КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-66/09 Головуючий у 1-й інстанції: Корнієнко С.В.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" грудня 2010 р. м. Київ
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Шостака О.О.
при секретарі - Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-0820 та командира військової частини А – 0820, Міністерства оборони України та Міністра оборони України про зобов’язання вчинення певних дій,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Васильківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до військової частини А-0820 та командира військової частини А –0820, Міністерства оборони України та Міністра оборони України про зобов’язання вчинення певних дій.
Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, а також задовольнити його позовні вимоги повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до наказу № 202 командира військової частини А-0820 від 01.09.2005року, на підставі рапорту позивача ,останній був відряджений у Міжрегіональний центр професійної перепідготовки військовослужбовців з 01 по 30 вересня 2005 року (а.с.22 том 1) .
Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 381 від 16.09.2005 року та командира військової частини А-0820 від 03 жовтня 2005 року № 227 позивач був звільнений з військової служби у запас за п.п. «в»(у зв’язку зі скороченням штатів) п.67 (Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками Збройних Сил України) із виключенням із списків особового складу частини та направленням для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області (а.с. 36,37 том 2).
Відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»та п.п. «в»п. 67 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками Збройних Сил України, офіцери, які проходять кадрову військову службу можуть бути звільнені з військової служби у зв’язку зі скороченням штатів.
Відповідно до наказу № 202 від 01.09.2005 року,виданого на підставі рапорту позивача, останній вибув на навчання з 01.09.2005 року до Міжрегіонального центру професійної перепідготовки військовослужбовців по 30.09.2005 рік. (а.с. 66 т.2).
03.10.2005 року позивач отримав витяги з наказів про його звільнення з займаної посади та про виключення із списків особового складу частини та направлення для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області, про що він не заперечував та підтвердив у суді апеляційної інстанції.
04.10.2005 року позивач звернувся з заявою до Васильківського міського військового комісаріату про призначення пенсії, в якій також зазначив, що його звільнили з військової служби 03.10.2005 року.
Вищий адміністративний суд України в «Довідці про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу її проходження та звільнення з публічної служби» зазначив ,що відповідно до ч.1 ст. 99 КАСУ , адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого зазначеним кодексом або іншими законами. У зв»язку з цим судам під час розгляду такої категорії справ слід застосовувати строки звернення до суду ,встановлені спеціальними законами (дисциплінарними статутами ).У разі ,якщо вони зазначені питання не врегульовують , слід виходити зі строків звернення до суду визначених частиною першою ст. 233 КЗпП України.
Як вбачається з положень Дисциплінарного статуту Збройних сил України ,строки звернення до суду з позовними вимогами позивачем , вказаним статутом не врегульовано. Тому за загальним правилом , особа може звернутись з заявою про розв»язання спору в тримісячний строк із дня коли дізналась , або повинна була дізнатись про порушення свого права , а у справах про звільнення з публічної служби –у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня вручення трудової книжки.
Таким чином , судова колегія вважає ,що позивач повинен був звернутись до суду про оскарження звільнення зі служби в місячний термін з дня отримання витягів з наказів про його звільнення та про виключення із списків особового складу частини і направлення для зарахування на військовий облік до Васильківського ОМВК Київської області.
Що стосується інших заявлених вимог з розв»язання спору пов»язаного з трудовою діяльністю позивача ,то останній повинен був звернутись до суду в тримісячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Виходячи з наведеного судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції , про відмову в задоволенні інших позовних вимог позивача пов»язаних з розв»язанням трудового спору, з застосуванням положень ч.1,ч.2 ст. 99 та ч.1. ст 100 КАС України для звернення до адміністративного суду позивача за захистом прав, свобод та інтересів так як на їх застосуванні наполягав відповідач, оскільки до вказаних правовідносин, в тому числі і про відшкодування матеріальної та моральної шкоди , повинен застосовуватись тримісячний строк передбачений ст. 233 КЗпП України.
