КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-38/10                                                           Головуючий у 1-й інстанції:  Білий М.М.

Суддя-доповідач:  Цвіркун Ю.І..

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2010 р.                                                                                 м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд  у складі:

Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;

суддів             –                        Парінова А.Б.,

                                  Петрика І.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративну справу за  апеляційною скаргою інспектора  ДПС ВДАІ Куликівського  району УМВС України в Чернігівській області  прапорщика міліції  Степка Сергія Михайловича на постанову  Куликівського  районного суду  Чернігівської області  від 29 березня  2010 року у справі за позовом  ОСОБА_4  до інспектора  ДПС ВДАІ Куликівського  району УМВС України в Чернігівській області  прапорщика міліції  Степка Сергія Михайловича,  ВДАІ УМВС України в Чернігівській області  про визнання  протиправними дій  та скасування постанови  про накладення адміністративного стягнення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернувся до  Куликівського районного суду  Чернігівської області з  позовом  до інспектора  ДПС ВДАІ Куликівського  району УМВС України в Чернігівській області  прапорщика міліції  Степка Сергія Михайловича,  ВДАІ УМВС України в Чернігівській області  про визнання  протиправними дій  та скасування постанови  про накладення адміністративного стягнення.

Постановою  Куликівського районного  суду  Чернігівської області від  29 березня  2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою Куликівського районного суду Чернігівської області від  29 березня  2010 року, інспектор   ДПС ВДАІ Куликівського  району УМВС України в Чернігівській області  прапорщик міліції  Степка Сергія Михайловича  звернувся до Київського апеляційного адміністративного  суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм права.

В силу статті  197  КАС України  апеляційний розгляд справи  здійснювався в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Постановою СВ 064133 від 09 січня 2010 року по справі про адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.

У вказаній постанові та протоколі про адміністративне правопорушення від 09.01.2010 року зазначено, що 09 січня  2010 року о 13 годині 35 хвилин ОСОБА_5 зупинив свій автомобіль ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1, в місті Куликівка по вул. Шевченка  в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив пункт 8.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10. 2001 року (далі –Правила).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, мотивував своє рішення тим, що інспектор ДПС не врахував при  складенні протоколу  конкретної дорожньої обстановки і погодних умов, склав постанову у відсутності  позивача, не звернув увагу на його заперечення  і не перевірив його пояснення.

З таким висновком суду  першої інстанції  судова колегія не погоджується з наступних підстав

Як встановлено ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В силу статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. 

Встановлено, що 02 січня 2010 року позивач здійснив зупинку автомобіля ВАЗ 2109, державний номерний знак НОМЕР_1, в місті Куликівка Чернігівської області по            вул. Шевченка  в зоні дії знаку 3.34 «Зупинка заборонена», тобто безпосередньо в зоні дії цього знаку, що є порушенням п. 8.1 ПДР та тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 122 КУпАП.  Вчинення  ОСОБА_4 адміністративного  правопорушення  підтверджується  матеріалами фото та  відеозйомки, що додані до справи.  

Як встановлено пунктом 8.1 Правил, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

 Пунктом  3.34 Розділу 33 Правил встановлено дорожній знак "Зупинку заборонено". Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

В силу пункту 1.3 Правил   учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із п. 1.9 Правил особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позиція позивача ґрунтується не на положеннях закону, а тому є необґрунтованою.

За таких обставин, підстави вважати, що дії відповідача є протиправними відсутні.

Отже, в інспектора  ДПС ВДАІ Куликівського  району УМВС України в Чернігівській області  прапорщика міліції  Степка Сергія Михайловича були усі законі підстави для винесення постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 статті 122 КУпАП щодо позивача.

Суд І-ї інстанції не взяв до уваги відповідні обставини, окрім того, не дав належної правової оцінки матеріалам фото та відеофіксації.

За таких обставин, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, повно і всебічно не дослідив докази, не надав належної правової оцінки обставинам справи, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В силу статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Отже, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обґрунтованою, тому відповідно до ст. 202 КАС України, постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись статтями 195, 197, 202, 205 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну  скаргу інспектора  ДПС ВДАІ Куликівського  району УМВС України в Чернігівській області  прапорщика міліції  Степка Сергія Михайловича задовольнити.

Постанову Куликівського  районного суду  Чернігівської області  від 29 березня  2010 року скасувати та прийняти нову постанову по справі, якою в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили  з моменту проголошення, а  якщо його  було прийнято  за наслідками  розгляду  у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення  копій особам, які беруть участь у справі  (ч. 5 статті  254 КАС України). Касаційна  скарга  на судові рішення  подається безпосередньо  до суду касаційної інстанції протягом  двадцяти днів після набрання  законної сили судовим рішенням  суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі  складення постанови в повному обсязі  відповідно до  статті  160 цього  Кодексу –з дня  складення  постанови в повному обсязі  (стаття 212 КАС України).

Головуючий:                                                                                     Ю.І. Цвіркун

Суддя:                                                                                                 А.Б. Парінов

Суддя:                                                                                                 І.Й. Петрик