КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-3955/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.
Суддя-доповідач: Троян Н.М.
У Х В А Л А
Іменем України
"07" грудня 2010 р. м. Київ
м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Костюк Л.О., Шостака О.О.
при секретарі - Горяіновій Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги ДПІ у м. Черкаси, прокурора м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року в справі за позовом ДП «Черкаський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до ДПІ у м. Черкаси про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень –рішень,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Черкаси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ у м. Черкаси №0002292301/0 від 06.07.2010 року, № 0002292301/1 від 04.08.2010 року в повному обсязі, а також визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення –рішення №0002302301/1 від 06.07.2010 року та №0002302301/1 від 04.08.2010 року в частині визначення податкового зобов’язання на суму 2360868,00 грн., в тому числі основного платежу в сумі 1573912 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 786956,00 грн.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року позов задоволений повністю.
Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, ДПІ у м. Черкаси, Прокурор м. Черкаси звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, виходячи з наступного.
ДП «Черкаський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»є юридичною особою та перебуває на обліку як платник податків у державній податковій інспекції у м. Черкаси. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 32138471 від 30.05.2002 року позивач являється платником податку на додану вартість.
ДПІ у м. Черкаси а період з 28.04.2010 року по 14.06.2010 року проводилась планова виїзна перевірка ДП «Черкаський облавтодор»ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.
За результатами вказаної перевірки складений акт № 1471/23-2/31141625 від 29.06.2010 року, в якому зафіксовано, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року встановлено заниження податку на прибуток за 2008 рік на суму 492791,00 грн. та встановлено завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток на 2009 рік на суму 6026798,00 грн. та заниження від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2009 року на суму 4259217,00 грн., за півріччя 2009 року на суму 2681860,00 грн., три квартали 2009 року на суму 4434433,00 грн., в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, під час проведення перевірки встановлено, що позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1575562,00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року в сумі 383655,00 грн., за грудень 2008 року в сумі 1650,00 грн., за лютий 2009 року в сумі 186524 грн., за березень 2009 року в сумі 151482,00 грн., за квітень 2009 року в сумі 167001,00 грн., за травень 2009 року в сумі 53214,00 грн., за червень 2009 року в сумі 112793,00 грн., за липень 2009 року в сумі 239851,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 156221,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 28233,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 16665,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 30760,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 47513,00 грн. в порушення вимог ЗУ «Про податок на додану вартість».
На підставі акту перевірки № 1471/23-2/31141625 від 29.06.2010 року державною податковою інспекцією у м. Черкаси 06.07.2010 року прийняте податкове повідомлення –рішення №0002292301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 739187,00 грн., в тому числі за основним платежем 492791,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 246396,00 грн., а також прийняте податкове повідомлення –рішення №0002302301/0 від 06.07.2010 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість на загальну суму 2363343,00 грн., в тому числі за основним платежем 1575562,00 грн. та штрафними санкціями в сумі 787781,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями –рішеннями 14.07.2010 року позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПІ у м. Черкаси. Рішенням № 20081/25-009 від 30.07.2010 року про результати первинної скарги ДПІ у м. Черкаси відмовила в задоволенні первинної скарги та залишила без змін податкові повідомлення –рішення. В зв’язку з чим, позивачем 05.08.2010 року отримано податкові повідомлення –рішення №0002292301/1 та № 0002302301/1 від 04.08.2010 року, прийнятих за результатами розгляду первинної скарги позивача, якими суми визначених податкових зобов’язань залишені без змін.
З матеріалів справи вбачається, що працівниками ДПІ у м. Черкаси проводилась перевірка ДП «Черкаський облавтодор»з питань дотримання ним податкового, валютного та іншого законодавства. Під час перевірки досліджувались взаємовідносини з контрагентом ПП «Універсалцентр». Відповідач вважає, що доказами на підтвердження нікчемності угоди як такої, що порушує порядок є відсутність у товарно –транспортних накладних, залізничних накладних відомостей про постачальника товару –ПП «Універслацентр», неналежність підпису у податковій накладній директору ПП «Універсалцентр»- Ляскунову. При цьому, суд першої інстанції правильно зазначив, що вищевказані документи оформлені не ДП «Черкаський облавтодор», а відправниками та постачальниками товару.
З матеріалів справи вбачається, що податковою службою не досліджувалось питання про наявність бітуму та чорновяжучих матеріалів у філіях позивача. Не перевірялись документи на зберігання, переробку у асфальтобетон та подальше використання у господарській діяльності бітуму. Таким чином, суд першої інстанції правильно зробив висновок, що у відповідача відсутні докази на підтвердження фактичного не отримання бітуму та його не використання у господарській діяльності.
