Копія                           Справа № 1-112/2010 р.

ВИРОК  

ІМ’ЯМ   УКРАЇНИ  

 23 грудня    2010 р.                              Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого – судді Шульги О.М.  

при секретарі Мазур О.А.  

  з участю прокурора Пось С.Г.  

адвокатів  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Липова Долина справу про обвинувачення  

ОСОБА_3   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця  АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого,   працюючого  охоронцем СФГ „Обрій”, раніше не судимого.  

-   по ст. 185 ч.2  та ст. 304 ч.1 КК України  

  ОСОБА_4   , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця села Гарбузівка Лебединського району Сумської області,  українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого,  не працюючого, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого.  

-   по ст. 185 ч.2  КК України  

ОСОБА_5   , ІНФОРМАЦІЯ_13 року народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_3,  українця, громадянина України,  не одруженого, учня 3-го курсу ДПТНЗ „СПАЛ”,  не працюючого, раніше  судимого Липоводолинський районним судом Сумської області 28.09.2010 року  по ст. 296 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 120 годин громадських робіт  

-   по ст. 185 ч.2  КК України  

ОСОБА_6   , ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця та мешканця  АДРЕСА_4 українця, громадянина України,   не одруженого,  учня 3-го курсу ДПТНЗ „СПАЛ”, не  працюючого, раніше не судимого.  

-   по ст. 185 ч.2  КК України  

  ВСТАНОВИВ:  

  Підсудний ОСОБА_7 скоїв  таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за попередньою змовою групою осіб.  

Він також скоїв  таємне викрадення  чужого майна (крадіжка) вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.  

  Крім цього він вчинив  втягнення неповнолітніх  у злочинну діяльність.  

  Підсудний ОСОБА_4 скоїв таємне  викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за  попередньою змовою групою осіб.  

Він також скоїв таємне  викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.  

  Підсудний ОСОБА_5 скоїв таємне  викрадення  чужого майна (крадіжка) вчинене  за попередньою змовою групою осіб.  

Підсудний ОСОБА_6 скоїв  таємне  викрадення чужого майна (крадіжка) вчинене за попередньою змовою групою осіб.  

Ці злочини  вони вчинили за таких обставин.  

30 серпня 2010 року  близько 16 години  в смт ОСОБА_8  ОСОБА_7 разом з ОСОБА_4В, вирішили викрасти картоплю шляхом її викопування з одного з  городів поблизу урочища „Пітьєво”  в смт ОСОБА_8. Реалізуючи свій злочинний намір до кінця, діючи за попередньою змовою групою осіб, взявши з собою мішки  та лопату ОСОБА_7 та ОСОБА_4 поїхали на мотоциклі марки „Мінськ” належному ОСОБА_7, до земельних ділянок  жителів  смт ОСОБА_8,  що знаходяться в районі  урочища „Пітьєво”, де діючи умисно,  з корисливих мотивів, викопали картоплю з городу ОСОБА_9, яку помісти до двох заздалегідь заготовлених мішків. Викопану картоплю  в кількості  67 кг вони  продали  невідомим їм чоловікам по 3 грн за кілограм, за що одержали 201 грн. Одержані  гроші  вони  поділили між собою та використали  для власних потреб.  

Оскільки, згідно висновку товарознавчої експертизи № 153 від 16.09.2010 року  вартість  1 кг картоплі  станом  на 30.08.2010 року становила 3 грн. 50 коп., нанесені  підсудними  збитки  потерпілій ОСОБА_9 становлять 234 грн. 50 коп.  

