ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.11.10Справа №2а-2244/10/2770
м. Севастополь
12 год. 23 хв.
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Мінько О.В.;
при секретарі - Трігуб Г.В.,
з участю: представника позивача - заступника прокурора м. Севастополя Цуркан Сергія Анатолійовича, посвідчення № НОМЕР_1;
представника зацікавленої особи - Севастопольської міської Ради - Блізнюк Олени Анатоліївни, довіреність № 05-15/1993 від 14.05.2010р.,
представника 3-й особи - Обслуговуючого кооперативу “Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників “Зелений мис”- Лебедєва Олександра Валерійовича, довіреність б/н від 11.08.2010 р., посвідчення водія № НОМЕР_2 від 26.07.2006 р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом Заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Севастопольскої міської філії, Головного управління Держкомзему м. Севастополя, 3-і особи Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_31, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, постановляння рішення про поворот виконання пункту 3 розпорядження № 746-р від 24.03.2010 р. , зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора міста Севастополя, на підставі статті 121 Конституції України, статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Севастопольської міської державної адміністрації і просить визнати протиправним і скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 870-р від 12.11.2009р. «Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди на розроблення проекту землеустрою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» на розроблення проекту землеустрою і технічної документації для індивідуального житлового будівництва у районі села Колгоспне». Просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 746-р від 24.03.2010р. «Про передачу у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4- НОМЕР_5».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення статті 38 Земельного кодексу України та пункту 12 перехідних положень Земельного Кодексу України, відповідач прийняв оскаржувані розпорядження поза межами своєї компетенції. Зазначає, що неналежне і неправомірне використання земель завдає шкоду економічним інтересам держави у сфері раціонального використання земельних ресурсів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.07.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28.07.2010р. частково задоволено клопотання заступника прокурора м. Севастополя про забезпечення адміністративного позову, зупинено дії розпоряджень № 746-р від 24.03.2010р. та № 870-р від 12.11.2009р.
У попередньому судовому засіданні ухвалою від 04.08.2010р. до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, залучені: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис», Головне управління Держкомзему м. Севастополя, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі Севастопольської міської філії.
Також у попередньому судовому засіданні 31.08.2010р. представником Севастопольської міської ради надано до суду заяву про збільшення позовних вимог та уточнення підстав позову, згідно з якими заінтересована особа просить суд визнати:
- протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 870-р від 12.11.2009р. «Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди на розроблення проекту землеустрою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» на розроблення проекту землеустрою і технічної документації для індивідуального житлового будівництва у районі села Колгоспне»;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 746-р від 24.03.2010р. «Про передачу у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4- НОМЕР_5»;
- визнати протиправними дії Головного управління Держкомзему у м. Севастополі та Севастопольської міської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" щодо підготовки та видачі і державної реєстрації державних актів на право власності членам Обслуговуючого кооперативу земельних ділянок, розташованих в районі с. Колхозне;
- прийняти рішення щодо повороту виконання пункту 3 розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 746-р від 24.03.2010р. шляхом зобов`язання Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» скасувати державну реєстрацію державних актів про право власності на землю (згідно додатку) та внести відповідні данні до державного реєстру земель.
Відповідно частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
У даному випадку Севастопольська міська Рада, фактично є позивачем по справі в інтересах держави в особі якої до суду звернувся заступник прокурора міста, Севастопольська міська Рада володіє правами та обов’язками позивача, тому підставне надав до суду позов у якому уточнив підстави та його предмет.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 31.08.2010р. залучені до участі у справі у якості 3-х осіб, яки не заявляють самостійних вимог зі сторони відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_31, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30.
Ухвалою суду від 31.08.2010р. за клопотанням представника зацікавленої особи Севастопольської міської Ради, зупинено провадження по справі до надання витребуваних доказів.
Ухвалою суду від 26.10.2010 поновлено провадження по справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 08.11.2010р. закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні представник заступника прокурора позов підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення у обґрунтування вимог, наполягав на задоволенні позову.
Представник Севастопольської міської Ради просив позов задовольнити, вважаючи вимоги законними та обґрунтованими, зазначаючи, що Севастопольська міська Рада здійснює делеговані державою повноваження щодо розпорядження землею, а тому прокурор звернувся за захистом інтересів держави в особі Севастопольської міської Ради. Надав суду пояснення, просив позов задовольнити.
Представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації позов визнав, просив задовольнити. Надав письмову заяву про визнання позову.
Відповідач Головне управління Держкомзему у м. Севастополі в судове засідання повноважного представника не направив, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не прибуття або про поважність причин не прибуття суд не повідомив.
Відповідач Севастопольська міська філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" в судове засідання повноважного представника не направив, про день час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини не прибуття або про поважність причин не прибуття суд не повідомив.
Представник третій особи Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» проти позову заперечував, додатково пояснював, що відповідач – Севастопольська міська державна адміністрація, самостійно скасував оскаржувані розпорядження у зв’язку з чим відсутній предмет спору, крім того, вважає, що прокурор не має повноважень на звернення до суду з позовом в інтересах Севастопольської міської Ради проти інтересів держави в особі Севастопольської міської державної адміністрації, та позивачем не надано доказів у обґрунтування позову. Свої заперечення на позов приєднував до матеріалів справи.
3-і особи ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися, надали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутністю.
3-і особи ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_31, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини не прибуття або про поважність причин не прибуття суд не повідомили.
Оскільки відповідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття не є підставою для відкладення розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів за відсутністю представників Головного управління Держкомзему у м. Севастополі та Севастопольської міської філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".
Крім того, частиною 3 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, визначене, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно частини 2 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову.
Так, згідно частин 1, 2 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Відповідно частини 4 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-не будь права, свободи чи інтереси.
Позовні вимоги Заступника прокурора м. Севастополя та Севастопольської міської ради звернути до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему у м. Севастополі та Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» та безпосередньо стосуються прав, свобод та інтересів 3-х осіб - Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис», та членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис».
При таких обставинах суд не може прийняти визнання позову Севастопольською міською державною адміністрацією.
Суд, заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що 12.11.2009 року відповідач видав розпорядження № 870-р «Про затвердження матеріалів вибору земельної ділянки і надання згоди на розроблення проекту землеустрою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» на розроблення проекту землеустрою і технічної документації для індивідуального житлового будівництва у районі села Колгоспне» (а.с.10).
24.03.2010 року відповідач, Севастопольська містка державна адміністрація, видав розпорядження № 746-р «Про передачу у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4- НОМЕР_5» (а.с. 7).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі статті 21 Закону України «Про прокуратуру», 03.09.2010р. прокурором м. Севастополя внесені протести в порядку нагляду № 07-1367 вих-10 та № 07-1369 вих-10 з вимогою скасування оскаржуваних розпоряджень, як таких, що суперечать вимогам законодавства, а саме статті 38 Земельного кодексу України та пункту 12 розділу Х Земельного кодексу України (Т. 2 а.с. 123, 126).
21.09.2010 року відповідач, Севастопольська міська державна адміністрація, видав розпорядження № 1843-р „Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 24.03.2010 № 746-р” та розпорядження № 1845-р „Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 12.11.2009 № 870-р” (Т. 2 а.с. 126, 128).
Дані обставини особами, які беруть участь у справі оспорюванні не були, та підтверджується наданими до суду доказами.
Відповідно статті 40 Земельного кодексу України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Статтею 122 Земельного кодексу України визначене, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
Таким чином, Земельним кодексом України встановлено, що право на передачу у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку мають як органи місцевого самоврядування так і органи виконавчої влади.
Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Тобто, розпорядження землями в установлених межах населеного пункту - місто Севастополь, здійснює Севастопольська міська Рада, за межами - Севастопольська міська державна адміністрація.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками, відповідно статті 116 Земельного кодексу України, із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно частини 6 статті 120 Земельного Кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).
Представниками Заступника прокурора м. Севастополя, Севастопольської міської ради та Севастопольської міської державної адміністрації у судовому засідання не заперечувався той факт, що 3-і особи – громадянці, члені Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис», мали право на одержання у власність спірні земельні ділянки, але на думку осіб, що ініціювали пред’явлення позову, був порушений порядок прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Відповідно частин 1 та 2 статті 118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Підставою для прийняття розпорядження № 746-р від 24.03.2010р. стали заяви Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» та членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис», розроблена технічна документація із землеустрою що відповідає приписам законодавства.
В ході судового розгляду встановлено, що членами Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_31, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 отримані державні акти на право власності на земельні ділянки.
Отже вищезазначені члені Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» реалізували право приватизації земельної ділянки, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи спірне розпорядження № 746-р від 24.03.2010 р. виконано.
Доводи представника Севастопольської міської ради щодо відсутності у Севастопольської міської державної адміністрації доказів (заяв громадян - членів Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» до Севастопольської міської державної адміністрації, матеріалів технічної документації тощо), не можуть бути прийняті судом до уваги, тому що відсутність у Севастопольської міської державної адміністрації належних доказів спростовується фактичними даними та наданими до суду матеріалами.
Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що надання у власність земельних ділянок відбулося у порядку, встановленому законом, та не суперечить інтересам держави.
Судом встановлено, що фактично позов стосується повноважень щодо розпорядження землею на підставі пункту 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, відповідно до якого, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відповідно вимогам статті 173 Земельного Кодексу України, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до техніко-економічного обґрунтування їх розвитку, генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 174 Земельного Кодексу України визначене, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.
Згідно частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Встановлення меж міста Севастополя має значення для визначення компетенції та повноважень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо розпорядження землями в межах та за межами населених пунктів.
На час розгляду справи межі міста Севастополя відповідно до вимог статей 173, 174 Земельного Кодексу України не встановлені, Державного акту України на межі адміністративно-територіального утворення - місто Севастополь суду не надано.
Даний факт не оскаржувався а ні представником Заступника прокурора м. Севастополя, а ні представником Севастопольської міської Ради, не був заперечений іншими учасниками процесу, підтверджувався представниками позивача, як факт, який не підлягає доказуванню.
Суд критично відноситься до наданих представником позивача доказів щодо встановлення меж міста Севастополь – рішення Севастопольської міської ради депутатів трудящихся виконкому № 3/93 від 08.02.1977р. «Про межи районів міста» та рішення Севастопольської міської ради № 91239 від 26.01.2010р. «Про затвердження тимчасового списку написання російських назв проспектів, вулиць, переулків, площ та інших об’єктів топонимики м. Севастополя в української транслитерації», яки у даному випадку не можуть свідчити як доказ встановлення меж міста, так як законом чітко регламентований даний порядок.
Таким чином, доводи представників Заступника прокурора м. Севастополя, Севастопольської міської ради щодо відсутності компетенції відповідача щодо розпорядження землею, не можуть бути прийняти судом до уваги, оскільки адміністративний позов не містить вимог про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень та не є предметом даної справи.
Відповідно статей 3, 14 Основного Закону України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Право власності на землю гарантується Конституцією України. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно частини 1 статті 153 Земельного Кодексу України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004р. № 7 визначене, що рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.
Підготування, видача та державна реєстрація державних актів на право власності членам Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис» на підставі Розпорядження № 746-р від 24.03.2010р., яке на час виконання цих дій було діючим та підлягало виконанню.
Представник відповідача Севастопольської міської державної адміністрації надав до суду копію Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 746-р від 24.03.2010р., яким припинено виконання розпоряджень міської держадміністрації що видані в 2008р, 2009р, 2010р (до 08.04.2010р.) щодо земельних ділянок, розташованих в м. Севастополі.
Як встановлено, після оформлення бланків держаків і посвідчення їх підписами керівників головного управління Держкомзему в м. Севастополі і Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру, вони були виконані. Тому оскаржуване розпорядження було виконане до видання вищезазначеного розпорядження.
Отже, відповідачі - Головне управління Держкомзему у м. Севастополі та Севастопольська міська філія Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», виконуючи Розпорядження № 746-р від 24.03.2010 р., діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Держкомзему у м. Севастополі та Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» не підлягають задоволенню.
Системний аналіз статей 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України виключає наявність підстав для задоволення позовних вимог стосовно рішення суб'єкта владних повноважень, яке на час судового розгляду припинило свою дію.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд у разі задоволення адміністративного позову приймає постанову про визнання протиправним і одночасно про скасування рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень.
Тобто, зазначена норма процесуального законодавства обумовлює можливість розгляду та задоволення адміністративного позову стосовно рішення суб'єкта владних повноважень за наявності у якості предмета спору діючого (чинного) рішення відповідного суб'єкта, оскільки, як зазначено вище, обов'язковою і одночасно складовою частиною постанови суду повинно бути і скасування відповідного рішення.
Судом встановлено, що на стадії судового розгляду відповідач сам скасував оскаржувані розпорядження, у зв’язку з чим, під час розгляду справи судом, предмет оскарження перестав існувати.
При цьому поворот виконання пункту рішення, що оскаржується, є можливим у разі визнання цього рішення протиправним та його скасування.
Суд не може визнати протиправним акт, який вже скасований самостійно відповідачем – Севастопольською міською державною адміністрацією.
Таким чином, юрисдикція адміністративного суду поширюється лише на чинні правові та індивідуально-правові акти (їх окремі частини), питання законності скасованого, не чинного акту: не може бути предметом судового розгляду і підставою для розгляду спору по суті позовних вимог.