Позивач на спростування доводів відповідача надав до суду першої інстанції документи, які підтверджують наявність у філіях позивача бітумних сховищ, резервуарів, ємкостей для зберігання бітуму та чорновяжучих матеріалів.
Згідно довідок контрольно –ревізійного управління, яка проводила перевірку фінансово –господарської діяльності позивача та інвентаризацій, встановлено відповідність кількості та вартості бітуму згідно даних бухгалтерського обліку фактично наявним. При цьому аналізувались усі документи, які підтверджували отримання бітуму, його переробку у асфальтобетон, відпуск споживачам та використання для будівництва та ремонту автомобільних доріг.
В суді першої інстанції був допитаний свідок юрисконсульт Служби автомобільних доріг у Черкаській області –ОСОБА_1 вона зазначила, що Служба як замовник по ремонту та утримання автомобільних доріг у Черкаській області постійно перевіряє у підрядника (позивача) дотримання правил транспортування, складування будівельних матеріалів та виробів, утримання в належному стані будівельних майданчиків, контролює роботу підсобного виробництва в частині технічного і технологічного забезпечення якісної продукції (асфальтобетонних заводів, бітумних баз тощо).
Виконані у 2008 та 2009 роках ДП «Черкаський облавтодор»роботи на замовлення Служби, результати яких оформляються актами форми КБ-2в, відповідали державним та відомчим будівельним нормам в частині використання належних за якістю та кількістю будівельних матеріалів, у тому числі бітуму дорожнього та чорнов’яжучих дорожніх матеріалів.
Недоліків у послугах, матеріалах, устаткуванні Службою автомобільних доріг у Черкаській області виявлено не було.
Той факт, що у залізничних накладних відправниками бітуму вказані ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ТОВ «ТНК-ВР коммерц», ТОВ «Біт-Системи», АТ «Запорожкокс», ТОВ «Скіф-Шіплінг», ВАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг», ніяким чином не може свідчити, що ці особи є постачальниками товару ДП Черкаський «облавтодор».
Суд першої інстанції правильно вказав, що залізничні накладні підтверджують факт перевезення товару, а не його поставку, а також те, що особи, зазначені як відправники вантажу не означає, що вони на момент отримання товару є його власниками чи постачальниками. Залізниця не має права і не наділена повноваженнями визначати, хто саме є власником вантажу, який вона перевозить.
Згідно з витягу з ЄДР, який перебуває у матеріалах справи, та установчих документів, наданих ПП «Універслацентр», предметом діяльності ПП «Універслацентр»є посередництво у торгівлі паливом, будівельними матеріалами. Цей факт пояснює те, чому відправником товару було ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія». Для такого специфічного товару як бітум, необхідні відповідні умови для зберігання (наявність бітумних котлів для підтримання відповідної температури), транспортування спеціальним транспортом – бітумовозами з утепленою сорочкою. Такі умови може забезпечити лише виробник товару, яким є ЗАТ «Лисичанська нафтова компанія», що є одним із самих великих нафтопереробних підприємств у Європі і найбільшим в Україні. ТОВ «ТНК-ВР коммерц»є управляючим центром, який формує збутову сітку холдингу ТНК –ВР в Україні, до якої входить Лисичанська нафтова компанія. Такими ж виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою володіють інші відправники бітуму. Тобто виробники бітуму не займаються продажем виробленого ним товару. Це здійснюють відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі нафтопродуктами, до яких відноситься і ПП «Універсалцентр». При цьому, постачальник позивача забезпечує оперативну поставку необхідного йому товару у необхідній кількості та якості, надаючи його у кредит, без передоплати, що підтверджується зокрема, перевірками податкової служби за попередні періоди.
Те, що відправники бітуму не можуть бути його постачальниками, підтверджується даними перевірки, де зазначено, що за перевіряємий період взаємовідносини з названими підприємствами перевіркою не встановлено. Тобто, у ДП «Черкаський облавтодор»відсутні договори поставки та кредиторська і дебіторська заборгованість із ЗАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ТОВ «ТНК-ВР коммерц», ТОВ «Біт-системи», АТ «Запорожкокс», ТОВ «Скіф-Шіплінг», ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Крім цього, податкова служба в акті перевірки не зазначала, що нею проводились зустрічні перевірки з названими підприємствами на предмет встановлення взаємовідносин з позивачем.
Наявність залізничної накладної являється доказом отримання нафтопродуктів.
