КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-1882/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"02" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого –судді Коротких А.Ю.,
суддів Хрімлі О.Г.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 272 від 31 березня 2010 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
У зв’язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем проведено позапланову перевірку позивача щодо використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року, за результатами якої складено акт від 23 березня 2010 року.
Перевіркою встановлено, що позивач отримав дві путівки за рахунок коштів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності протягом одного календарного року, чим порушив п. 4.3 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 55 від 02 червня 2005 року (далі –Інструкція № 55).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято спірне рішення № 272 від 31 березня 2010 року про застосування фінансових та штрафних санкції, яким не прийнято до зарахування витрати на суму 3480,00 грн. та застосовано до позивача штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1740,00 грн.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»передбачено, що загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до п. 4.2 Порядку надходження до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності коштів, одержаних від сум єдиного податку, їх обліку та використання, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 04.09.2003 року № 57, фізичним особам - СПД, що обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів, призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюються робочим органом відділення Фонду за місцем обліку їх як страхувальників. Такі особи мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги в разі настання страхового випадку за умови сплати встановленого розміру податку.
Згідно з п. 4.5 Інструкції № 55, фізичній особі –суб'єкту підприємницької діяльності, яка є платником єдиного податку, та фізичній особі, застрахованій на добровільних засадах, видача путівки оформляється за місцем її реєстрації наказом директора районної (міжрайонної), міської виконавчої дирекції відділення Фонду на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування (форма N 070/о), а путівка видається по накладній за документом, який засвідчує особу.
Відповідно до п. 4.3 Інструкції № 55, комісія (уповноважений) із соціального страхування приймає рішення про виділення застрахованій особі за рахунок коштів Фонду лише однієї путівки протягом двох календарних років (крім путівок до санаторію-профілакторію за умови часткового фінансування його за рахунок коштів Фонду, реабілітаційного відділення санаторно-курортного закладу та для лікування дитини без дорослого, які можуть бути виділені застрахованій особі протягом календарного року), за винятком потреби застрахованої особи в повторному курсі санаторно-курортного лікування згідно медичних показань.
Згідно з частинами 1, 2 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов'язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань.
Вивчивши матеріали справи та норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем було використано дві путівки, надані відповідачем на протязі одного року, при цьому друга путівка була видана не для повторного курсу санаторно-курортного курсу лікування згідно медичних показань, оскільки в судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що путівки було надано на лікування різних захворювань, а також те, що позивачем для отримання другої путівки було надано неправдиві відомості, чим порушено п. 4.3 Інструкції № 55.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції –без змін.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд –
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 –залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 червня 2010 року –залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Хрімлі О.Г.
Чаку Є.В.