.   Справа № 22ц – 1543           Головуючий у 1-й інстанції – Цвинтарна Т.М.  

  Категорія – 57               Доповідач – Кузьма Р.М.  

УХВАЛА  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 серпня 2010 року   Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:  

  головуючого – Фащевської Н.Є.  

суддів - Кузьми Р.М., Жолудько Л.Д.  

при секретарі - Любчик Л.В.  

з участю позивача ОСОБА_1  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити дії,-  

  ВСТАНОВИЛА:  

  ОСОБА_1 звернулася з вимогами до управління про   стягнення заборгованості та зобов’язання здійснити перерахунок призначеної державної (основної і додаткової) пенсії та виплату пенсії згідно закону    

В обґрунтування вимог позивачка вказує, що є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 (першої) категорії, інвалідом 2-ої групи захворювання, пов’язаних з Чорнобильської катастрофою (з 25.12.1992р.) та інвалідом 2-ої групи (з 16.09.2009р.), у зв'язку з чим, на підставі Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі Закон), розмір її пенсії як інваліда 3-ої групи повинен становити не менше шести мінімальних пенсій за віком, а виплата додаткової щомісячної пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, як інваліда 2-ої групи – не менше восьми мінімальних пенсій за віком, а також повинна бути призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяна здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Вказані пенсії постійно повинні коригуватися у відповідності до збільшення прожиткового мінімуму та розміру мінімальної пенсії за віком. Відповідач не виплачував їй належні суми в повному обсязі, що змусило звернутися до суду.  

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено частково.  

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області шодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу основної державної та додаткової пенсії за період з 22 травня 2008 року по       03 грудня 2009 року відповідно до ст.ст. 46, 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправними.  

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату  ОСОБА_1 за період  з  01 січня  2009 року  по 03 грудня 2009 року відповідно до  ст.ст. 46, 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме : державну пенсію в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність.  

В апеляційній скарзі Управління просить скасувати постанову суду, як таку, що постановлено із порушенням норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в позові.  

Вказує, що мінімальна пенсія за віком Законом не встановлена й, що для даних правовідносин не можна застосовувати ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки мінімальна пенсія застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених саме за цим Законом.  

Окрім того, зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а Управління виступає лише як розпорядник коштів державного бюджету і, отримавши асигнування, виплачує їх за цільовим призначенням.  

ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечує, постанову суду вважає законною та  обгрунтованою.  

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія вважає, що скарга до задоволення не підлягає.  

Судом установлено, що позивачка є потерпілою від аварії на ЧАЕС першої категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС (інвалідність встановлена 26.09.2007р.).  

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст. ст. 54, 50 Закону  позивач має право на одержання пенсії, не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діяти у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити позивачу відповідний перерахунок та виплату пенсії.  

З урахуванням того, що відповідач таких дій не вчинив, чим порушив гарантоване державою право позивача на соціальні виплати у встановлених законодавством розмірах, це право підлягає захисту шляхом задоволення позову.  

Із таким висновком суду апеляційна інстанція погоджується.  

Відповідно до ст. 49 Закону, пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.  

Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.  

У силу ст. 50 Закону, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи зі змісту вищезгаданих статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

Розрахунок пенсії позивачу відповідачем проведено, виходячи із розміру, установленого постановою КМ України від 03.01.02 №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».  

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій, у зв’язку з втратою годувальника внаслідок чорнобильської катастрофи, затверджено постановою КМ України від 30.05.97 №523.  

Вказана постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а в п.2 постанови від 03.01.02 №1 КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, при чому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.  

Реалізацію особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не можу бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.  

Враховуючи   вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, зібраним доказам й підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі - не вбачає.  

  Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів,-  

  УХВАЛИЛА :  

  Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області – відхилити.  

Постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 25 лютого 2010 року залишити без змін.  

Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.  

  Головуючий  

  Судді