24.12.2010
< копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2010 р. Справа № 2а-15074/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук Н. В.
Єфанова Н.В.
Чорна В.В.
при секретаріЧмух Ю.В.
за участю:
< найм. Пр. > < ПІБ Пр. >
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до відповідача-1: Міністерства фінансів України, відповідача-2: Державного казначейства України, відповідача-3: Державної судової адміністрації України, відповідача-4: Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати та щомісячного грошового утримання, -
ВСТАНОВИВ:
17 листопада 2010 року ОСОБА_5 (далі - Позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України та Апеляційного суду Дніпропетровської області, щодо неповного забезпечення фінансування суддів та не в повному обсязі нарахування заробітної плати судді та щомісячного грошового утримання за період з 1 січня 200 6року по вересень 2010 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати – 332 грн. та стягнути з Міністерства фінансів України, шляхом списання коштів із розрахункового рахунку Державного казначейства України у порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України № 609 від 9 липня 2008 року «Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ» суму не нарахованої і не отриманої заробітної плати та не виплаченого щомісячного довічного грошового утримання за період з 1 січня 2006 року по листопада 2010 року в розмірі 473013 грн. 07 коп.
ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилась, але надала заяву, в якій просить розглянути адміністративний справу без його участі з урахуванням вимог викладених в адміністративній справі.
Представники відповідачів у судове засідання не з’явились, але надали заперечення в яких просять розглянути адміністративний справу без їх участі та відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно із частиною 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи із вище зазначеного, адміністративний позов ОСОБА_5 до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати та щомісячного грошового утримання розглядається в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 2 статті 233 КЗпП України ОСОБА_6 має право на звернення до суду з позовом про стягнення належної до виплати зарплати без обмеження будь-яким строком.
Отже, Конституцією України закріплено, що статус суддів визначається виключно законами. Збереження встановленого законом статусу судді, недопущення його скасування або звуження його змісту та обсягу, є однією з основоположних гарантій незалежності судді, елементами якого є матеріальне та соціально побутове забезпечення, у тому числі і заробітна плата суддів.
Слід звернути увагу на те, що саме на реалізацію і утвердження гарантій незалежності суддів у зазначеному аспекті Закон України «Про статус суддів» запровадив особливий порядок в оплаті праці суддів. Цей порядок є своєрідним механізмом, що стримує і не допускає значних диспропорцій в оплаті праці суддів, тобто закон гарантував суддям право на зазначений розмір заробітної плати та порядок її визначення.
Питання виплати заробітної плати суддям регулюються статтею 44 Закону України «Про статус суддів», згідно якої заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Пунктом 4 цієї статті, також встановлено, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років -20, понад 15 років - 25, понад 20 років 30. понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.
Розмір інших складових заробітної плати встановлювався відповідними постановами Кабінету Міністрів України та Указами Президента України.
3 вересня 2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 865 «Про оплату праці суддів», якою було підвищено суддям посадові оклади пропорційно до окладів голів названих судів, та було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками, визначено умови преміювання, однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року.
При цьому, Постановами Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів від 30 червня 2005 року № 514, від 3 вересня 2005 року № 865 в основу посадового окладу судді було покладено розмір мінімальної заробітної плати.
Однак у подальшому, Постановами Кабінету Міністрів України № 1243 від - 1 грудня 2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» та № 1310 від 31 грудня 2005 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 p. № 865», було внесено зміни до зазначеної вище Постанови № 865, її було доповнено пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
При цьому, умовою набрання чинності вказаної постанови було визначено втрату чинності деяких указів, відповідно до яких регулювалися питання оплати праці суддів.
В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України № 248 від 3 березня 2006 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів» також було доповнено вказану Постанову Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 та встановлено, що посадовим особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, до яких відносяться і судді апеляційних судів, встановлюються: надбавка за виконання особливо важливої роботи у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас; доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу; надбавка за почесне звання «Заслужений юрист України» у розмірі 15 відсотків посадового окладу; у разі надання відпустки виплачується додатковий посадовий оклад відповідно до частини п'ятої статті 44 Закону України «Про статус суддів», а також надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх середньомісячної заробітної плати.
Інші нормативні акти, які регулювали вказані питання щодо доплат та надбавок, втратили чинність.
Таким чином, починаючи з 1 січня 2006 року, з урахуванням положень вказаних Постанов Кабінету Міністрів України, ОСОБА_5 було перераховано розмір заробітної плати: оклад було встановлено виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 332 гривні, і у подальшому, незважаючи на те, що мінімальний розмір заробітної плати на законодавчому рівні неодноразово збільшувався, оклад позивачки, усупереч вимогам Закону України «Про статус суддів» та схемам посадових окладів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 865 від 3 вересня 2005 року «Про оплату праці суддів», де розміри посадових окладів визначено в залежності від мінімальної заробітної плати, більше не перераховувався до теперішнього часу.
