КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4116/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Євпак В.В.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
У Х В А Л А
Іменем України
"18" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Борисюк Л.П.,
Суддів: Зайця В.С.,
Ключковича В.Ю.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фа-ойл»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції в м. Житомирі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фа-ойл»про застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках,
ВСТАНОВИВ:
Позивач –ДПІ в м. Житомирі звернулось з позовом до ТОВ «Фа-ойл»(далі –відповідач) про застосування адміністративного арешту рахунків платника податків, що знаходяться на рахунках в банках: Регіональному управлінні Приватбанку м. Житомир (МФО 311744) рахунки № 26003055906886, № 26008060238726, № 26009060238725, ЗАТ «Альфа-банк»у м. Києві (МФО банку 300346) рахунок № 26008010934801 до закінчення проведення планової перевірки, яка була розпочата 10.06.2009 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2009 року позов –задоволено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень проти неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що 10.06.2009 року працівниками ДПА України в Житомирській області, на підставі направлень за № 1097 та № 1101 від 01.06.2009 року, розпочата перевірка відповідача з питань дотримання вимог Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Проте, перевірка в повному обсязі проведена не була, у зв’язку з тим, що посадовими особами відповідача працівники податкового органу не були допущені до перевірки залишку товарних запасів за місцем їх реалізації та ємкостей, з яких здійснюється відпуск палива через паливно-роздавальні колонки, та здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.
Вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Згідно з ч. 2 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Частиною першою статті 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
В свою чергу, положенням п.п. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 3.1 розділу 3 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків передбачено, що адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.
Згідно з абз. «г»п.п. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», арешт активів може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов’язані з отриманням інших об’єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп’ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування
Відповідно до п.п. 9.1.3 п. 9 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій з їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані. Арешт може бути накладеним на будь-які активи юридичної особи, а для фізичної особи –на будь-які її активи, крім тих, що не підлягають арешту згідно із законодавством.
Відповідно до п.п. 9.3.9 п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.
Проаналізувавши вказані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що недопущення відповідачем посадових осіб податкового органу для проведення перевірки до приміщень, де зберігаються залишки товарних запасів за місцем їх реалізації та ємкостей, з яких здійснюється відпуск палива, є підставою для застосування адміністративного арешту на рахунках платника податку на строк до закінчення розпочатої перевірки.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фа-ойл»залишити –без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.
Головуючий суддя: ____________Л.П. Борисюк
Судді: ____________В.С. Заяць
____________В.Ю. Ключкович
Повний текст рішення виготовлено 23 листопада 2010 року