Не зупинившись на скоєному підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_4 домовившись між собою 03.09.2010 року вирішили викрасти  картоплю з городу  поблизу смт ОСОБА_8. Для цього підсудний ОСОБА_7 запропонував неповнолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_10 року народження та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_13 допомогти йому вчинити  злочинне діяння, знаючи про те, що останні не досягли повноліття. А коли ті відмовились, то він почав їх ще прохати  допомогти йому  у  крадіжці  картоплі  та  пообіцяв дати  їм певну суму грошей після її  реалізації, запевнивши їх у тому, що про  вчинення злочину  ніхто не взнає. Переконавши неповнолітніх у необхідності прийняти участь у викраденні  з городів картоплі ОСОБА_7 здійснив психічний вплив на неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_5, викликавши  у них бажання до скоєння   злочину. Після цього  вони всі  в чотирьох, а саме ОСОБА_7В, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та  ОСОБА_6 заздалегідь взявши  з собою мішки та лопати, на автомобілі ОСОБА_10 марки „Москвич” поїхали до городів жителів смт ОСОБА_8  розміщених  поблизу урочища „Бугаїха”, де діючи таємно, умисно з корисливих  мотивів, переслідуючи спільну мету  збагачення  викопали  картоплю з земельної ділянки, яка  належить ОСОБА_11. Зібрану картоплю в кількості 190 кг підсудні  продали  невідомим  їм  чоловікам , які закуповували  в картоплю  в смт ОСОБА_8, за 570 грн. Отримані гроші  вони розділили  між собою  та використали   для власних потреб. Згідно висновку  товарознавчої експертизи вартість одного  кілограма картоплі станом  на 03.09.2010 року  становить 3 грн. 50 коп..  

Таким чином своїми  злочинними  діями підсудні ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили   потерпілому  ОСОБА_11 матеріальні збитки  на суму 665 грн.  

Допитані в судовому засіданні підсудні ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6  вину свою у вчиненому злочині визнали повністю, щиро  розкаялися в скоєному та  повністю   підтвердили обставини  його вчинення.  

В судовому  засіданні  підсудний ОСОБА_7 пояснив, що дійсно  він 30.08.2010 року близько 16 години за попередньою змовою з ОСОБА_4 поїхали на належному йому  мотоциклі марки „Мінськ” до земельних  ділянок  у урочищі „Пітьєво”, де мешканці смт ОСОБА_8 вирощували картоплю, і з допомогою взятої з собою лопати  накопали  на одному з городів 2 мішки картоплі, яку  перевезли мотоциклом та продали  скупщикам в смт ОСОБА_8 за 201 грн.  Отримані гроші від реалізації викраденої картоплі розподілили порівну між собою і він  використав їх на власні потреби.  

03.09.2010 року  він зустрівся  близько 13 години з ОСОБА_4 і вони знову  вирішили здійснити крадіжку  картоплі  з городів мешканців смт ОСОБА_8. З цією метою він умовив неповнолітніх  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 допомогти їм у цьому, а ОСОБА_4 домовився  з ОСОБА_10 щоб  той  перевіз  своїм автомобілем марки „Москвич” викопану ними картоплю.  

Взявши з собою мішки та дві лопати вони поїхали автомобілем до городів. Власник автомобіля ОСОБА_10 підвізши їх  до земельних ділянок поїхав  у своїх справах. Вони  удвох з ОСОБА_4 копали картоплю, а ОСОБА_5 з ОСОБА_6 збирали її у мішки. Накопавши 5 мішків  картоплі  вони  перенесли її до  лісосмуги і цей час під’їхав ОСОБА_10. П’ять мішків картоплі  вони  завантажили  в автомобіль  і відвезли в смт ОСОБА_8, де продали  її невідомим  особам за 570 гривень. Гроші отримував ОСОБА_4 і він  поділив їх між  ними таким  чином: ОСОБА_6 і ОСОБА_5 віддав на двох 70 грн., йому  і ОСОБА_10 віддав  по 160 грн.,  а собі залишив решту.  

Завдані збитки потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вони відшкодували повністю і ті  до них ніяких претензій не мають.  

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 у судовому засіданні  надали аналогічні  пояснення.  

Враховуючи те, що учасниками процесу не оспорюються фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності і істинності їх позицій, а тому вислухавши думку учасників процесу та роз’яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі.  