Тобто, щорічне поетапне збільшення розміру мінімальної заробітної плати, що передбачається законами про Державний бюджет України, не призводить до збільшення розміру заробітної плати суддів.
Також, необхідно зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 було доповнено Постанову Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року пунктом 4-1 такого змісту: «Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться».
Пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 року не відповідає вимогам Конституції України і діючим законодавчим актам, а саме: частині 3 статті 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; статтею 14 Закону України «Про судоустрій України», оскільки при забороні перерахунку посадових окладів у разі підвищення мінімальної заробітної плати погіршується рівень належного забезпечення суддів в зв'язку із зростанням індексу споживчих цін; статтями 9 та 10 Закону України «Про оплату праці», якими встановлюються і переглядаються розміри мінімальної заробітної плати та іншим нормативно-правовим актам.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» положеннями підпунктів «а» підпункту 2 пункту 61 розділу II, підпункту «б», «г» і «ґ» підпункту 2 пункту 61 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік....» визначено, що розміри посадових окладів суддів встановлюються Кабінетом Міністрів України, та нарахування щомісячної надбавки суддям за вислугу років, має обчислюватися у відсотках від посадового окладу, а не від щомісячного середнього заробітку».
Постановою Кабінету Міністрів України № 19 від 16.01.2008 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865», зазначену постанову № 865 було доповнено пунктом 2-2, згідно якого суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас.
Тобто, починаючи з 1 січня 2008 року, було змінено порядок нарахування щомісячної надбавки за вислугу років, замість її визначення у відсотках до загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи (частина четверта статті 44 Закону України «Про статус суддів») вона обчислювалася у тих самих відсотках, але від посадового окладу судді + надбавка за кваліфікаційний клас.
Таким чином, вказаними нормативними актами фактично незаконно було змінено порядок нарахування і розмір заробітної плати суддям.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 березня 2007 року, яке залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року та ухвалою касаційної інстанції було визнано протиправним доповнення пункту 4-1 щодо встановлення посадового окладу судді у кратному розмірі виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні, який в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року було визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року за № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року за № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року зазначена постанова окружного суду була залишена без змін, однак питання щодо повороту виконання судового рішення не прийнято, а тому Постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року за № 1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865» та пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 856 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» втратили чинність лише з 19 серпня 2009 року, тобто з часу набрання рішення суду першої інстанції та є обов'язковою для виконання саме з цього часу.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року було встановлено, що Кабінет Міністрів України, в порушення пункту 14 статті 92 Конституції України, вийшов за межі своєї компетенції та перебрав на себе функцію законодавця щодо встановлення розмірів посадових окладів суддів, поставивши в залежність виплату заробітної плати суддям від розмірів мінімальної заробітної плати, одночасною забороною їх перерахування, чим допустився обмеження гарантій незалежності і недоторканості суддів.
Виходячи з системного аналізу законодавства про статус суддів і судоустрій в Україні, в розумінні частини 1 статті 130 Конституції України вбачається, що складовою основою конституційної гарантії незалежності і недоторканості суддів є їх матеріальне і соціальне забезпечення, які не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами держави, оскільки держава, виконуючи свій обов'язок, забезпечує відповідне фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Невід'ємними елементами статусу суддів є матеріальне та соціально-побутове забезпечення, в тому числі і заробітна плата суддів (статті 42-45 Закону України «Про статус суддів»). А тому, невиплата або зменшення розміру заробітної плати, свідчить про скасування, або звуження змісту і обсягу гарантій незалежності і недоторканості суддів та порушенням конституційних гарантій, закріплених Основним Законом України.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі акти, їх дію у часі, Дніпропетровський окружний адміністративний суд доходить висновку, що саме з 19 серпня 2009 року втрачає чинність пункт 4-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», а тому Державна судова адміністрація України зобов'язана була застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції, тобто проводити розрахунок посадового окладу судді з розміру мінімальної заробітної плати на дату 19.08.2009 року з послідовним збільшенням відповідно до статті 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ та Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646 «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, який складає з 1 листопада 2009 року в розмірі - 744 грн., з 1 січня 2010 року - в розмірі 869 грн., з 1 квітня 2010 року – 884 грн., з 1 липня 2010 року - 888 грн.