Стосовно належності підпису колишнього директора ПП «Універсалцентр»Ляскунова на податкових накладних, суд виходить з наступного.
В суді першої інстанції колишній директор ПП «Універслацентр»був допитаний у якості свідка та пояснив, що податкові накладні він підписував особисто, працівниками правоохоронних органів та експертним установам не надавав зразки свого підпису та документи, що його містять, для проведення почеркознавчого дослідження, на яке посилається податкова служба. Таким чином, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що вказане дослідження не може бути належним та допустимим доказом у справі.
ДПІ у м. Черкаси щороку проводить планові перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.
Так, зокрема за період з 01.07.2006 року по 30.06.2007 року відповідачем проведена перевірка, яка оформлена актом від 10.10.2007 року № 1905/23-2/31141625.
Під час проведення перевірки органи ДПІ досліджували взаємовідносини позивача з ПП «Універсалцентр».
За результатами перевірки порушень податкового та іншого законодавства в частині взаємовідносин позивача з ПП «Універслацентр»не встановлено.
За період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року ДПІ у м. Черкаси проведено планову перевірку з питань проведення аналізу фінансово –господарської діяльності та опрацювання встановлених ризикових операцій за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року.
Предметом дослідження цієї перевірки були також взаємовідносини з ПП «Універслацентр». Зокрема, у довідці зазначено, що найбільшу кредиторську заборгованість ДП «Черкаський облавтодор»серед постачальників станом на 01.07.2007 року мав ПП «Універслацентр»на суму 2 250 500 грн. (бітум дорожній).
Таким чином, під час податкової перевірки позивача за попередні роки, підлягали дослідженню та налізу договори купівлі –продажу нафтопродуктів, укладені у 2006 році і документи, що підтверджували їх виконання у наступних роках.
Рішень стосовно нікчемності договорів, як таких, що порушують публічний порядок, фіктивності, реальної відсутності товару, за попередні періоди перевірок не прийнято.
Посилання суду першої інстанції щодо порушення податковим органом вимог пункту 4 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності»є неправильним, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 цього Указу вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу. Державна податкова адміністрація України вправі прийняти рішення про проведення повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності у разі, коли таке рішення оформляється наказом за підписом її Голови.
Вказаний пункт не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки в даному випадку не проводилась повторна перевірка платника податку з метою перевірки висновків нижчестоящого контролюючого органу.
Посилання суду першої інстанції на те, що податковий орган досліджував втретє договори від 06.01.2006 року купівлі –продажу нафтопродуктів і такі дії є протиправними є неправильним, оскільки проведення повторної перевірки можливо за результатами самої перевірки, яка здійснена нижчестоящим контролюючим органом.
Планова перевірка платника податку за певний період його господарської діяльності жодним чином не може бути повторною в розумінні цього пункту.
В даному випадку перевірка була плановою і не може бути ідентифікована як повторна, навіть, якщо предметом перевірки були ті ж самі документи, які були досліджені в інших роках такої перевірки.
Разом з тим, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що перевіряючими було порушено вимоги, що ставляться чинним законодавством України до оформлення актів перевірок платників податків, а саме п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327.
Відповідно до вказаного підпункту не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
В даному випадку в акті перевірки перевіряючи приходять до висновку, що укладені договори суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету і є нікчемними.
Таким чином, перевіряючі допускають припущення не підтверджені доказами, «встановлюють» неіснуючий умисел позивача, що свідчить про порушення порядку документального оформлення результатів перевірки.
Крім цього, у акті перевірки працівники податкової служби не відобразили порушень, як вони вважать, у оформленні перевізних документів, про які зазначили у відповіді на заперечення до акту перевірки, а лише обмежились констатацією того, що договори є нікчемними.
Податковий орган наводив доводи та нові факти, які не були відображені в акті перевірки, що правильно розцінено судом першої інстанції як неправомірність зі сторони податкової служби.
Щодо можливості віднесення відсотків за користування розстрочкою зі сплати податку на додану вартість до складу валових витрат, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до підпункту 5.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Виходячи з вищенаведеного, до складу валових витрат відноситься і виплата відсотків за будь –якими кредитами, в тому числі і податковими.
Щодо списання кредиторської заборгованості перед постачальниками, яка залишилася непогашеною після закінчення терміну позовної давності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено коригування валових витрат при списанні безнадійної кредиторської заборгованості, а тому висновок про відсутність підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат не ґрунтується на нормах Закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування судового рішення немає, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ДПІ у м. Черкаси, прокурора м. Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 13.12.2010 року