Справа №2 а -841/10

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року                              м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого –         судді Новік Л.М

при секретарі –         Силкіній О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Китай Є.В. старини міліції, інспектора ДПС ВДАІ з ОАТ м. Синельникове та Синельниківського району про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 07.12.2010 року звернулася до суду з позовом, в якому просить постанову у справі про адміністративне правопорушення АЕ 1 № 004248 від 1.12.2010 року визнати незаконною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю в її діях складу такого правопорушення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.12.2010 року ІДПС ВДАІ з ОАТ м. Синельникове та Синельниківського району старшиною міліції Китай Євгеном Володимировичем винесено постанову АЕ 1 № 004248 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП щодо неї, винесеної на підставі ст. 14-1 КпАП України. Як вказано в протоколі, 01.12.2010 року о 16.10 годині в м. Синельникове на вул. Виконкомівській водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-21070 держ. номер НОМЕР_1 здійснила зупинку транспортного засобу на відстані менше 10 метрів від пішохідного переходу, який позначений дорожньою розміткою 1.14.2. Зазначена постанова не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню з наступних підстав: Відповідно до ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КпАП України, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати чи було вчинене адміністративне правопорушення,   чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Так на місці складення протоколу вона дала пояснення інспектору ДАІ, що відстань від її транспортного засобу до пішохідного переходу якраз складала 10 метрів. На її вимоги внести у протокол про адміністративне порушення свідків, яких багато було у вказаний час у вказаному місці, або за допомогою вимірюючи засобів вирішити суперечку, посадова особа ДАІ проігнорувала її пропозиції.

В судове засідання позивач не з’явилася, але до його початку надала суду заяву в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить справу розглянути без її участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, з невідомої суду причини, хоча належним чином повідомлений.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України, адміністративні позови з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання позивача.

Постановою ІДПС ВДАІ з ОАТ м. Синельникове та Синельниківського району старшиною міліції Китай Євгеном Володимировичем Серія АЕ1 № 004248 від 01.12.2010 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП України у вигляді штрафу в розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. за те, що 01.12. 2010 року о 16.10 годині водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Виконкомівська в м. Синельникове здійснила зупинку транспортного засобу на відстані менше 10 м від пішохідного переходу, який позначений дорожньою розміткою 1.14.2.

Згідно протоколу АЕ1 №191917 від 01.12.2010 року ОСОБА_1 було порушено п. 15.9 (г) ПДР України.

Частиною 1 ст.122 КпАП України передбачена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Як встановлено ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1.   на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2.   з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3.   обґрунтовано,  тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4.   безсторонньо (неупереджено);

5.   добросовісно;

6.   розсудливо;

7.   з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8.   пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав,  свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9.   з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10.   своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що відповідно ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність прийняття оскарженого рішення відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, у суді не доказана.

    Відсутні посилання на будь-які фактичні дані, на основі яких було встановлено наявність адміністративного правопорушення, винність ОСОБА_1 в його вчиненні у постанові про адміністративне правопорушення. Також відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не з’ясовані обставини, передбачені ст.280 КУпАП.

Відповідно до ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Під час розгляду справи інспектором ДПС ВДАІ з ОАТ м. Синельникове та Синельниківського району старшиною міліції Китай Євгеном Володимировичем не дотримано вимог закону, яким приписано забезпечувати точне й правильне застосування матеріальних і процесуальних адміністративно-правових норм з метою з'ясування всіх обставин вчинення адміністративного правопорушення та правильної юридичної кваліфікації, яка б виключала сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні проступку, за вчинення якого на певну особу накладається конкретне стягнення.

Зокрема інспектором ДПС ВДАІ з ОАТ м. Синельникове та Синельниківського району старшиною міліції Китай Євгеном Володимировичем не було вжито всіх заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, що і потягло прийняття такого неоднозначного суперечливого рішення.

Не враховані пояснення позивача, надані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не зазначені в протоколі та не допитані в якості свідків присутні громадяни, які знаходилися під час вчинення адміністративного правопорушення, дані в протоколі про адміністративне правопорушення, не дають повного уявлення про обставини правопорушення.

Таким чином протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

Крім того, при винесенні постанови було порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: подавати докази, заявляти клопотання, при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.

Доказів того, що постанову в справі про адміністративне порушення серії АЕ1 № 004248 від 01.12.2010 року винесено правомірно, відповідачем у судове засідання не надано, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п.3 ч.1 ст.293 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і може скасувати постанову та закрити справу.  

Відповідно до ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на те, що крім протоколу про адміністративне правопорушення, який послужив підставою для складання оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, відсутні інші докази наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, а дані нею пояснення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення носять досить суперечливий характер, суд вважає факт порушення позивачем вимог п. 15.9 (г) ПДР України не підтверджений достовірними та достатніми доказами.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була винесена з порушенням вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та ст.ст. 247, 280, 283, 287-289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 100, 161, 158-163 Кодексом адміністративного судочинства України, суд, –

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 004248 від 01 грудня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) грн. – скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП в зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1  події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                   Л.М. Новік

Ў