Слід звернути увагу на те, що про необхідність такого перерахунку та виплати заборгованості підтверджував у листопаді 2008 року голова Державної судової адміністрації України на з'їзді суддів України, однак при цьому послався на відсутність коштів у бюджеті України, з якого фінансується виплата заробітної плати суддям, для такого перерахунку та виплати заборгованості. Проте, у листуванні постійно наголошувалося на діяльність ДСА України щодо фінансування судів у межах кошторисів та бюджетних асигнувань виділених державою на утримання судів.
В свою чергу, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається.
З урахуванням викладеного, починаючи з 19 серпня 2009 року по теперішній час заробітна плата повинна складатися з наступних складових, які передбачені законодавчими актами та є обов'язковими захищеними статтями бюджетних видатків: Посадовий оклад встановлюється відповідно до пункту 2 статті 44 Закону України «Про статус суддів» та додатку 4 Постанови КМУ від 3.09.2005 року № 865 як 11 кратна кількість розмірів мінімальної заробітної плати; Розмір доплати за 3 кваліфікаційний клас визначається на підставі Постанови КМУ № 19 від 16 січня 2008 року - 300 грн.; Згідно пункту 2 підпункту 2 Постанови КМУ № 268 від 09.03.2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних
і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених
на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 року - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці; крім того, згідно пункту 2 Постанови КМУ № 865 від 3.09.2005 року «Про оплату праці суддів» (із змінами внесеними Постановою КМУ № 248 від 3.03.2006 року), преміювання суддів здійснюється згідно з рішенням президії або органу суддівського самоврядування відповідного суду за результатами роботи, а також до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах коштів, передбачених для преміювання в кошторисі відповідного суду, та економії коштів на оплату праці; надбавка за вислугу років відповідно до пункту 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» з 22 травня 2008 року повинна виплачувалася у розмірі 40% від сукупного доходу (посадового окладу; доплати за кваліфікаційний клас; надбавка у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці; премія).
Тобто, при складанні кошторису фонду заробітної плати суддів відповідного суду вищезазначені складові заробітної плати є законодавчо захищеними і повинні бути профінансовані державою у повному розмірі.
З 1 січня 2006 року ОСОБА_5 був встановлений посадовий оклад у сумі 3154 грн. (виходячи із мінімальної заробітної плати 332 грн. х 9,5), надбавка за перший кваліфікаційний клас складає 375 грн., надбавка за вислугу років у сумі 1401 грн. 60 коп. (оклад + кваліфікаційний клас – 40%), надбавка за високі досягнення у сумі 1411 грн. 60 коп. та 1752 грн. (оклад + кваліфікаційний клас – 40%, деякий термін 50%).
Законами України «Про державний бюджет» на 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки встановлена мінімальна зарплата:
- з 1 січня 2006 року – 350 гривень;
- з 1 липня 2006 року – 375 гривень;
- з 1 грудня 2006 року – 400 гривень;
- з 1 квітня 2007 року – 420 гривень;
- з 1 липня 2007 року – 440 гривень;
- з 1 жовтня 2007 року – 460 гривень;
- з 1 січня 2008 року – 515 гривень;
- з 1 квітня 2008 року – 525 гривень;
- з 1 жовтня 2008 року – 545 гривень;
- з 1 грудня 2008 року – 605 гривень;
- з 1 квітня 2009 року – 625 гривень;
- з 1 липня 2009 року – 630 гривень;
- з 1 жовтня 2009 року – 650 гривень;
- з 1 листопада 2009 року – 744 гривень;
- з 1 січня 2010 року – 869 гривень;
- з 1 квітня 2010 року – 884 гривень;
- з 1 липня 2010 року по 30 вересня – 888 гривень.
Тобто, незважаючи на зростання мінімальної заробітної плати, встановлений посадовий оклад ОСОБА_5 не змінювався, хоча повинен бути збільшений пропорційно збільшенню мінімальної заробітної плати.
Із врахуванням вказаної мінімальної заробітної плати, розмір своєчасно не нарахованої заробітної плати судді апеляційного суду за період роботи з 1 січня 2006 року по вересень 2010 року складає 202529 грн. 55 коп.
Окрім вищевказаного, у зв’язку з виплатою заробітної плати в меншому розмірі, ОСОБА_5 недотримувала у відповідному розмірі щомісячне грошове утримання яке складає 90% від заробітної платні. Сума не нарахованого та не виплаченого щомісячного грошового утримання за період з 1 січня 2006 року по вересень 2010 року складає 279855 грн. 58 коп.
Розмір щомісячних нарахувань таким чином залежить від розміру мінімальної заробітної плати на відповідний місяць, кількості відпрацьованих днів.
