Справа № 2- 552  (2010 р.)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

17 грудня   2010 року

                    Бучацький районний суд Тернопільської області

   В складі : головуючого судді       Шваюк Г.В.,

         при секретарі                                 Тарчинській Л.Я.,

         з участю   сторін:

         позивачки                                       ОСОБА_1,

         представників позивачки              ОСОБА_2, ОСОБА_3,

         відповідачки                                   ОСОБА_4,

         представника  відповідачки          ОСОБА_5,  

         представника  відповідача             ОСОБА_6,  

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бучачі справу за  позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та Бариської  сільської  ради про знесення самовільно збудованої прибудови до житлового будинку та визнання неправомірними рішень Бариської сільської ради від 21 жовтня 2008 року №231 «Про надання дозволу на виготовлення проекту земелеустрою»; від 03 липня 2009 року №323 «Про затвердження акту обстеження земельних ділянок на встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1.»; від 12 серпня 2010 року №429 «Про надання дозволу на будівництво добудови до житлового будинку»; від 10 вересня 2010 року №441 «Про виділення земельної ділянки під будівництво добудови до житлового приміщення ОСОБА_4»,

                                                            ВСТАНОВИВ:

      Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 та Бариської  сільської  ради про знесення самовільно збудованої прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1, будівництво якої відповідачка розпочала 02 серпня 2010 року без належної документації, на земельній ділянці, яка перебуває в спільному їх користуванні і є прибудинковою територією. Даним будівництвом ОСОБА_4 перекрила доступ до колодязя, прибудову веде на каналізаційній мережі, яка іде від будинку. На вимогу припинити будову не реагує. Інспекцієї з державного архітектурного контролю в Тернопільській області була притягнута до адмінвідповідальності за те, що проводить роботи без відповіданої погодженої проектної документації та без дозволу на виконання будівельних робіт.    

    В судовому засіданні позивачка доповнила позовні вимоги, мотивуючи тим, що про рішення  Бариської сільської ради вона дізналася в процесі розгляду справи, тому просить визнати  неправомірними рішення Бариської сільської ради від 21 жовтня 2008 року №231 «Про надання дозволу на виготовлення проекту земелеустрою»; від 03 липня 2009 року №323 «Про затвердження акту обстеження земельних ділянок на встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1.»; від 12 серпня 2010 року №429 «Про надання дозволу на будівництво добудови до житлового будинку»; від 10 вересня 2010 року №441 «Про виділення земельної ділянки під будівництво добудови до житлового приміщення ОСОБА_4.».

      В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1,  представники позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_2  позов підтримали, суду пояснили, що  в 1989 році колгоспом ім. Кірова Бучацького району ОСОБА_1 було надано двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1. Квартиру №2 у вказаному будинку було

надано відповідачці  ОСОБА_4. Крім того, на першому поверсі цього будинку було розміщено аптеку.

          В грудні 2007р. займані ОСОБА_1 та відповідачкою у справі - ОСОБА_4 житлові приміщення були приватизовані, а приміщення аптеки передане у постійне користування - Центральній районній аптеці.

На час надання їй житла за будинком АДРЕСА_1  була закріплена земельна ділянка розміром – 0,10 га. Внаслідок коректування планового матеріалу зйомок минулих років земель, що знаходяться на території Бариської сільської, в 1994р. за вказаним будинком було закріплено земельну ділянку розміром 0,18 га.

Вказана земельна ділянка з моменту надання нам житлових приміщень, перебувала в їх спільному користуванні.

Відповідачка у справі ОСОБА_4 всупереч вимогам земельного законодавства, постійно чинить їй перешкоди в користуванні землею. Вона самовільно на спільній земельній ділйнці побудувала літню кухню і гараж, її дії нею були оскаржені до відділу містобудування архітектури і житлово-комунального господарства Бучацької РДА.

За дане правопорушення інспекцією держархбудконтролю в Тернопільській області, ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Однак органи, місцевої влади і органи місцевого самоврядування, не вжили заходів по знесенню самовільно побудованих приміщень. Їх бездіяльність сприяла відповідачці до вчинення нового правопорушення - здійснення на спільній земельній ділянці самовільного будівництва у вигляді прибудови до будинку.   Крім   цього , не   зважаючи   на   її   заперечення , на   ведення   прибуди , Бариською   сільською   радою ,   без   згоди   співвласників   будинку , виносилися   різні   рішення   на   узаконення   даного   будівництва .                                                                                                                          

Відповідно до ст.89 Земельного Кодексу України, громадяни - співвласники житлового будинку, можуть набувати право спільної сумісної власності, на земельну ділянку, володіння і користування якою визначається договором або законом. Підприємства, установи і організації, що належать до державної , чи комунальної власності відповідно до ст.93 ЗК України, можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою.

