У Х В А Л А

        І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

24 грудня 2010 року                                                                  м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради в особі Київської міської державної адміністрації про зобов’язання забезпечити житлом та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником – ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2010 року,

в  с  т  а  н  о  в  и  л а :

У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що він є інвалідом другої групи першої категорії унаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Оскільки окремої квартири він не має, з 21 квітня 1998 року перебуває на квартирному обліку на пільговій черзі по категорії потерпілих, у зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС, просив суд зобов’язати відповідача забезпечити його житлом на підставі вимог п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути з відповідача на його користь 50 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та втрати на правову допомогу в розмірі 1 тис. грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 квітня 2010 року позов задоволено частково: зобов’язано Київську міську державну адміністрацію забезпечити житлом ОСОБА_4 як особу, постраждалу внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»; у решті позову відмовлено.  

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника – ОСОБА_5, просить скасувати рішення апеляційного суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану  представником – ОСОБА_5,  відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д.Д. Луспеник

М.І. Балюк

Л.І. Григор’єва