СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 листопада 2007 року | Справа № 2-15/6372.1-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
сторони не з'явились,
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іщенко І.А.) від 20.09.2007 у справі № 2-15/6372.1-2006,
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (Кривий Ріг,50066)
до Відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський моторний завод" (вул. Ген. Васильєва, 27а,Сімферополь,95000)
про стягнення 18183,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось з позовом до господарського суду Автономної Республіки Крим до відповідача відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський моторний завод" про стягнення 18183,00грн., в тому числі 16929,00грн. пені за поставку неякісного продукту та 1254,00грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2006 у справі № 2-30/13201-2006 в позові відкритому акціонерному товариству "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду № 2-30/13201-2006 від 17.10.2006.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 скаргу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення, рішення господарського суду залишено без змін.
Не погодившись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2007, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2007 у справі № 2-30/13201-2006 скаргу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" було задоволено частково. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.10.2006 було скасовано, а справу направлено до господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з договором поставки № 402-08-01/04 відповідач поставив позивачеві неякісний товар - зварювальні агрегати АДД-4002 У 1 в кількості 4 шт. Після приймання продукції був складений акт № 755 від 31.10.2004 про поставку неякісного товару. Оскільки відповідач, на думку позивача, порушив умови договору, позивач просить стягнути з нього штрафні санкції за поставку товару неналежної якості у розмірі 18183,00грн., в тому числі 16929,00грн. пені та 1254,00грн. штрафу.
Відповідач у відзиві на позов проти позовних вимог заперечував з мотивів, що при прийнятті товару по якості позивач порушив договір та Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання № П -7, а тому, у позові просить відмовити.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2007 (суддя І.А. Іщенко) позов задоволено частково.
З відповідача на користь позивача стягнуто 1818,30грн. - штрафних санкцій, 181,83грн. - державного мита та 118грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині - в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду прийнято при порушенні норм матеріального та процесуального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.
03.03.2004 між відкритим акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський моторний завод" (постачальник) було укладено договір поставки № 402-08-01/04 (а.с.16-19 том 1).
Згідно з розділом 1 Договору Постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар згідно з додатком № 1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти зазначений товар і оплатити його на умовах, передбачених договором.
05.08.2005 до договору була укладена додаткова угода № 9 (а.с.21 том 1), якою сторони в специфікації № 9 визначили найменування товару та його вартість, а саме: зварювальний агрегат АДД-4002 у 1 в кількості 4шт. за ціною 20900,0 грн. за одиницю без ПДВ, всього на суму 100320,0грн. з ПДВ.
В пункті 1 додаткової угоди сторони узгодили умови поставки: СРТ - склад покупця (згідно з Инкотермс 2000).
Умови оплати: 100 % передплата. Сума договору збільшилась на суму додаткової угоди і становить -395156,84 грн., у тому числі ПДВ -65859,47грн. Всі інші умови договору залишаються без змін (пункти 7, 8, 9 додаткової угоди).
10 жовтня 2005 року по рахунку-фактурі № 0802 від 04.10.2005 (а.с.15 том1) платіжним дорученням № 7977 (а.с.14 том1) позивач відповідно до умов договору здійснив передплату у розмірі 25080,0грн. за один агрегат.
По видатковій накладній № 1167 від 28.10.2005 (а.с.37 том1) та довіреності ЯКС № 324392 від 26.10.2005 агрегат АДД-4002 У1 був переданий позивачеві.
Відповідно до статей 673, 675 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Згідно частини 1 статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.
Прийом продукції по якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П -7, якщо інше не передбачено договором, (пункт 6.4. договору). Як слідує з матеріалів справи, товар був одержаний позивачем 28.10.2005. Відповідно до пункту 16 Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості № П -7 (далі-Інструкція П-7), при виявленні невідповідності якості продукції вимогам стандарту, технічних умов, договору, одержувач зупиняє прийомку товару продукції і зобов'язаний викликати для участі в прийомці і складення двостороннього акту представника іногороднього виготовника (відправника).
В пункті 6.5. договору сторони передбачили, що виклик та явка іногороднього постачальника для участі в прийомці продукції і складанні акту не обов'язково.
В такому випадку сторони повинні керуватися пунктом 20 Інструкції П-7, де зазначено, що при неявці представника виготовника (відправника) на виклик одержувача (покупця) у встановлений строк і у випадках, коли виклик представника іногороднього виготовника (відправника) не обов'язкова, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товару-експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.
Прийомка продукції одностороннє підприємством - одержувачем може здійснюватися при наявності одночасно наступних умов:
1. відсутність відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в місті надходження одержувача (покупця); при відмові їх виділити представника або його неявці.
2. при наявності згоди виготовника (відправника) та односторонню прийомку товару підприємством-одержувачем.
Як свідчать матеріали справи, відповідач заперечує проти надання згоди на односторонню прийомку товару по якості, а зворотного представник позивача не представив.
Нормами пункту 22 Інструкції П -7 передбачено, що матеріально-відповідальні і підлеглі їм особи, а також особи, які здійснюють облік, зберігання, прийомку та відпуск матеріальних цінностей, в якості представників громадськості підприємства-одержувача виділятися не повинні. Зокрема, не можуть виділятися в якості представників громадськості від підприємства-одержувача керівники підприємств та їх заступники у випадках, коли вони не є матеріально відповідальними особами, робітники відділу технічного контролю, бухгалтери, товароведи, які пов'язані з обліком, зберіганням, відпуском та прийомкою товару, робітники юридичної служби.
За результатами прийомки товару продукції по якості складається акт про фактичну якість продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення прийомки продукції по якості. Акт повинен бути підписаний всіма особами, які приймають участь в перевірці продукції по якості, (пункти 29, 30 Інструкції П -7).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були складені акти прийомки продукції по якості №755 від 31.10.2005 (а.с.12 том 1). № 01/755 від 31.10.2005 (а.с.29 том1), згідно з якими рама напівпричепа агрегату іржава, на шині одного з коліс є тріщини.
В порушення вищезазначеного пункту 22 Інструкції П-7, в прийомці товару по якості приймали участь тільки працівники підприємства одержувача-позивача.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, з матеріалів справи вбачається, що прийомка товару по якості була здійснена з порушенням норм договору та Інструкції П-7.
Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем був визнаний факт поставки товару неналежної якості. Факт поставки неякісної продукції підтверджується наступною заміною складових частин зварювального агрегату.
Так, 07.04.2006 відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський моторний завод" було поставлено на адресу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" шасі на зварювальний агрегат АДД-4002 У І, як часткова заміна поставленого 31.10.2005 дефектного товару за додатковою угодою № 9 до договору № 402-08-01/04, що підтверджується накладною № 3080 від 06.04.2006 (а.с.88 том1), та актом приймання ТМЦ по кількості, якості й комплектності від 07.04.2006 (а.с.87).
Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що Відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський моторний завод" дійсно були порушені умови договору щодо якості поставленої продукції.
Згідно до пункту 6.6 договору заміна постачальником продукції неналежної якості на товар належної якості проводиться протягом 15 днів з моменту направлення на адресу постачальника вимоги про заміну неякісної продукції.
Як свідчать матеріали справи вимога про заміну неякісного товару була направлена відповідачу 31.10.2005 за вих..№ 08.1939.
Відповідач всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не представив суду доказів неотримання вказаної вимоги.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що вказана заміна повинна була здійснена до 15.11.2005.
Пунктом 9.2 договору передбачено, при порушенні термінів, зазначених у пункті 6.6 договору, постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі 0,5% від вартості неякісної продукції за кожен день прострочення.
Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що у випадку постачання неякісного товару Постачальник сплачує Покупцеві штраф у розмірі 5% від вартості неякісної продукції.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України встановлено, що позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Однак в той же час, статтею 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Судовою колегією встановлено, що сторонами у пункті 10.3 договору було погоджено, що строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу у разі поставки неякісної продукції встановлений тривалістю у три роки.
Отже, позивачем не було порушено вимогу законодавства щодо додержання строку позовної давності для звернення з вказаним позовом до суду.
Заявлені позивачем сума пені у розмірі 16929,00грн. за період з 16.11.2005 до 30.03.2006 а також сума штрафу у розмірі 1254,00грн., а всього штрафні санкції у розмірі 18183,00грн., судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Судовою колегією встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань щодо якості поставленої продукції за договором № 402-08-01/04 від 03.03.2004 не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.
Крім того, судом враховано, що на день розгляду справи відповідачем в добровільному порядку було поставлено шасі на зварювальний апарат АДД-4002 У1, причина поставки якого - сервісна заміна, тобто усунені наслідки поставки ним неякісної продукції позивачу.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При таких обставинах, судова колегія вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, на 90 % та стягнути з відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський моторний завод" суму штрафних санкцій у розмірі 1818,30 грн.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі висловленого, апеляційна інстанція вважає, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2007 у справі № 2-15/6372.1-2007 залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
К.В. Волков