Тому судова колегія вважає за необхідне змінити у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції посилання на положення ч.1 ,ч.2 ст 99 та ч.1 ст.100 КАС України , на ст. 233 КЗпП України та відмовити позивачу у задоволенні заявлених вимог у зв»язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду за захистом прав ,свобод та інтересів на підставі правил ст.233 КЗпП України, при цьому судова колегія зазначає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при постановленні правильного рішення не являється підставою для його скасування.
Щодо висновків суду першої інстанції по суті заявлених вимог позивача, то судова колегія виходить з наступного.
Стосовно позовної вимоги про скасування незаконного звільнення з військової служби, скасування незаконного виключення із списків особового складу частини та виплати середньомісячного грошового забезпечення. Наказом Міністра оборони України від 16.07.2002 року затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України»(наказ втратив чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року N 170).
Відповідно до абзацу 5 пункту 7.14 цієї Інструкції, з надходженням до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби він підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини та направленню на облік до районного (міського) військкомату за вибраним місцем мешкання.
Так, наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 16.09.2005 року № 381 про звільнення з військової служби позивача надійшов до військової частини А0820 21.09.2005 року за вхідним номером 2148. З 01 по 30 вересня 2005 року позивач проходив навчання згідно наказу командира військової частини А0820 (по стройовій частині) від 01.09.2005 року № 202.
На виконання статті 64 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 року, позивачу був наданий термін здачі посади протягом 3 діб, а 03.10.2005 року позивача виключили із списків особового складу частини відповідно до наказу командира військової частини А0820 (по стройовій частині) від 03.10.2005 року № 227.
Посилання позивача в своїй позовній заяві на те, що в порушення п.5 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»його було виключено із списків особового складу частини 03.10.2005 року не давши йому час на закінчення навчання спростовується матеріалами справи, оскільки згідно з витягу наказу від 01.09.2005 року № 202 термін навчання встановлений з 01 вересня по 30 вересня 2005 року на підставі рапорту позивача.
За таких обставин, відповідачем не було порушено право позивача на навчання як на це посилається позивач, та на законних підставах звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини.
Наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 року № 75 затверджене Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (даний наказ втратив чинність згідно з наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року).
На виконання цього положення позивачу виплачено грошове забезпечення включно до 03.10.2005 року, що є правомірним.
Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача призначити ОСОБА_1 на рівнозначну посаду по спеціальності із встановленням і виплатою посадового окладу не менше 1200,00 грн. і додатковими видами грошового забезпечення не меншими, які виплачені згідно з постановою суду, то така вимога є похідною від позовної вимоги про незаконного звільнення з військової служби та незаконного виключення із списків особового складу частини, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги по виплаті матеріальної допомоги за 2006-2009 роки.
Відповідно до пункту 36.2 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 року № 75, матеріальна допомога надається військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Проте, позивач рапорти на отримання вказаної матеріальної допомоги не подавав, відповідні накази командиром військової частини не видавались.
Щодо позовної вимоги про виплату одноразової допомоги за підтримання військової бойової готовності.
Відповідно до пункту 32.1 цього вищевказаного Положення, особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), солдатам (матросам), сержантам і старшинам, які проходять службу за контрактом, які протягом року сумлінно виконували службові обов'язки, не мали порушень військової дисципліни, виплачується одноразова грошова винагорода за підтримання високої бойової готовності військ, зразкове виконання службових обов'язків і бездоганну дисципліну у розмірі двох місячних окладів грошового утримання, які виплачуються на день підписання наказу про виплату винагороди. До розрахунку беруться посадові оклади, передбачені в штатах. Представник відповідача пояснив ,що позивач вказаним вимогам не відповідає про що зазначив у письмових запереченнях (а.с.58-62) .
Щодо позовної вимоги про виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2006-2008 роки.
Пунктами 33.1, 33.3 вищевказаного Положення встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) у разі вибуття в щорічну чергову відпустку виплачується грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога на оздоровлення підлягає виплаті тільки військовослужбовцям, які мають право на чергову відпустку, тривалість якої визначена відповідно до чинного законодавства України.
Виплата грошової допомоги військовослужбовцям проводиться на підставі наказу командира військової частини із зазначенням у ньому суми допомоги.
Позивачу у 2006-2008 р. чергова відпустка не надавалась ,оскільки відповідні накази командиром військової частини не видавались, тому позивач не мав права і на грошову допомогу на оздоровлення.
Щодо позовної вимоги про скасування наказу командира військової частини А0820 від 11 серпня 2006 року № 326 в частині відмови виплачувати позивачу надбавку за проведення ревізій і перевірок та виплатити надбавку з 01 липня 2005 року по день виключення із списків частини.
Пунктом 23.1 вищевказаного Положення встановлено, що військовослужбовцям, які займають штатні посади інспекторського (ревізорського) складу та постійно проводять ревізії й перевірки фінансової та господарської діяльності у Збройних Силах України, виплачується надбавка до посадового окладу.
Позивач згідно штатного розкладу військової частини А0820 відповідної посади не займав. Крім цього, наказ № 279 від 14.07.2005 року про встановлення 15% надбавки позивачу не відповідав вимогам вищевказаного положення, тому правомірно був скасований.
Щодо позовної вимоги про виплату позивачу добових за період з 01 вересня по 30 листопада 2005 року із розрахунку 30 гр. на добу, в розмірі 2700,00 грн.
Відповідно до пунктів 1.11, 1.12 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 17.01.2000 року № 9 – передбачено, що виплата добових та відшкодування витрат на наймання житлового приміщення провадиться за наявності на посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця у пункт (пункти) службового відрядження та вибуття з нього (з них). Відмітки завіряються: у військових частинах - підписом командира військової частини або начальника штабу, а в установах, на підприємствах і в організаціях та інших органах виконавчої влади - підписом посадової особи, на яку покладено обов'язок відмічати посвідчення про відрядження.
У випадку відсутності у посвідченні про відрядження засвідчених печаткою відміток про дати прибуття військовослужбовця у пункт (пункти) службового відрядження та вибуття з нього (з них) добові не виплачуються.
Так, з 01 вересня по 30 вересня 2005 року позивач проходив навчання згідно наказу командира військової частини А0820 від 01.09.2005 року № 202, тобто знаходився у відпустці по навчанню.
Позивач у відрядження наказом командира військової частини А0820 у спірний період не направлявся , своє посвідчення про відрядження засвідчене печаткою з відмітками про дату вибуття та дату прибуття ним у пункт службового відрядження командиру військової частини не надавав.
Крім цього, Постанова КМУ від 19.03.2008 року № 209, яким передбачено 30 грн. добових опублікована 29.03.2008 року, а тому вказана постанова не поширює свою дію на спірний час не виплати цих добових.
Стосовно позовної вимоги про звільнення з посади у зв’язку із скороченням штатів ( в термін до 4-х місяців після поновлення на посаді), щодо виплати судових витрат в розмірі 850,00 грн., зобов’язання Міністра оборони України та командира військової частини А0820 подати звіт про виконання рішення суду, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки ці позовні вимоги є похідними.
Щодо позовної вимоги виплатити матеріальні збитки за упущену вигоду.
Відповідно до ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Слід зазначити, що на дані спірні правовідносини вказана стаття дію свою не розповсюджує, оскільки в даному випадку наявність чи відсутність порушеного права у позивача знаходиться в сфері трудового правового регулювання, який є спеціальним по відношенню до цивільного.
В даних спірних правовідносинах відповідач не зобов’язаний сплачувати упущену вигоду, оскільки позивачем вказані обставини суду не доведені.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то ця вимога є також необґрунтованою, оскільки відшкодування моральної шкоди залежить від наявності встановлення факту порушення трудових прав зі сторони відповідача.
Проте, в даній справі, відповідач діяв правомірно, в межах наданих йому законодавством України повноважень та у його спосіб, а тому підстав для відшкодування моральної шкоди немає. Ця вимога є також похідною, а тому задоволенню не підлягає.
За таких обставин ухвалене судом рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді