Копія:

Справа №  2-113-2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    07 грудня 2010 р.                                Липоводолинсткий районний суд Сумської області в складі: головуючого – судді Шульги О.М.

                             при секретарі – Бочкун Л.І.

                             розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Липова Долина справу за  позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» про дострокове розірвання договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

    В березні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ( надалі ТОВ) «Відродження-123», про дострокове розірвання договору оренди землі.

    Свої позовні вимоги вона обгрунтовує тим, що 26 жовтня 2006 року між нею та ТОВ «Відродження-123» був укладений договір оренди належної їй земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Берестівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Орендна плата, згідно договору, була встановлена, в розмірі 1,5 % від нормативної оцінки землі, що становить 733 грн. 40 коп.

    10 жовтня 2007 року між нею та відповідачем був укладений додатковий договір до зазначеного договору оренди землі. Відповідач постійно порушує умови договору. В 2007 році як орендну плату вона одержала від товариства 3,5 цн. пшениці, по завищеній, в порівнянні з ринковою вартістю, ціні  в результаті чого їй було недоплачено 453 грн.

    В 2008 році нею було отримано 6 цн. пшениці в рахунок орендної плати, але по її розрахунках їй недоплачено 193 грн. Крім того в 2008 -2009 роках відповідачем її земельна ділянка не оброблялась і має велику забур’яненість, що в значній мірі погіршує її корисливі властивості. Порушенням умов укладеного договору позивачка також вважає те, що орендна  плата за землю не переглядалась відповідачем та не було її збільшено згідно вимог Указу Президента України № 92/2002 від 02 лютого 2002 року зі змінами внесеними Указом Президента України № 725/2008 року від 19 серпня 2008 року.

    За таких обставин позивачка прохає суд розірвати договір оренди землі від 26.102006 року та додатковий договір до вказаного договору від 10.10.2007 року, а також стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі та пеню розміром 0,03 % за кожень день прострочення не сплаченої суми орендної плати.

    В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали в частині розірвання договорів оренди землі як основного так і додаткового, а також  щодо стягнення заборгованості по орендній платі за землю за 2007 рік та за 2008-2009 роки відповідно до вимог Указу Президента України від 19.08.2008 року.

    Представник відповідача – Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» позов не визнає, просить суд в його задоволенні відмовити, мотивуючи недоведеністю обставин, на які посилається позивач, а також тим, що відповідачем умови договору виконувались належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства.

    З’ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення сторін та покази свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 5,40 га ( з яких 4,11 га ріллі і 1,29 га кормових угідь) на території Берестівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, згідно Державного акту на право приватної власності на землю, виданого 22 березня 2002 року та зареєстрованого за НОМЕР_1 ( а.с. 7).

    26 жовтня 2006 року між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження – 123» був укладений договір оренди  зазначеної земельної ділянки ( в подальшому – договір оренди) строком на 10 років ( а.с. 8-9).

    Договір зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємтва «Центр державного земельного кадастру» 03 квітня 2007 року за № 04. 07.631. 01972 ( а.с.9).

    10 жовтня 2007 року між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю « Відродження – 123» був укладений додатковий договір  оренди зазначеної ділянки ( в подальшому – додатковий договір оренди) (а.с. 10).

    Додатковий договір зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства « Центр державного земельного кадастру» 28 січня 2008 року за № НОМЕР_2 ( а.с. 10). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

    Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли вінаслідок завданої  ним шкоди друга сторона  значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору.

    Згідно ст. 19 Закону України « Про плату за земелю» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем ( власником) і орендарем.

    Суд вважає, що відповідачем по справі істотно порушувались умови договору, що є підставою для його розірвання в судовому порядку, а саме:

    Відповідно до п. 9 договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % від нормативної оцінки землі, що становить 733,4 гривень на рік, у тому числі у грошовій формі 733, 4 гривень.

    Згідно з поданими відповідачем відомостями  по виплаті орендної плати позивачці ОСОБА_1 за 2007 рік нараховано 733, 4 гривень орендної плати.

На цю суму були проведені наступні виплати:

отримано позивачкою 300 кг ячміню вартістю 300 гривень,

відраховано податок 110,01 гривень,

відраховано плату за реєстрацію договору оренди 40 гривень ,

сплачено грошима 172,8 гривень,

отримано 100 кг пшениці вартістю 100 гривень .

Всього 722,81 гривень (недоплачено орендної плати – 10,59 гривень).

Позивачка зазначає, що за цей період їй було видано тільки 3,5 центнери пшениці, грошей (згідно відомостей) вона не отримувала.

Суд вважає недоведеними посилання позивачки на це та надає перевагу письмовим доказам (відомостям) наданим відповідачем, в зв’язку з наступним.

Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд  сприяє  всебічному  і  повному  з'ясуванню   обставин справи:  роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки,  попереджує  про  наслідки  вчинення   або   невчинення процесуальних  дій  і  сприяє  здійсненню  їхніх  прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

    Ст. 143 ЦПК України передбачає, що для  з'ясування  обставин,  що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки,  мистецтва,  техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб,  які беруть участь у справі.

    Як на обґрунтування своїх вимог позивачка фактично посилається на ту обставину, що в спірних відомостях її підписи відсутні. Водночас позивачка не заперечує, що з приводу цього вона не зверталася до правоохоронних органів, іншим чином дії відповідача за цим фактом не оскаржувала. Оскільки встановити відповідність підпису можливо лише шляхом проведення відповідних досліджень, судом було запропоновано позивачці подати клопотання про призначення відповідної експертизи. Позивачка відмовилася від цього, продовжуючи наполягати на тому, що коштів, згідно поданих відповідачем відомостей, вона не отримувала.

Таким чином суд, в цій частині вважає обставини, на які посилається позивачка, недоведеними та визнає належними докази подані відповідачем по справі .

Згідно п. 18 договору оренди, підготовка проекту договору оренди землі та його державна реєстрація і витрати, пов’язані з цим, покладаються на орендаря.

Відповідно до цього положення суд вважає неправомірним відрахування з суми орендної плати 40 гривень за реєстрацію договору оренди.

Таким чином, за 2007 рік відповідач недоплатив позивачці кошти за орендну плату в сумі 50 гривень 59 копійок (40 гривень, вирахуваних за реєстрацію договору та недоплачені 10 гривень 59 копійок). З цим погодились сторони по справі.

Згідно поданої відповідачем відомості , за 2008 рік позивачці було нараховано 640 гривень орендої плати, і розрахунок було проведено видачею зерна пшениці. Розрахунок по орендній платі за землю, як повідомили в суді позивачка та її представник відповідачем проведено повністю і вони притензій з цього приводу не мають.

Але, відповідно до п.п. 9, 12 Договором оренди передбачено, що орендна плата вноситься в грошовій формі, в повній її сумі, а передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами. А отже натуральна форма оплати повинна бути попередньо погоджена сторонами. Оскільки під час виплати орендної плати орендодавець був позбавлений можливості отримати передбачену договором орендну плату в грошовій формі та крім того за відсутності відповідного попереднього погодження виплати орендної плати в натуральній формі, суд вважає ці обставини також порушенням істотних умов договору.

Як вбачається з пояснень представника позивачки, орендну плату в натуральній формі позивачка змушена була отримувати, оскільки грошові кошти відповідач виплачував не повністю.

Згідно наданих відповідачем відомостей та розрахунків за 2009 рік, позивачці належним чином була нарахована та виплачена орендна плата (згідно укладеного договору оренди). Ці обставини не оспорюються сторонами .

Як на обгрунтування своїх вимог (істотне порушення умов договору оренди), позивачка посилається на ту обставину, що відповідачем не було переглянуто розмір орендної плати згідно Указа Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 (із змінами, внесеними згідно Указа Президента від № 725/2008 від 19 серпня 2008 року), відповідно до якого плата за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинна запроваджуватись не менше 3 відсотків її вартості.

З урахуванням вимог наведених Указів, позивачка просить стягнути недоплачену орендну плату (із розрахунку 3 відсотків вартості ділянки) та пеню.

Посилання позивачки на ці обставини суд вважає безпідставними, оскільки зазначені Укази Президента носять рекомендаційний характер. Тому умови договору можуть змінюватись за погодженням сторін. Позивачкою не надано доказів звернення до відповідача з відповідною пропозицією підвищити розмір орендної плати до 3 відсотків нормативної оцінки землі.

Ст. 96 ЗК України передбачає, що землекористувач зобов’язаний забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Згідно ст. 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а також своєчасного внесення орендної плати.

Згідно ст. 25 Закону України «Про оренду землі», орендар земельної ділянки зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 28 Договору оренди, орендодавець вправі вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором.

Згідно п. 31 Договору оренди, орендар зобов’язаний приступити до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором зареєстрованим в установленому законом порядку.

Аналізуючи зазначені норми закону та умови укладеного договору оренди, суд приходить висновку, що відповідач повинен використовувати орендовану земельну ділянку за її призначенням, а та обставина, що відповідач впродовж певного терміну не використовує земельну ділянку є порушенням істотних умов договору та може бути підставою для його розірвання в судовому порядку, за умови якщо відповідач не доведене відсутності обробітку орендованої ділянки, як певного методу господарювання на ній.

Згідно довідки, виданої Берестівською сільською радою Липоводолинського району Сумської області № 435 від 28 грудня 2009 року, земельна ділянка ОСОБА_1, яка знаходиться на території сільської ради в 2009 році орендатором ТОВ «Відродження-123» не оброблялась і посів сільськогосподарських культур не проводився (а.с. 14).

Ця обставина підтверджується актом обстеження земельної ділянки позивачки, проведеного комісією у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 (а.с. 13).

Обстеження земельних ділянок проводилось за зверненням громадян на підставі розпорядження голови сільської ради (а.с. 31-33).

Підстави не довіряти наданим доказам у суду відсутні, оскільки члени комісії підтвердили зазначені в довідках відомості при допиті в якості свідків (а.с. 40-42). А саме, згідно свідчень, відповідач по справі восени 2008 року провів збір врожаю на зазначеній земельній ділянці. Після цього, обробітку землі і посіву сільськогосподарських культур не проводив. Одним з членів комісії був землевпорядник сільської ради – ОСОБА_5, що надає переконливості та належності поданим позивачем доказам.

Підтвердженням відсутності обробітку відповідачем земельної ділянки позивачки є також матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності директора ТОВ «Відродження-123» за велику забур’яненість земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржувалась і не скасована ( а.с. 22, 43-45).

На пропозицію суду надати докази обробітку чи відсутності такого, а також доказів можливої методики господарювання, відповідач відповів відмовою, мотивуючи це безпідставністю вимог позивачки та неналежністю поданих нею доказів.

Такі твердження суд не вважає переконливими і надає перевагу доказам, наданим позивачкою, якими вона доводить той факт, що відповідач не використовував та не обробляв земельну ділянку в 2009 році, а отже порушив умови договору та закону. Суд знаходить немотивованими посилання відповідача на відсутність у них підстав для доведення фактів обробітку чи відсутності такого, як на обґрунтування своїх заперечень з причин недоведеності своїх вимог позивачкою.

Ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст. 24, 25 цього Закону та умовами договору.

Згідно ст. 36 Закону України «Про оренду землі», у разі невиконання зобов’язань за договором оренди землі, сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до п. 38 Договору оренди, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.

Посилання відповідача на необґрунтованість та недоведеність вимог позивачки суд вважає безпідставними, непереконливими та такими, що не відповідають дійсності.

Оскільки в судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідач істотно порушував умови договору, щодо повної виплати орендної плати в грошовій формі і не використовував землю за цільовим призначенням, договір оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2006 року, зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 03 квітня 2007 року за № НОМЕР_3, а також додатковий договір від 10 жовтня 2007 року, зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 28 січня 2008 року за № НОМЕР_2, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Відродження-123», підлягають розірванню.

На користь позивачки належить стягнути з відповідача недоплачену орендну плату за 2007 рік в сумі 50 гривень 59 копійок .

Стосовно вимог по стягненню пені, то позивачка в судовому засіданні від них відмовилася.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 651, 792 ЦК України, ст. 96 ЗК України, ст. 19 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 24, 25, 32, 36 Закону України «Про оренду землі», Указу Президента № 92/2002 від 02 лютого 2002 року, зі змінами внесеними Указом Президента № 725/2008 від 19 серпня 2008 року, керуючись ст.ст. 10-11, 57-60, 80, 81, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2006 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження -123», ідентифікаційний код 34072078 зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 03 квітня 2007 року за № НОМЕР_3.

Розірвати додатковий договір від 10 жовтня 2007 року до договору оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2006 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Відродження -123», ідентифікаційний код 34072078 зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 28 січня 2008 року за № НОМЕР_2.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» ідентифікаційний код 34072078  на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за договором оренди земельної ділянки від 26 жовтня 2006 року за 2007 рік в сумі 50 (п’ятдесят) гривень 59 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження-123» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 8 гривень 50 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 10 гривень.

Рішення може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд Сумської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:       підпис

З оригіналом згідно

Суддя:                                             О.М. Шульга