Справа № 2–117/2010  

  Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И  

      24 листопада 2010 року                                               cмт. Липова Долина  

    Липоводолинський районний суд Сумської області у складі: головуючого – судді Сибільова О.В.,  

при секретарі  -  Горкуші Н.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-123», треті особи: виконком Берестівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, відділ Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області,  

про дострокове розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та пені,  

В С Т А Н О В И В :  

В березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та пені.  

ОСОБА_2 свої уточнені вимоги мотивує тим, що 26 жовтня 2006 року між ним та ТОВ «Відродження-123» був укладений договір оренди  належної йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Берестівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Орендна плата була встановлена в розмірі 1,5 % від нормативної оцінки землі в грошовому виразі 733,4 гривень. Відповідач постійно порушує умови договору. В 2007 році як орендну плату від товариства він отримав пшеницю по завищеній порівняно з ринковою вартістю ціні і в зв’язку з цим йому було недоплачено 453 гривні. В 2008 році ним було отримано 640 гривень орендної плати (недоплата склала 93 гривні). Крім того, в 2008, 2009 роках відповідачем його земельна ділянка не оброблялась, має велику забур’яненість. Порушенням умов укладеного договору позивач також вважає, що орендна плата за землю не переглядалась відповідачем, не було її збільшено згідно вимог Указу Президента України № 92/2002 від 02 лютого 2002 року, зі змінами внесеними Указом Президента № 725/2008 від 19 серпня 2008 року. Просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки, стягнути недоплачену орендну плату за 2007 – 2009 роки  в сумі 546 гривень, пеню в сумі 120,12 гривень (а.с. 3-4, 24-27, 119).  

Представник відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» позов не визнає, просить суд в його задоволенні відмовити, мотивуючи недоведеністю обставин, на які посилався позивач, а також тим, що відповідачем умови договору виконувались належним чином, відповідно до діючого законодавства (а.с. 80-83).  

Представник третьої особи - виконкому Берестівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, позов підтримав, мотивуючи це тим, що дійсно орендар в 2008 та 2009 роках не обробляв земельну ділянку орендодавця.  

Представник третьої особи - відділу Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області, зазначив, що станом на 05 липня 2009 року ТОВ «Відродження-123» на території Берестівської сільської ради не обробляло 292 гектари земель. Вирішення спору залишають на розсуд суду.  

Суд, заслухавши сторони по справі, дослідивши докази, вважає позов ОСОБА_2 обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6,04 га на території Берестівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 22 березня 2002 року, акт зареєстровано за № 261 (а.с. 6).  

26 жовтня 2006 року між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки (далі по тексту – договір оренди), строком на 10 років (а.с. 7).  

Договір зареєстрований   у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 02 квітня 2007 року за № 04.07.631.01954 (а.с. 8, 9).  

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Згідно ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.  

Згідно ст. 19 Закону України «Про плату за землю», розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.  

Суд вважає, що відповідачем по справі істотно порушувались умови договору, що є підставою для його розірвання в судовому порядку, а саме.  

Відповідно до п. 9 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % від нормативної оцінки землі, що становить 733,4 гривень на рік, у тому числі у грошовій формі 733,4 гривень.  

Згідно з наданими відповідачем відомостями по виплаті орендної плати позивачу ОСОБА_2 за 2007 рік нараховано 733,4 гривень орендної плати.  

На цю суму були проведені наступні виплати:  

отримано позивачем 300 кг ячміню вартістю 300 гривень,  

відраховано податок 110,01 гривень,  

відраховано плату за реєстрацію договору оренди 40 гривень (копія відомості а.с. 84),  

сплачено грошима 172,8 гривень (а.с. 86),  

отримано 100 кг пшениці вартістю 100 гривень (а.с. 85).  

Всього 722,81 гривень (недоплачено орендної плати – 10,59 гривень).  

Позивач зазначає, що за цей період їй було видано тільки 3,5 центнери пшениці, грошей (згідно відомостей) вона не отримувала.  

Суд вважає недоведеними посилання відповідача на це та надає перевагу письмовим доказам (відомостям) наданим відповідачем, в зв’язку з наступним.  

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд  сприяє  всебічному  і  повному  з'ясуванню   обставин справи:  роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки,  попереджує  про  наслідки  вчинення   або   невчинення процесуальних  дій  і  сприяє  здійсненню  їхніх  прав у випадках, встановлених цим Кодексом.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  

  Ст. 143 ЦПК України передбачає, що для  з'ясування  обставин,  що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки,  мистецтва,  техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб,  які беруть участь у справі.  

  Як на обґрунтування своїх вимог позивач фактично посилається на ту обставину, що в спірних відомостях її підписи відсутні. Водночас позивач не заперечує, що з приводу цього він не звертався до правоохоронних органів, іншим чином дії відповідача за цим фактом не оскаржував. Оскільки встановити відповідність підпису можливо лише шляхом проведення відповідних досліджень, судом було запропоновано позивачу подати клопотання про призначення відповідної експертизи. Позивач відмовився від цього, продовжуючи наполягати на тому, що коштів, згідно поданих відповідачем відомостей, вона не отримувала.  

Таким чином суд, в цій частині вважає обставини, на які посилається позивач, недоведеними та визнає належними докази подані відповідачем по справі (а.с. 94-100).  

Згідно п. 18 договору оренди, підготовка проекту договору оренди землі та його державна реєстрація і витрати, пов’язані з цим, покладаються на орендаря.  

Відповідно до цього положення суд вважає неправомірним відрахування з суми орендної плати 40 гривень за реєстрацію договору оренди.  

Таким чином, за 2007 рік відповідач недоплатив позивачу кошти за орендну плату в сумі 50 гривень 59 копійок (40 гривень, вирахуваних за реєстрацію договору та недоплачені 10 гривень 59 копійок). З цим погодились сторони по справі.  

Крім того, відповідно до п.п. 9, 12 Договором оренди передбачено, що орендна плата вноситься в грошовій формі, в повній її сумі, а передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. А отже натуральна форма оплати повинна бути попередньо погоджена сторонами. Оскільки під час виплати орендної плати орендодавець був позбавлений можливості отримати передбачену договором орендну плату в грошовій формі (що підтверджується показанням свідка ОСОБА_3, а.с. 118), крім того за відсутності відповідного попереднього погодження виплати орендної плати в натуральній формі, суд вважає ці обставини також порушенням істотних умов договору.  

Як вбачається з пояснень представника позивача, орендну плату в натуральній формі позивач змушений був отримувати, оскільки грошові кошти відповідач виплачував не повністю.  

Згідно наданих відповідачем відомостей та розрахунків за 2008 та 2009 роки, позивачу належним чином була нарахована та виплачена орендна плата (згідно укладеного договору оренди). Ці обставини не оспорюються сторонами (а.с. 95, 98, 100).  

Як на обгрунтування своїх вимог (істотне порушення умов договору оренди), позивач посилається на ту обставину, що відповідачем не було переглянуто розмір орендної плати згідно Указа Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 (із змінами, внесеними згідно Указа Президента від № 725/2008 від 19 серпня 2008 року), відповідно до якого плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинна запроваджуватись не менше 3 відсотків її вартості.  

З урахуванням вимог наведених Указів, позивач просить стягнути недоплачену орендну плату (із розрахунку 3 відсотків вартості ділянки) та пеню.  

Посилання позивача на ці обставини суд вважає безпідставними, оскільки зазначені Укази Президента носить рекомендаційний характер. Тому умови договору можуть змінюватись за погодженням сторін. Позивачем не надано доказів звернення до відповідача з відповідною пропозицією підвищити розмір орендної плати до 3 відсотків нормативної оцінки землі.  

Ст. 96 ЗК України передбачає, що землекористувач зобов’язаний забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.  

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, своєчасного внесення орендної плати.  

Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.  

Відповідно до п. 28 Договору оренди, орендодавець вправі вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором.  

Згідно п. 31 Договору оренди, орендар зобов’язаний приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором зареєстрованим в установленому законом порядку.  

Аналізуючи зазначені норми закону та умови укладеного договору оренди, суд приходить висновку, що відповідач повинен використовувати орендовану земельну ділянку за її призначенням, а та обставина, що відповідач впродовж певного терміну не використовує земельну ділянку є порушенням істотних умов договору та може бути підставою для його розірвання в судовому порядку, за умови якщо відповідач не доведене відсутності обробітку орендованої ділянки, як певного методу господарювання на ній.  

Згідно довідки, виданої Берестівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області № 435 від 28 грудня 2009 року, земельна ділянка ОСОБА_2, яка знаходиться на території сільської ради в 2009 році орендатором ТОВ «Відродження-123» не оброблялась і посів сільськогосподарських культур не проводився (а.с. 17).  

Ця обставина підтверджується актом обстеження земельної ділянки позивача, проведеного комісією у складі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 (а.с. 16).  

Обстеження земельних ділянок проводилось за зверненням громадян на підставі розпорядження голови сільської ради (а.с. 42-45).  

Підстави не довіряти наданим доказам у суду відсутні, оскільки члени комісії підтвердили зазначені в довідках відомості при допиті в якості свідків (а.с. 115-117, 145). А саме, згідно свідчень, відповідач по справі восени 2008 року провів збір врожаю на зазначеній земельній ділянці. Після цього, обробітку землі і посіву сільськогосподарських культур не проводив. Одним з членів комісії був землевпорядник сільської ради – ОСОБА_6, що надає переконливості та належності поданим позивачем доказам.  

Підтвердженням відсутності обробітку відповідачем земельної ділянки позивача є також матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Відродження-123» за велику забур’яненість земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 (а.с 122-124). Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржувалась і не скасована.  

Доказом ухилення обробітку земельної ділянки позивача є також довідка видана відділом Держкомзему, згідно якої в 2009 році ТОВ «Відродження-123» на території Берестівської сільської ради не обробляло 292 га земель (а.с. 136-137).  

На пропозицію суду надати докази обробітку чи відсутності такого, а також доказів можливої методики господарювання, відповідач відповів відмовою, мотивуючи це безпідставністю вимог позивача та неналежністю поданих ним доказів.  

Такі твердження суд не вважає переконливими і надає перевагу доказам, наданим позивачем, якими він доводить той факт, що відповідач не використовував та не обробляв земельну ділянку в 2009 році, а отже порушив умови договору та закону. Суд знаходить немотивованими посилання відповідача на відсутність у них підстав для доведення фактів обробітку чи відсутності такого, як на обґрунтування своїх заперечень з причин недоведеності своїх вимог позивачем.  

Ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.  

Згідно ст. 36 Закону України «Про оренду землі», у разі невиконання зобов’язань за договором оренди землі, сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.  

Відповідно до п. 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.  

Посилання відповідача на необґрунтованість та недоведеність вимог позивача суд вважає безпідставними, непереконливими та такими, що не відповідають дійсності.  

Оскільки в судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідач істотно порушував умови договору, щодо повної виплати орендної плати в грошовій формі і не використовував землю за цільовим призначенням, договір оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2006 року, зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 02 квітня 2007 року за № 04.07.631.01954, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Відродження-123», підлягає розірванню.  

На користь позивача належить стягнути з відповідача недоплачену орендну плату за 2007 рік в сумі 50 гривень 59 копійок.  

Стосовно вимог по стягненню пені. Оскільки позивачем пропущені строки позовної давності, то на його користь належить стягнути з відповідача пеню за 1 рік від простроченої суми 50 гривень 59 копійок та за час розгляду справи судом.  

Ця сума становить:  

Пеня 0,03 % (згідно п. 14 договору оренди) від простроченої суми 50,59 гривень становить 0,015 гривень.  

Кількість прострочених днів: 365 (1 рік) + 267 (період знаходження справи в суді) = 632 день.  

Сума пені: 632 день * 0,015 гривень = 9 гривень 60 копійок.  

Пропорційно до задоволених вимог позивача, на її користь з відповідача належить стягнути судо   вий збір в сумі 40 гривень 20 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 94 гривні 60 копійок.  

На підставі ст.ст. 526, 549, 651, 792 ЦК України, ст. 96 ЗК України, ст. 19 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 24, 25, 32, 36 Закону України «Про оренду землі», Указу Президента № 92/2002 від 02 лютого 2002 року, зі змінами внесеними Указом Президента № 725/2008 від 19 серпня 2008 року, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд -  

В И Р І Ш И В :  

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.  

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2006 року, зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 02 квітня 2007 року за № 04.07.631.01954, укладений між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцем с. Берестівка, Липоводолинського району, Сумської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження-123», ідентифікаційний код 34072078.  

Стягнути з   Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» на користь ОСОБА_2 заборгованість по орендній платі за 2007 рік за договором оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2006 року в сумі 50 гривень 59 копійок.  

Стягнути з   Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» на користь ОСОБА_2 пеню в сумі 9 гривень 60 копійок.  

В задоволенні інших вимог позивача відмовити.  

Стягнути з   Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» на користь ОСОБА_2   судовий збір в сумі 40 гривень 20 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 94 гривні 60 копійок.  

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  СУДДЯ                                                                                       О.В. Сибільов