Справа № 2-а-1621/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають та працюють на території радіоактивного забруднення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними та стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області за період з 01 вересня 2009 року по 01вересня 2010 року 3912,80 грн. допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 11056,19 грн. доплати, як особі , яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з тим, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.
Позивач в судове засідання не з’явився, але від нього надійшла письмова заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення, з проханням про розгляд справи без їх участі.
Встановлено, що позивач є потерпілим 3-ої категорії внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає АДРЕСА_1 територія якого відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що стверджується копією посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, копією паспорту позивача, довідкою з місця проживання.
Позивач працює в Коростенській дистанції захисних лісонасаджень, яка фінансується стосовно зазначених виплат відповідачем і отримував щомісячно допомогу в розмірі 2,10 грн. та доплату в розмірі 10,50 грн., по місцю роботи відповідно до постанови КМ України від 26 липня 1996 року №836, що стверджується довідками з місця роботи.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з яких слідує, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення виплачується щомісячна грошова допомога на придбання чистих продуктів харчування у зоні гарантованого добровільного відселення – 40 % від мінімальної заробітної плати, а також виплачується щомісячна грошова доплата до заробітної плати - в розмірі двох мінімальних заробітних плат, яка встановлена на час виплати. Допомога та доплата нараховуються та виплачуються за місцем проживання та роботи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.
Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).
В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри допомоги та доплати.
Виплата допомоги та доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.
Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх
утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.
Таким чином відповідач неправомірно обмежував позивача у його правах на отримання допомоги та доплати в розмірах, зазначених в ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив його право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Також ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання допомоги та доплати до заробітної плати як особі, яка постійно проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01 вересня 2009 року по 01вересня 2010 року .
Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначена допомога та доплата призначається і виплачується управлінням праці та соціального захисту населення , тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної допомоги та доплати, а також стягувати вказані суми.
Крім того, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача та зобов'язати відповідача , провести перерахунок та виплату позивачу допомоги та доплати до заробітної плати як особі, яка постійно проживає та працює на території радіоактивного забруднення, за періоди з 01 квітня 2010 року по 01 жовтень 2010 року, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду.
Відповідач є розпорядником коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості у повному обсязі не виплатив.
Керуючись ст.ст. 8, 22 Конституції України, ст.ст. 37, 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями), ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 допомоги та доплати не у відповідності із ст. ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – протиправними.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, встановивши її на рівні 40 % від мінімальної заробітної плати визначеної законодавством щомісячно, починаючи з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року .
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат визначених законодавством щомісячно, починаючи з 01 квітня 2010 року по 01 жовтня 2010 року.
В решті позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області державне мито в сумі 10,20 грн. на користь держави.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя:
Справа №2-а-1621\2010 рік
У Х В А Л А
20 грудня 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Ковальчук М.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають та працюють на території радіоактивного забруднення,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними та стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області за період з 01 вересня 2009 року по 01вересня 2010 року 3912,80 грн. допомоги, як особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 11056,19 грн. доплати, як особі , яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв’язку з тим, що він є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.
Від позивачки та відповідача надійшли заяви з проханням розглянути справу у їх відсутність, з письмовим поясненням по суті позову, що стверджує обставину про належне повідомлення їх про день, час і місце розгляду справи і є підставою, для розгляду справи та винесення судом ухвали про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.10 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи без виклику осіб, які беруть у справі та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів, без судового засідання та без участі секретаря судового засідання.
Згідно ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, а тому судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
На підставі наведеного та керуючись: ст. ст. 3, 122 КАС України,-
У Х В А Л И В:
Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення допомоги та доплати громадянам, які проживають та працюють на території радіоактивного забруднення розглянути в порядку письмового провадження.
Суддя: