Справа  2 –3565/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року                          Таращанський районний суд Київської області  в складі:

головуючого: судді Бабоїд О.М.,

при секретарі: Погорілій І.М  

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -    

В С Т А Н О В И В:

Позивачка  звернулася до суду із вищеназваним позовом, мотивуючи тим, що вона є «Дитиною війни», а тому згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, на протязі 2006-2007 років їй вказана соціальна допомога не виплачувалась, а з 2008 року виплачувалася не в повному обсязі, а тому вона посилаючись на вказану норму Закону та рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-РП та від 22.05.2008 року № 10 – РП звернулася до відповідача із заявою про перерахування та виплату недоплаченої пенсії як «Дитині війни». Проте відповідач відмовив їй в даній заяві.

В зв’язку з цим позивачка звернулася до суду з позовом, оскільки вважає свої права порушеними.

Просить суд визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати соціальної допомоги відповідно до ст. 6  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути з відповідача на її користь доплату до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по даний час. Судові витрати покласти на відповідача.  

Позивачка в судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила, проте надала до суду заяву в якій зазначила, що просить суд розглядати справу без її участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача  у судове засідання не з’явився, по час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, проте надав до суду заяву, в якій зазначив, що просить суд розглядати справу без його участі та без фіксування судового процесу технічними засобами, позов не визнане в повному обсязі. Крім того, відповідач надав до суду заперечення в якому зазначив, що вважає позов не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню та просить залишити без задоволення з наступних підстав.

Механізм реалізації положень статті відсутній, а тому відповідно до роз'яснень Міністерства юстиції України вирішити питання про реалізацію вказаного Положення можливо лише внесенням змін в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якої пенсії підвищуються на 30%, мінімальної пенсії за віком є такою, що діє, проте порядок надання пільг, Кабінетом Міністрів України у 2006 році не було розроблено, а Законом України «Про Державній бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  була взагалі призупинена, тому фінансування цих витрат з держбюджету не проводилось і на протязі 2007 року. Механізм реалізації положень ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» було законодавчо врегульовано прийнятим 28.12.2007 року Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» згідно з яким внесено зміни до ст. 6 ЗУ № 2195, де визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Конституційний суд України своїм рішенням від 22.05.2008 року, визнав неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення рішення КСУ положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Разом з тим рішення про відновлення дії вищезазначених законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою не приймалося. Внаслідок цього порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених вищезазначеними законодавчими актами, залишився неврегульованим.

Відтак у 2008-2009 роках обчислення підвищення до пенсії, передбаченого ЗУ «Про соціальний захист «дітей війни» здійснюється відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а тому свої дії вважає законними.

Отже, вважає, що УПФУ у Таращанському районі діє саме в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені вищевказаними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

 Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення  Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.  

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, що підтверджується  паспортом та пенсійним посвідченням.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 ст. 77 Закону  № 3235-4 від 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом (№ 3235-4).

Законом України від 19.01.2006 року № 3367 - 4 «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» п. 17. ст. 77 ЗУ  «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено. Статтю 110 даного Закону викладено в такій редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абз. 7 ст. 5  ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а ст. 6 – у 2006 році поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом ВРУ з питань бюджету».

Таким чином, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено.

Статтею 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що у 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами,  окрім тих, на яких розповсюджується дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується незалежно від встановлення інвалідності та у розмірі, встановленому для учасників війни – 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Рішенням Конституційного суду України № 6-РП від 09.07.2007 року визнано неконституційними положення п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

  З 01.01.2008 року механізм реалізації положень ст.6 ЗУ«Про соціальний захист дітей війни» було врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті п. 41 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», де визначено, що «дітям війни» виплачується підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а саме 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року № 10 – рп/2008 положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Положення  ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік  та  про внесення змін  до  деяких  законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня винесення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду  України  має  преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами,  які виникли  внаслідок дії положень  Закону  України  "Про  Державний  бюджет  України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України", визнаних неконституційними. Рішення  Конституційного  Суду  України  є обов'язковим до виконання  на  території  України,  остаточним  і  не  може   бути оскаржене.

Отже,  з 22 травня 2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 1 січня 2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної  пенсії за віком. Зміст статті був чинним і протягом 2009 року.

Починаючи з червня місяця 2004 року мінімальна пенсія за віком в Україні встановлюється на рівні  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд не приймає до уваги положення ч. 3 с. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз. І ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державна соціальна допомога, яка підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком , як це встановлено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачці слід визначати державну соціальну допомогу, як «Дитині війни» , виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачці повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Статтею 62 ЗУ „Про державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 01.01.2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн, з 1 квітня -387 грн, з 1 жовтня – 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15.03.2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28.03.2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений в наступних розмірах: з 1 січня – 380 грн, з 1 квітня – 406 грн, з 1 жовтня – 411 грн, при цьому дана стаття доповнена, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 ЗУ „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410,06 грн.; 415,11 грн.

Статтею 58 ЗУ „Про державний бюджет України на 2008 рік” № 107 – 4 від 28.12.2007 року, що набрав чинності з 01.01.2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн, з 1 квітня - 481 грн, з 1 липня -  482 грн, з 1 жовтня – 498 грн.

Відповідно до ст. 54, Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу  та  для  тих,  хто  відноситься  до  основних  соціальних і демографічних груп  населення,  встановлюється в  розмірах,  що  діяли  у  грудні 2008 року, тобто 498  грн, а з 01 листопада 2009 року – 573 грн.

Відповідно до ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 695 грн, з 1 квітня - 706 грн, з 1 липня – 709 грн, 3 1 жовтня – 723 грн, з 1 грудня – 734 грн.  

Доводи відповідача про правомірність застосування постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру доплати до пенсії позивачці є необґрунтованими та такими, що суперечать ч.2 ст.19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України – є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту ( п.6).

Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМУ у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.    

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачки підлягають задоволенню, а саме з 08.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по дату винесення рішення, тобто по 16.09.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.

Позивачка при подачі позову до суду сплатила 37 грн витрат на інформаційно технічне-забезпечення розгляду справи, які підлягають стягненню з відповідача на її користь.  

Позивачка є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС, тому підлягає звільненню від сплати судового збору.

Відповідач звільняється від сплати судового збору на підставі п. 34 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито».

Указані обставини встановлено з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Керуючись, ст. ст. 3, 10, 11, 15, 57-61, 88, 174, 197, 213-215, 294-296 ЦПК України, ст. 257 ЦК України,   ст.ст. 8, 19, 22, 46, 92, 113 Конституції України, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 71, 111 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп/2007 р, ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, ст. 54 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік», ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-УІ, ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет на 2010 рік», Декретом КМУ «Про державне мито», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, як «дитині війни», виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком,  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1, як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 08.09.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 16.09.2010 року з урахуванням фактично отриманих сум.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі Київської області на користь  ОСОБА_1 37 грн   понесених нею судових витрат.

Звільнити сторони від сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд шляхом подачі в 10 –денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які  брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:

Рішення не набрало законної сили.