Таким чином, аналізуючи зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності і визнаючи їх достовірними, суд вважає, що вина підсудних доведена повністю і дії  підсудного ОСОБА_7 кваліфікує  по ст. 185 ч.2 КК України як таємне викрадення  чужого майна – крадіжка вчинена за попередньою змовою групою осіб,  оскільки він домовившись з ОСОБА_4 таємно, умисно,  з корисливою метою незаконно заволодів чужим, майном, викравши картоплю з городу потерпілої ОСОБА_9  

Суд також  кваліфікує дії ОСОБА_7 по ст. 185 ч.2 КК України як таємне  викрадення чужого  майна – крадіжка вчинена  повторно та за попередньою змовою групою осіб, оскільки він, вчинивши раніше крадіжку  чужого майна, знову домовившись з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинив разом з ними  викрадення  картоплі  з городу ОСОБА_11  

Крім цього  суд кваліфікує дії ОСОБА_7 також за ч.1 ст. 304 КК України, як  втягнення неповнолітніх  у злочинну діяльність, оскільки  він добре знаючи, що  ОСОБА_5  і ОСОБА_6 являються  неповнолітніми, незважаючи  на їх відмову, умовив їх здійснити  разом  з ним  крадіжку  картоплі  з городу  потерпілого ОСОБА_11  

Дії підсудного  ОСОБА_4 суд кваліфікує  по ст. 185 ч.2 КК України  як таємне  викрадення чужого майна  - крадіжка вчинена за попередньою змовою групою осіб, оскільки  він  домовившись  з ОСОБА_7 умисно, таємно, з корисливою метою незаконно  заволодів  чужим майном, викравши  картоплю з городу потерпілої  ОСОБА_9  

Суд також кваліфікує дії  підсудного ОСОБА_4 по ст. 185 ч.2 КК України як таємне  викрадення  чужого майна -  крадіжка вчинена  повторно та за  попередньою змовою групою осіб оскільки він  вчинивши раніше крадіжку, знову домовившись з ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинив  разом з ними  викрадення картоплі з городу  потерпілого ОСОБА_11  

Дії підсудного ОСОБА_5 суд кваліфікує по ст. 185 ч.2 КК України  як таємне  викрадення  чужого майна – крадіжка вчинена за попередньою змовою групою осіб, оскільки  він попередньо домовившись з ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинив разом з ними викрадення  картоплі з городу  потерпілого  ОСОБА_11  

Дії підсудного ОСОБА_6 суд кваліфікує по ст. 185 ч.2 КК України  як таємне викрадення  чужого майна – крадіжка  вчинена  за попередньою змовою групою осіб, оскільки він попередньо домовившись з ОСОБА_7, ОСОБА_4  та ОСОБА_5 вчинив разом з ними викрадення  картоплі  з городу потерпілого ОСОБА_11  

При призначенні покарання обставинами, які його пом’якшують, судом визнається щире каяття підсудних та добровільне відшкодування завданих ними збитків.  

Крім цього  судом  також  визнається  в якості пом’якшуючої обставини, відносно  підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вчинення ними  злочину в неповнолітньому віці.  

Як обтяжуюча  обставина, судом визнається  відносно ОСОБА_12 рецидив злочинів.  

Обставин, які обтяжують покарання підсудним ОСОБА_7, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 судом не вбачається.  

Враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого підсудним ОСОБА_7, його особистість, що характеризується позитивно, раніше  до кримінальної  відповідальності не притягувався, вину свою визнає і щиро кається  в скоєному, тяжких наслідків від вчиненого злочину не наступило, а нанесені збитки  відшкодовані повністю  та зважаючи на те, що потерпілі  не  наполягають на  суворій мірі  покарання, суд приходить до висновку про можливість  виправлення  засудження без  відбування призначеного покарання, застосувавши до нього  ст. 75 КК України -  звільнення від відбування покарання з  випробуванням.  

Враховуючи  характер  та ступінь  суспільної небезпечності  підсудним ОСОБА_4, його особистість, що  характеризується  позитивно,  раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину свою визнає і щиро кається  в скоєному, тяжких наслідків від вчиненого ним злочину не наступило, а нанесені  ним збитки відшкодовані повністю та зважаючи на те, що потерпілі  не наполягають  на застосуванні до  нього  суворої міри покарання суд приходить до висновку про можливість  виправлення  засудженого   без відбування  призначеного покарання  застосувавши до нього  ст. 75 КК України  - звільнення від відбування  покарання  з випробування.  

Враховуючи  характер та ступінь  суспільної небезпечності вчиненого підсудним ОСОБА_5,  його особистість,  що характеризується  позитивно, вину свою  визнав повністю, щиро  розкаявся в скоєному,  злочин  вчинив  у неповнолітньому віці, тяжких наслідків від вчиненого  ним  злочину не наступило, а нанесені  збитки відшкодовані  ним повністю та зважаючи на те, що  потерпілі  не наполягають на застосуванні  до нього  суворої міри покарання, суд приходить  до висновку   про можливість виправлення засудженого   без  відбування  призначеного  йому за  правилами  ч.4 ст. 70 та ст. 72 КК України, покарання, застосувавши до нього  ст. 104, ст. 75 КК  України – звільнення  від відбування покарання  з випробуванням.  

Враховуючи характер   та ступінь суспільної небезпечності вчиненого  підсудним ОСОБА_6, його особистість, що характеризується  позитивно, раніше до кримінальної відповідальності  не  притягувався, являється неповнолітнім, тяжких наслідків від вчиненого  ним злочину не наступило, а нанесені збитки відшкодовані повністю, вину  свою визнав, щиро кається в скоєному та зважаючи  на те, що потерпілі  не наполягають  на суворій мірі покарання, суд вважає можливим  перейти  до іншого  більш  м’якого  виду основного покарання,  не зазначеного в санкції статті   за вчинений ним  злочин, застосувавши  до нього  ст. 69 КК України.  

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України,  

ЗАСУДИВ:  

ОСОБА_7       визнати винним у вчиненні злочинів передбачених  ст. 185 ч. 2  та  ст. 304 ч.1 КК України і визначити йому покарання:  

- по ст. 185 ч.2 КК України у виді  2 (двох) років позбавлення волі;  

-  по ст. 304 ч.1 КК України  у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.  

На підставі  ст. 70 ч.1 КК України  остаточне  покарання  за  сукупністю злочинів, шляхом поглинання  менш суворого  покарання  більш суворим, визначити  у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.  

Згідно  ст. 75  КК України ОСОБА_7 від відбування  призначеного покарання звільнити з випробуванням з  іспитовим строком 1 (один) рік.  

Відповідно до  п.3 ч.1  ст. 76 КК України  зобов’язати  ОСОБА_7 повідомляти  кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця  проживання, роботи  або навчання.  

ОСОБА_4   визнати винним  у вчиненні злочину передбаченого  ст. 185 ч.2 КК України  і визначити  йому  покарання у виді 2 (двох) років позбавлення  волі.  

Згідно  ст. 75  КК України ОСОБА_4  від відбування  призначеного покарання звільнити з випробуванням з  іспитовим строком 1 (один) рік.  

Відповідно до  п.3 ч.1  ст. 76 КК України  зобов’язати  ОСОБА_4  повідомляти  кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця  проживання, роботи  або навчання.  

ОСОБА_5   визнати винним  у вчиненні злочину передбаченого  ст. 185 ч.2 КК України  і визначити  йому  покарання у виді 2 (двох) років позбавлення  волі.  

Враховуючи те, що ОСОБА_5  вчинив даний злочин  до постановлення  вироку Липоводолинським районним судом  від 28.09.2010 року у виді 120 годин  громадських робіт, остаточне  покарання, згідно  ст. 70 ч.4 КК України, визначити йому за сукупністю  злочинів шляхом поглинання  менш суворого  покарання більш суворим у виді 2 (двох) років позбавлення волі, зарахувавши йому  відбуте  покарання  у виді 60 годин громадських робіт, що згідно правил за ст. 72 КК України  становить 8 днів позбавлення волі,  і таким чином  до остаточного відбуття покарання  належить 1 рік 11 місяців 22 днів.  

Згідно  ст. 75, 104  КК України ОСОБА_5  від відбування  призначеного покарання звільнити з випробуванням з  іспитовим строком 1 (один) рік.  

Відповідно до  п.3 ч.1  ст. 76 КК України  зобов’язати  ОСОБА_5  повідомляти  кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця  проживання, роботи  або навчання.  

ОСОБА_6   визнати винним  у вчиненні  злочину передбаченого ст. 185 ч.2  КК України і  визначити йому покарання  із застосуванням  ст. 69 КК України у виді громадських  робіт  строком 120 годин.  

Міру запобіжного заходу засудженим, до вступу вироку в законну силу, залишити підписку про невиїзд.  

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

  Суддя: підпис  

З оригіналом згідно  

Суддя:         О.М. Шульга