У випадку спільного використання кількома співвласниками земельної ділянки, вони повинні подати спільне клопотання щодо оформлення права на землю. При не досягненні згоди, питання про надання земельної ділянки чи її частини, та оформлення права на вказану земельну ділянку вирішується в судовому порядку.

Згоди на розподіл земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_1, ОСОБА_1  не давала у зв'язку з неможливостю її поділу в натурі, що підтверджується її заявою до Бариської сільської ради (вхідний номер 116 від 05.08.2008). Аналогічна заява нею була подана до управління земельних ресурсів Бучацького району.

Протягом двох років в квартирі, яку ОСОБА_1. займає на другому поверсі, відсутнє водопостачання. На спільній земельній ділянці знаходиться колодязь з якого вона бере воду. Здійснення прибудови до будинку позбавить її можливості користуватися колодязем.

В зв'язку з наведеним самовільне будівництво призведе до порушення прав позивачки на користування земельною ділянкою та неможливості належним чином обслуговувати належну їй квартиру.                                                                                                  

В ході судового розгляду на спростування їх доказів про самочинне будівництво прибудови до спільного житлового будинку відповідачкою ОСОБА_4 було додано рішення Бариської сільської ради від 12 серпня 2010р. №429 «Про надання дозволу на будівництво добудови до житлового будинку».   Вважають рішення Бариської сільської ради незаконним, так як дозвіл на проведення добудови ОСОБА_4 надано на прибудинковій території, яка перебуває в  їх спільному користуванні.

У випадку спільного використання кількома співвласниками земельної ділянки, вони повинні подати спільне клопотання щодо оформлення права на землю. При не досягненні згоди, питання про надання земельної ділянки чи її частини, та оформлення права на вказану земельну ділянку вирішується в судовому порядку.

Згоди на розподіл земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не давала. Крім того, дана прибудова перешкоджає її  доступу до користування колодязем.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій»

планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Відповідно до ст.155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується право володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В зв'язку з наведеним, вважають, що при прийнятті рішення Бариською сільською радою від 12 серпня 2010р. №429 «Про надання дозволу на будівництво добудови до житлового будинку» порушено  право позивачки на земельну ділянку, на якій знаходиться багатоквартирний будинок по АДРЕСА_1. Не враховані її законні інтереси як співвласника житлового будинку. Після завершення будівництва прибудови ОСОБА_1 буде позбавлено можливості обслуговувати належну їй частину спільної будівлі.

В судове засідання представником Бариської сільської ради  були надані рішення 21-ї сесії 5-скликання Бариської сільської ради від 21 жовтня 2008 року №231/1, ОСОБА_4 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації з землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та   рішення 26-ї сесії 5-скликання Бариської сільської ради від 3 липня 2009 року №323, було затверджено акт обстеження земельних ділянок на встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Про існування яких позивачці не було нічого відомо. В зв’язку з чим просять визнати їх неправомірними з наступних підстав:  

Згідно відповіді Державного комітету України із земельних ресурсів за даними звіту форми 6-зем за будівлею аптеки а с.Бариш станом на 01.01.2008р. закріплена земельна ділянка розміром 0. 18 га.

Окрім того, нею під городництво використовувалася земельна ділянка розміром 0,05 га (вона звернулася до сільської ради з заявою про приватизацію вказаної земельної ділянки проте відповіді не одержала), і для ведення ОСГ ОСОБА_4 використовувала 0,17 га., які не входять до прибудинкової території.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Оскаржуваним рішенням Бариської сільської ради від 03 липня 2009 року вирішене питання про розподіл прибудинкової території та встановлено межові знаки, що суперечить ч.3 ст.42 Земельного кодексу України, оскільки, позивачка, як власник квартири №1, не давала згоди на встановлення порядку користування земельною ділянкою, в межах, як це зазначено в акті.

Даючи згоду ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів на право власності на земельну ділянку в розмірі 0,065 га,  Бариська сільська рада не врахувала інтересів ОСОБА_1 як співвласника житлового будинку та користувача прибудинкової території і споруд, розташованих на ній. З прийнятим рішення позивачку не ознайомила.    

