КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-88/09 Головуючий у 1-й інстанції: Савранський О.А.
Суддя-доповідач: Заяць В.С.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Зайця В.С.,
Суддів: Бараненка І.І.,
Борисюк Л.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії дітям війни,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася з позовом до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної пенсії дітям війни і просить продовжити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 31 січня 2006 року по 28 лютого 2009 року, визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині невиконання Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну пенсію за 2006 – 2008 роки в сумі 3891,60 грн. посилаючись на те, що вона являється дитиною війни, а тому їй повинна виплачуватися щомісячна пенсія з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, в 2006-2008 роках така пенсія їй в повній мірі не виплачувалась.
Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 видане 10 серпня 1995 року Відділом соціального захисту населення Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області) з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести виплати у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених за цей період виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195 (далі –Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195 (далі –Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким визнавались некоституційними деякі статті та положення відповідних Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік»і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема такими, що не відповідають Конституції України визнавались ті норми, якими скасовувалось або змінювалось положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей України», в своїх рішеннях Конституційний Суд України зазначав, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається. При цьому, застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30% надбавки до пенсії позивача як дитині війни підлягають задоволенню частково за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, так як позивачем без поважних причин пропущено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, а представник відповідача не наполягав застосувати положення ст. 100 КАС України, тому суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зобов’язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
З такими висновками суду першої інстанції судова колегія вважає за можливе погодитись з огляду на наступне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Крім того, зазначеним Рішенням Конституційного Суду України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
В свою чергу, вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на той час), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Положеннями ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на той час) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки під час вирішення даної справи в суді першої інстанції УПФ України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області відповідного клопотання про застосування до вказаних правовідносин положення ст.ст. 99, 100 КАС України подано не було, то судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови в задоволенні позову у зв’язку з пропуском позивачем річного строку для звернення до суду з позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, які підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні, ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 206 КАС України, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 березня 2009 року без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: _____________________В.С. Заяць
Судді: _____________________ І.І. Бараненко
_____________________ Л.П. Борисюк