________________Л.П. Борисюк

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація