< Копия >
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.12.10Справа №2а-3786/10/2770
м.Севастополь
11 год. 16 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Трігуб Г.В.,
з участю: представника позивача - Управління МВС України в м. Севастополі - Петрищева Євгена Вікторовича, довіреність б/н від 11.10.2010 р., службове посвідчення серії НОМЕР_1 від 03.02.2010 р.;
відповідача - ОСОБА_2- паспорт серії НОМЕР_2, виданий 06.11.1999 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в м.Севастополі до ОСОБА_2 про примусове видворення,
ВСТАНОВИВ:
Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі звернулося до суду з адміністративним позовом про видворення з України громадянина Киргизстана ОСОБА_2 в примусовому порядку з забороною подальшого в’їзду на територію України строком до п’яти років.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, обґрунтував тім, що ОСОБА_2 є громадянином Киргизстану, порушив Правила в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, у добровільному порядку рішення про видворення не виконав і продовжує перебувати в Україні, порушуючи тим самим встановлений порядок перебування, в зв’язку з чим і виникла необхідність примусового видворення іноземця.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши надані суду матеріали, знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно пункту 5 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Згідно статті 1 Закону України "Про міліцію" № 565-ХП від 20.12.1990р., міліція - є державним озброєним органом виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 10 Закону України «Про міліцію» одним з основних завдань органів внутрішніх справ є контроль додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства.
Згідно з Правилами в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.1995 р. № 1074), контроль за дотриманням цих Правил іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними і фізичними особами в Україні, які приймають іноземців та осіб без громадянства або надають їм послуги, здійснюють у межах своєї компетенції органи внутрішніх справ у взаємодії з Міністерством закордонних справ, органами Служби безпеки України та Державної прикордонної служби.
Зазначені структури віднесені до категорії правоохоронних органів, які здійснюють управління у закріплених за ними сферах, тобто реалізують надані їм управлінські функції, зокрема - видворення іноземців та осіб без громадянства.
Встановлено, що 23.10.2007 року громадянин Киргизстану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2 від 06.06.2006 р., виданий МЗС Киргизстану, тимчасово прибув на територію України з метою працевлаштування, останнє місце перебування: АДРЕСА_1
Термін перебування відповідача на території України закінчився 23.01.2008 р. Проте, відповідно до вимог пункту 27 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію, за продовженням терміну перебування ОСОБА_2 до територіальних органів внутрішніх справ не звертався та був притягнутий до адміністративної відповідальності по частині 1 статті 203 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
15.01.2010 р. Управлінням МВС України в м. Севастополі було прийнято рішення про видворення відповідача, на підставі якого він був зобов’язаний покинути територію України в термін до 10.02.2010 р. Однак до цього часу ОСОБА_2 у добровільному порядку не виїхав і продовжує перебувати на території України.
Згідно частиною 2 статті 25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" № 3929-ХП від 04.02.1994р., в'їзд в Україну іноземцю та особі без громадянства не дозволяється в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку.
Із статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільного вибору місця проживання в України» № 1382-1У від 11.12.2003р., Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод випливає: 1. Кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання. 2. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. 3. На здійснення цих прав не встановлюються жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для забезпечення громадського порядку, запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб. 4. Права, викладені в п. 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдовуються суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Викладене підтверджується поясненнями представника позивача, копією рішення УМВС України в м. Севастополі від 15.01.2010 р. про зобов’язання відповідача покинути територію України, паспортом відповідача.
Відповідно до частини 8 статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», рішення органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про видворення іноземця та особи без громадянства з України може бути оскаржено до суду. Примусове видворення здійснюється лише на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду, згідно ч. 5 ст. 32 зазначеного Закону.
Таким чином, громадянин Киргизстану ОСОБА_2 після ухвалення рішення УМВС України в м. Севастополі про його видворення з України в строк до 10.02.2010 р. ухиляється від виїзду з України, що, відповідно до статті 32 Закону України „Про правовий статус іноземців й осіб без громадянства”, дає суду підстави для його примусового видворення за межі України.
У випадках, коли іноземець чи особа без громадянства після закінчення строку перебування в Україні або після відмови у продовженні такого строку без поважних причин не виїхали з України, такі особи можуть бути визнані незаконними мігрантами і щодо них відповідно до статті 32 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" може бути прийнято рішення про видворення за межі України.
Також вказаною статтею визначено підстави видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України. Цією нормою передбачено, що видворення іноземця та особи без громадянства може проводитись за таких підстав: якщо вони вчинили злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного їм покарання чи виконання адміністративного стягнення; якщо їх дії грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства; якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Відповідно частини 2 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.
Згідно частини 1 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
З врахуванням зазначеного, визнання позову відповідачем, аналізу законодавства, суд дійшов висновку що вимоги про примусове видворення відповідача за межі України та заборону в’їзду на територію України строком на 5 років, підлягають задоволенню.
Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складений та підписаний 24.12.2010 р.
Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Позов Управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Севастополі задовольнити.
Примусово видворити за межі України громадянина Киргизстану ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_2 від 06.06.2006 р., виданий МЗС Киргизстану, заборонити йому в'їзд на територію України строком до 5 років.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені сттаттею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя < підпис > О.В. Мінько
< Суддя >: < підпис > < Суддя >
< З оригіналом згідно >
< Суддя > < підпис > < Суддя >
< Суддя >: < підпис > < Суддя >