Справа №1-76/ 2010 року.

В И Р О К

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

3 грудня 2010 року                                                                                        смт.Демидівка.

        Демидівський районний суд Рівненської області

        під головуванням судді Зозулі П.Г.,

        при секретарі Ковальській Л.С.,

        з участю прокурора Махацького Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, який ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Софіївка Дубенського району Рівненської області, мешкає в АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, не судимого, військовозобов’язаного, вільно володіючого українською мовою, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 164  КК України,   -  

В С Т А Н О В И В:

            Відповідно до рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2006 року, на підставі виконавчого листа №2-п-23, ОСОБА_1 зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 100 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 23 листопада 2005 року до його повноліття. Однак, ОСОБА_1 з квітня 2009 року по вересень 2010 року  умисно злісно ухиляється від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини, не працевлаштовувався, на облік центру зайнятості не став, на попередження Демидівського районного відділу державної виконавчої служби від 23 квітня 2009 року та від 20 вересня 2010 року про кримінальну відповідальність за ст.164 КК України не реагував, внаслідок чого утворилась заборгованість по аліментах на суму 3213  гривень 98 копійок.  

        Свою вину у пред’явленому обвинуваченні ОСОБА_1 визнав повністю, щиро покаявся  і показав, що протягом часу з моменту призначення судом аліментів не мав постійного заробітку тому не сплачував аліменти. На даний час зрозумів свою вину і уже частково став погашати борг, який на 20 вересня 2010 року складав 5205 гривень. Найближчим часом частинами виплатить весь борг. У підтвердження своїх показань надав суду квитанції про сплату  30  гривень на користь дружини.

    Як показала в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2, підсудний відповідно до рішення суду зобов’язаний сплачувати на її користь аліменти у твердій грошовій сумі по 100 гривень щомісячно на утримання сина ОСОБА_3, однак, ОСОБА_1 постійно ухиляється від сплати аліментів, за що його вже притягували до кримінальної відповідальності. Не дивлячись на це він з травня 2009 року знову не сплачує аліменти, хоч є працездатним, працює по найму і отримує гроші але своєму сину ніякої матеріальної допомоги не надає.

        Крім визнання вини самим підсудним його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину стверджується  зібраними у справі   доказами. Підсудний, інші учасники судового розгляду, зібрані у справі докази щодо фактичних обставин справи  розуміють правильно, вважають достатніми, правильно розуміють їх зміст, не оспорюють їх, визнають законними та достатніми і після роз’яснення їм змісту та наслідків, передбачених ст.299 КПК України, добровільно відмовилися від  дослідження фактичних обставин справи у судовому засіданні.

       Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності суд вважає, що дії підсудного органами досудового слідства за ч.2 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, кваліфіковані не вірно.

    Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості, зазначено у ч.1 ст.88 КК України.

    Відповідно до п.5 ч.1 ст.89 КК України, такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового)  не вчинять нового злочину.

    Вироком Демидівського районного суду Рівненської області від 28 січня 2008 року ОСОБА_1 засуджено за ч.1 ст.164 КК України на сто годин громадських робіт (а.с.42).

Дане  покарання ОСОБА_1 відбув частково, відпрацював лише 36 годин, і від подальшого відбування покарання ухилився за що Демидівським районним судом 17 липня 2008 року був засуджений за ч.2 ст.389 КК України на 2 місяці чотири доби арешту. Покарання відбув повністю. Звільнений з місця позбавлення волі 20 вересня 2008 року (а.с.59,60).

Відповідальність за ч.2 ст.164 КК України наступає у випадку злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею.

Оскільки, на даний час ОСОБА_1 є таким, що з 20 вересня 2009 року не має судимості, то його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів).

           Обираючи підсудному покарання, у межах, установлених у санкції ч.1 ст.164 КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу,  суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

        Відповідно до ст.12 КК України  злочин, вчинений підсудним, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.  ОСОБА_1 раніше вчиняв злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, за що був засуджений 28 січня 2008 року Демидівським районним судом Рівненської області на сто годин громадських робіт (а.с.42). Відповідно до п.5 ч.1 ст.89 КК України, судимість погашена (а.с.60). По місцю проживання характеризується негативно, ніде не працює, участі у громадському житті села не приймає, авторитетом у жителів села не користується, зловживає спиртними напоями, за невиконання батьківських обов’язків рішенням суду позбавлений батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_3 (а.с.41). Комісією лікарів його визнано працездатним (а.с.39). Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного суд визнає його щире каяття, сприяння досудовому та судовому слідству та часткове добровільне погашення боргу. Обставин, які б обтяжували покарання підсудного судом не встановлено. Враховуючи викладене,   суд вважає можливим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді обмеження волі.

        На підставі наведеного, керуючись ст.ст.323,324  КПК України, -

З А С У Д И В:

        ОСОБА_1 визнати винним і призначити покарання за ч.1 ст.164 КК України – один рік обмеження волі.

        Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу  залишити попередній – підписку про невиїзд.

        Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах та з розгляду справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.

        Суддя:                                                              П.Г.Зозуля