В судовому засіданні ОСОБА_1 стало відомо, що Бариською сільською радою повторно 10 вересня 2010 року прийнято рішення про надання згоди ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,024 га із спільного користування, яка використовувалася для проходу до спільної криниці жителями будинку

АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2. Даним рішенням сесія Бариської сільської ради без згоди ОСОБА_1 вилучила 24 м.кв. землі, які були в спільному користуванні співвласників  будинку і які самовільно захопила відповідачка ОСОБА_4 під прибудову до будинку, таким чином, давши можливість ОСОБА_4 виготовити будівельний паспорт на прибудову. В кадастровому плані, де зазначено погодження суміжників земельних ділянок, замість позивачки підписався сільський голова. В акті визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельних ділянок теж відсутній підпис ОСОБА_1, як суміжного земелекористувача. Даним рішенням Бариська сільська рада змінила раніше встановлені  межові знаки та фактично визнала, що даною прибудовою доступ позивачці до криниці перекритий.

 Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позов заперечили,  суду пояснили, що протягом тривалого часу між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 існує спір за користування прибудинковою територією. Позивачка різними шляхами чинить їй перешкоди в розподілі зельної ділянки   та проведенні прибудови. Однак вважає, що Бариська сільська рада рішенням від 03 липня 2009 року №323 розподілила присадибну земельну ділянку, згідно ст.120 ЗК України, пропорційно часткам осіб у вартості будівель та споруд та згідно поданих заяв її та ОСОБА_1. Даний порядок розподілу ОСОБА_1 в судовому порядку не оскаржувала, хоч про дане рішення їй було відомо. Доводи позивачки про те, що прибудова до будинку перешкоджає їй в користуванні колодязем безпідставні, так як рішенням Бариської сільської ради від 10 вересня 2010 року №441, взамін використаної землі під добудову, в неї вилучено  0,24 м.кв. землі  для проходу до криниці. Так, будівельний паспорт на добудову вона виготовила, а технічна документація на землю перебуває в процесі виготовлення, однак видача державного акту їй на право власності на землю призупинена до вирішення спору.

Представник Бариської сільської ради ОСОБА_6 в судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що  позивачка ОСОБА_1 при вирішенні питання про розподіл прибудинкової території між співвласниками будинку АДРЕСА_1, а саме, між ОСОБА_4, центральною аптекою №16 та нею, заперечувала будь-який варіант розподілу землі, мотивуючи тим, що без порушення  їх інтересів, як землекористувачів та співвласників будинку, розподіл неможливий. Однак, виходячи із того, що за будинком було офіційно закріплено 0,18 га землі, а при обмірі виявилося, що 0,05 га землі, які ОСОБА_1 використовувала під грядки не обліковані, тому сільською радою було встановлено, що прибудинкова територія становить 0,23 га землі.  Так як стояло питання про фактичний розподіл земельної ділянки, то комісією Бариської сільської ради було проведено розподіл земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, згідно ст.120 ЗК України.  Решту землі  було залишено в спільному користуванні співвласників. Прибудову до будинку  ОСОБА_4 здійснила частково на виділеній їй земельній ділянці, а частково на земельній ділянці, яка була в спільному користуванні, тому рішенням від 10 вересня 2010 року сесія Бариської сільської ради додала їй 0,24 м.кв. землі, вилучивши із спільного користування, а для проходу до криниці з тильної сторони будинку вилучила таку ж кількість землі, яка була наділена їй рішенням від 03 липня 2009 року.      

Вислухавши сторони, їх представників, дослідивши та оцінивши зібрані  по справі докази, суд встановив такі обставини:

02 серпня 2010 року ОСОБА_4 розпочала будівництво прибудови до житлового будинку АДРЕСА_1 без належної будівельної технічної документації та документації по землеустрою.

 Співвласниця даного житлового будинку  ОСОБА_1, заперечуючи проти даної прибудови та мотивуючи тим, що зачіпаються її інтереси, як користувача прибудинкової території та користувача спорудами, які розташовані на даній території, зокрема, колодязем до якого прибудовою перекривається доступ, загальною каналізацією, безпосередньо на якій розташовується прибудова і робиться неможливим доступ при обслуговуванні каналізаційної мережі та зовнішніх стін частини будинку. Крім цього, прибудовою зменшується прибудинкова територія, яка була в їх спільному користуванні. Згоди на проведення даного будівництва вона не давала. Однак, відповідачка, не зважаючи на це, розпочала самовільне будівництво, приєднавши його до самовільно збудованої літньої кухні та гаражу. За що була притягнута інспекцією державного будівельного контролю до адмінвідповідальності.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4  самовільне будівництво провела на прибудинковій території, яка належить співвласникам  будинку ОСОБА_4, ОСОБА_1 та центральній районній аптеці №16, що сторонами не заперечується.

