КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
04.04.07 р. № 02/5811
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Швець В.О
Судді
Андрейцева Г.М.
Жук Г. А.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги приватного підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання співвласників»на рішення господарського суду Черкаської області від 10.01.2007 року
у справі № 02/5811 (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Приватного підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання співвласників», м. Черкаси
до Житлово-будівельного кооперативу № 84, м. Черкаси
про стягнення 33855,87 грн.
в с т а н о в и в:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.01.2007 р. у справі № 02/5811 визнано недійсним договір від 01.03.2006 р. на управління та обслуговування будинків та прибудинкових територій, укладений ЖБК-84 та ПП «Житлово-експлуатаційне об’єднання співвласників»; в задоволення позовних вимог про стягнення 33855,87 грн. –відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання співвласників»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 10.01.2007 р., як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України і фактичним обставинам справи та постановлене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою приватного підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання співвласників»на рішення господарського суду Черкаської області від 10.01.2007 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 12.02.2007 р. порушено апеляційне провадження у справі № 02/5811.
Згідно розпорядження заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.03.2007 р. справа розглядається колегією суддів, в такому складі: головуючий суддя –Швець В. О., судді –Андрейцева Г.М., Жук Г.А.
Житлово-будівельний кооператив № 84, згідно ст. 96 ГПК України надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить рішення господарського суду Черкаської області залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Представник позивача вимоги викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві б/н від 14.03.2007 р.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач обґрунтовує свої вимоги укладеним між сторонами договором від 01 березня 2006 року на управління та обслуговування будинків та прибудинкових територій.
Дослідивши вказаний договір, колегія встановила, що зі сторони відповідача спірний договір підписаний головою колегії Рудь П.П. У преамбулі договору зазначено, що голова ЖБК-84 діє на підставі Статуту та Протоколу зборів.
Статутом житлово-будівельного кооперативу № 84, зареєстрованого 20.06.1986 року № 150р, передбачено, що кооператив був створений з метою забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного житлового будинку та для подальшої експлуатації і управління цим будинком.
Відповідно до пунктів 60, 63 вказаного Статуту, органами управління ЖБК являються загальні збори членів кооперативу та правління кооперативу, яке є його виконавчим органом. Згідно підпункту 7 пункту 64 Статуту до повноважень правління відноситься укладення договорів та інших угод, пов’язаних з діяльністю кооперативу.
Голова правління кооперативу здійснює повсякденне керівництво діяльністю кооперативу та забезпечує виконання рішень загальних зборів членів кооперативу.
Таким чином, Статутом житлово-будівельного кооперативу № 84 не передбачено права голови правління підписувати договори від імені кооперативу. Як вказано вище, договори від імені кооперативу повинні підписуватися правлінням кооперативу, тобто, колегіальним органом, і тим більше не головою кооперативу, оскільки така посада згідно статуту взагалі відсутня.
При дослідженні договору від 01 березня 2006 року на управління та обслуговування будинків та прибудинкових територій, колегія апеляційного суду встановила, що в ньому не вказано дату протоколу, на який йдеться посилання в тексті договору, не вказано, які саме збори надали повноваження голові і які дії вчиняти.
При розгляді справи в місцевому господарському суді сторонами не було подано доказів наявності такого протоколу. Книга реєстрації рішень чи протоколів засідань правління ЖБК-84 взагалі відсутня. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що посилання на протокол є формальним та таким, що не підтверджує факту надання права голові правління одноосібно підписувати договір від імені всіх мешканців будинку ЖБК-84 чи від імені правління кооперативу, тим більше, що у самому статуті не вказано про наявність такого права у голови правління кооперативу.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги»визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки.
У вказаному законі визначено класифікацію житлово-комунальних послуг, порядок їх надання, визначені права та обов’язки учасників договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, порядок укладання договорів, визначено їх істотні умови.
Також, вказаний договір не відповідає вимогам статей 21, 23, 24, 25, 26, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та у ньому відсутні істотні умови, які передбачені пунктами 3, 5, 7, 8, 9, 10,11,12 частини 1 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а саме: вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок перерахунків розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок контролю та звіту сторін; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу; порядок обслуговування мереж та розподіл повноважень щодо їх експлуатації та відновлення (ремонту); умови доступу в квартиру, будинок, приміщення, на земельну ділянку для усунення аварій, неполадок, огляду мереж, зняття контрольних показників засобів обліку; порядок здійснення ремонту.
Крім того, стаття 29 зазначеного закону передбачає укладення договору на надання житлово-комунальних послуг власником квартири та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. Відповідно до статті 20 закону споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги.
Згідно пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно частини 2 статті 203 Кодексу особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно частини 1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Частина 3 статті 92 ЦК України передбачає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що в даному випадку не можна застосовувати положення абзацу 2 частини З статті 92 ЦК України, оскільки відповідачем доведено, що позивач за всіма обставинами не міг не знати про відсутність повноважень у голови правління одноосібно підписувати договір із позивачем, оскільки у договір внесено запис про протокол, але не вказано жодних даних про нього, і позивач як сторона за договором повинен був поцікавитися змістом протоколу та його відповідністю вимогам статуту кооперативу.
За статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно частини 3 статті 215 ЦК України якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Суду не подано доказів сплати коштів позивачу саме кооперативом чи надання послуг позивачем кооперативу як юридичній особі (виходячи із суті послуг та із того, що вони надаються власникам квартир чи орендарям чи наймачам), тому правові наслідки судом не застосовуються.
Оскільки вимоги позивача та його розрахунки ґрунтуються на договорі від 01 березня 2006 року, який визнаний судом недійсним, тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення із відповідача коштів задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, підстави для задоволення позову відсутні, а рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом цим вимогам відповідає.
Враховуючи викладене, судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 10.01.2007 р. у справі №02/5811 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання співвласників»–без задоволення.
2. Справу № 02/5811 повернути господарському суду Черкаської області.
Головуючий Швець В.О
Судді
Андрейцева Г.М.
Жук Г. А.