На час розгляду справи Розпорядження № 870-р від 12.11.2009р., № 746-р від 24.03.2010р. вже скасовані Розпорядженнями Севастопольської міської державної адміністрації від 21.09.2010р. № 1843-р, від 21.09.2010р. № 1845-р, отже відсутній предмет спору.
Таким чином, позовні вимоги щодо повороту виконання п. 3 Розпорядження № 746-р від 24.03.2010р. шляхом скасування державної реєстрації державного акту на право власності на землю не підлягає задоволенню, оскільки фактично направлені на позбавлення 3-х осіб права власності на землю за відсутністю підстав, передбачених статтею 140 Земельного кодексу України та суперечать приписам процесуального законодавства.
Що стосується звернення заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради, суд звертає увагу на наступне.
Згідно зі статтею 361 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991р. № 1789, представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
За змістом частини п’ятої статті 361 Закону України «Про прокуратуру», прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Таким чином, прокурор може звертатися до суду з позовами про захист, зокрема інтересів держави, в яких обґрунтовує необхідність захисту, та самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави.
Відповідно до частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.
Інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Як вбачається з адміністративного позову, поданого заступником прокурора, позов пред’явлений в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування до державного органу - Севастопольської міської державної адміністрації, тобто до держави.
Аналізуючи зміст позову та пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку, що по суті є спір щодо компетенції, тобто зводиться до спору про реалізації компетенції Севастопольської міської Ради та Севастопольської міської організації у сфері розпорядження землею у м. Севастополі, а не до захисту інтересів держави
Згідно зі статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом прокурор може звертатись до адміністративного суду адміністративними позовами про захист, прав, свобод та інтересів інших осіб і брати участь у цих справах. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Таким чином, звернення прокурора до адміністративного суду з позовною заявою в інтересах органу місцевого самоврядування з питань, які не торкаються загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, є зверненням в інтересах цього органу, а не держави.
Відповідно частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Таким чином, вказаний Закон не надає міським радам повноважень діяти в інтересах держави.
Окрім того, згідно зі статтею 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво в суді виключно інтересів держави і громадянина у випадках, визначених законом, тому суд вважає, що прокурор, звернувся з даним позовом безпідставно, оскільки у нього були відсутні повноваження на подання до суду позову в інтересах Севастопольської міської Ради.
Суд дійшов висновку, що заступник прокурора м. Севастополя звернувся до суду з даним позовом безпідставно, оскільки відсутні будь-яки повноваження на подання до суду позову в інтересах органу місцевого самоврядування Севастопольської міської Ради.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України № К-8915/07 від 18.08.2010р.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З наведених норм права вбачається, що особа може звернутись до адміністративного суду за захистом свого права чи інтересу, або права чи інтересу іншої особи у разі порушення цього права чи інтересу з боку інших осіб. При цьому, особа, яка звертається до суду з адміністративним позовом повинна обґрунтувати та довести наявність порушення свого або іншої особи права чи інтересу. Ці положення відносяться також до прокурора, який, подаючи позов, повинен обґрунтувати і довести порушення інтересів держави.
Як вбачається з матеріалів справи прокурор звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом інтересів держави в особі позивача – Севастопольської міської ради, - про оскарження рішень відповідача – Севастопольської міської державної адміністрації щодо надання земельної ділянки в місті Севастополі третім особам, при цьому прокурор у поданому позові та в подальшому під час розгляду справи не пояснив та не подав доказів, підтверджуючих, яким чином та які саме інтереси держави були порушені внаслідок прийняття відповідачем спірних розпоряджень, які в подальшому відповідач, Севастопольська міська державна адміністрація, скасував самостійно.
З врахуванням зазначеного, системного аналізу діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Постанова складена та підписана у порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 29.11.2010 року.
Керуючись статями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» в особі Севастопольської міської філії, Головного управління Держкомзему м. Севастополя, 3-я особа Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельного товариства індивідуальних забудовників «Зелений мис», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_31, ОСОБА_27, ОСОБА_26, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, постановлення рішення про поворот виконання пункту 3 розпорядження № 746-р від 24.03.2010 р., визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 28.07.2010р. про зупинення дії розпоряджень № 746-р від 24.03.2010р., № 870-р від 12.11.2009 р.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя підпис О.В. Мінько
< Суддя >: < підпис > < Суддя >
З оригіналом згідно
Суддя < підпис > О.В. Мінько
< Суддя >: < підпис > < Суддя >