Згідно відповіді начальника управління  Держкомзему в Бучацькому районі ОСОБА_8, вбачається, що згідно звіту форми 6-зем за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка 0. 18 га.

      Вказана земельна ділянка з моменту надання сторонам житлових приміщень, перебувала в їх спільному користуванні.

          Відповідно до ст.89 Земельного Кодексу України, громадяни - співвласники житлового будинку, можуть набувати право спільної сумісної власності, на земельну ділянку, володіння і користування якою визначається договором або законом. Підприємства, установи і організації, що належать до державної, чи комунальної власності відповідно до ст.93 ЗК України, можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою.

У випадку спільного використання кількома співвласниками земельної ділянки, вони повинні подати спільне клопотання щодо оформлення права на землю. При не досягненні згоди, питання про надання земельної ділянки чи її частини та оформлення права на вказану земельну ділянку вирішується в судовому порядку.

Згоди на розподіл земельної ділянки, закріпленої за будинком АДРЕСА_1, ОСОБА_1 не давала, про що свідчить відсутність її підписів на актах встановлення межових знаків від 17 червня 2009 року, затвердженого рішенням Бариської сільської ради 3 липня 2009 року та  кадастровому плані і акті визначення та погодження на місцевості зовнішніх меж земельних ділянок, виготовлених на підставі рішення Бариської сільської ради від 10 вересня 2010 року.

 На спільній земельній ділянці знаходиться колодязь з якого вона бере воду та спільна каналізація. Здійснення прибудови до будинку позбавить її можливості користуватися колодязем та обслуговувати каналізаційну мережу, зменшиться прибудинкова територія, яка  була під спільним двором будинку, позивачка позбавиться можливості в обслуговуванні  зовнішніх стін частини будинку.

             В зв'язку з наведеним самовільне будівництво призведе до порушення прав позивачки на користування земельною ділянкою та неможливості належним чином обслуговувати належну їй квартиру.                                                                                                  

            Відповідно до ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій» планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпеченні врахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Із змісту  ст. 42 Земельного кодексу України вбачається, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників, надаватися в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Відповідно до ст.155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушується право володіння, користування чи розпорядження належною земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В зв'язку з наведеним, суд вважає,  що рішення Бариської сільської ради від 21 жовтня 2008 року №231 «Про надання дозволу на виготовлення проекту земелеустрою ОСОБА_4.»; від 03 липня 2009 року №323 «Про затвердження акту обстеження земельних ділянок на встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1.»; від 12 серпня 2010 року №429 «Про надання дозволу на будівництво добудови до житлового

будинку»; від 10 вересня 2010 року №441 «Про виділення земельної ділянки під будівництво добудови до житлового приміщення ОСОБА_4.» суперечать вищенаведеним вимогам, тому їх слід визнати неправомірними.    

     Відповідно до ст. 376 ЦК України  житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.  У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

       Судом встановлено, що прибудовою до житлового будинку ОСОБА_4 порушила права позивачки ОСОБА_1 на землекористування та користування власністю, істотно порушила будівельні норми і правила.  Власник або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю та на власніть. Усунути дані порушення шляхом перебудови неможливо, тому слід зобов’язати ОСОБА_4 знести самовільно збудовану в 2010 році прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1.

       На підставі вищенаведеного, суд прийшов до переконання, що позов підставний і підлягає до задоволення.  

       Керуючись ст. 124 Конституції України  ст.ст. 10,11,60,88,212,215  ЦПК України,  ст.376 ЦК України, ст.ст. 42, 125, 126, 152 ЗК України, ст.5 Закону України «Про основи містобудування», ст.23 Закону України «Про планування і забудову територій»,  

В И Р І Ш И В :

      Позов задовольнити.  

     Зобов’язати  ОСОБА_4 знести самовільно збудовану в 2010 році прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1, Тернопільської області.    

     Визнати неправомірними рішення Бариської сільської ради від 21 жовтня 2008 року №231 «Про надання дозволу на виготовлення проекту земелеустрою»; від 03 липня 2009 року №323 «Про затвердження акту обстеження земельних ділянок на встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_4 та ОСОБА_1»; від 12 серпня 2010 року №429 «Про надання дозволу на будівництво добудови до житлового будинку»; від 10 вересня 2010 року №441 «Про виділення земельної ділянки під будівництво добудови до житлового приміщення ОСОБА_4».    

     Стягнути з ОСОБА_4  на користь  ОСОБА_1 45,50 грн.  судових витрат, з них: 37 грн. витрат з інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду справи та   8,50 грн.  державного мита.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Тернопільської області через Бучацький районний  суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                      Г.В. Шваюк