Слід зазначити, що грошові кошти у сумі, достатній для правильного нарахування заробітної плати суддям, через органи Державного Казначейства України не надходили Апеляційному суду Дніпропетровської області від Державної судової адміністрації України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, та яку у свою чергу не профінансувало належним чином Міністерство Фінансів України для необхідних витрат судової влади, що є порушенням статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів і діяльності суддів.
Рішенням Ради суддів України від 27.06.2008 року за № 105 зобов'язало Державну судову адміністрацію України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди України обрахувати і включити до бюджетного запиту на 2009 рік кошти необхідні для здійснення перерахунку заробітної плати, щомісячного грошового (довічного) утримання та вихідної допомоги суддям за період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року та за період з 2005 по 2008 роки, а також підготувати пропозиції про внесення змін до скасованих постанов Уряду.
Виходячи із норм статей 32-37 Бюджетного кодексу України на Міністерство фінансів України покладено обов'язок щодо складання проекту закону про Державний бюджет України, визначення основних організаційно-методичних засад бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту державного бюджету України, визначення на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді загального рівня доходів та видатків бюджету і надання оцінки обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.
Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України.
Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту «Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаються відповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України. Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів.
Відповідно до статті 111 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів, якщо інше не передбачено законодавством України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів, затвердженого Указом Президента № 1081/99 від 26 серпня 1999 року, Міністерство фінансів України є центральним органом виконавчої влади, підпорядкованим Кабінету Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Положення № 1081 Міністерство фінансів України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його повноважень, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України.
У межах своїх повноважень Міністерство фінансів України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Визнання незаконним пункту 4 і постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865» та пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні є підставою для збільшення фінансування судової системи в частині збільшення асигнувань на заробітну плату суддів.
Згідно із Указом Президента № 182 від 03.03.2003 року, Державна судова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, та здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.
Повноваження Державної судової адміністрації України визначено Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2009 року № 14, згідно якого Державна судова адміністрація України відповідно до покладених на неї завдань бере участь у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечує їх виконання у межах своїх повноважень; розробляє і затверджує за погодженням з Радою суддів України єдині нормативи фінансового забезпечення судів та переглядає їх не рідше ніж один раз на три роки; виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації і далі - територіальні управління) та ДСА; здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів та державної судової адміністрації та інше.
На підставі статті 130 Конституції України та статті 118 Закону України «Про судоустрій України» забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.
Статтею 126 Закону України «Про судоустрій України» встановлено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - Державна судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про Державний бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
Тобто, саме Державна судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1243 «Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
В порушення вимог статей 20, 21 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим було порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (пункт 11 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, якою затверджено «Положення про Державне казначейство України», Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, їло діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням.
Відповідно до пункту 3 основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів: контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним аконодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
Згідно зі статтею 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 року за № 662 «Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу», Державне казначейство України готує та стверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
Таким чином, приймаючи до уваги, що обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, в порушення вимог статті 129 Конституції України та статей 7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною судовою адміністрацією України, Міністерством фінансів України та Державним казначейством України не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення, оскільки нарахування заробітної плати та грошового утримання здійснювалось на підставі скасованого пункту Постанови Кабінету Міністрів України № 865.
Частиною 2 статті 71 передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд, згідно зі статтею 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Загальна сума яка підлягає стягненню з відповідачів як недоплачена за період з 1 січня 2006 року по вересень 2010 року заробітна плата та не виплачене щомісячне довічне грошову утримання складає 473013 грн. 07 коп.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_5 до в Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати та щомісячного грошового утримання задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 9, 71, 72, 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський окружний адміністративний суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_5 до відповідача-1: Міністерства фінансів України, відповідача-2: Державного казначейства України, відповідача-3: Державної судової адміністрації України, відповідача-4: Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та стягнення заробітної плати та щомісячного грошового утримання – задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, щодо неповного забезпечення фінансування суддів та не в повному обсязі нарахування заробітної плати та щомісячного грошового утримання ОСОБА_5 за період з 1 січня 2006 року по вересень 2010 року, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати – 322 гривні.
Стягнути з Міністерства фінансів України шляхом списання коштів із розрахункового рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_5 суму не нарахованої заробітної плати та невиплаченого щомісячного довічного грошового утримання за період з 1 січня 2006 року по листопад 2010 року у розмірі 473013 грн. 07 коп., з якої необхідно здійснити відповідні утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня ії проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складений 17.12.2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Текст >
< Список >
< Список >
< Список >Н.В. Захарчук
< Текст >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >