. Справа № 22 ц – 907 Головуючий у 1-й інстанції – Свачій І.М.
Категорія – 53 Доповідач – Кузьма Р.М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого судді Кузьми Р.М.
суддів Храпак Н.М., Лекан І.Є.
при секретарі Вийванко О.В.
з участю представника апелянта ТзОВ «Поліграфіст»
Панчука С.М., позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфіст» на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфіст» про стягнення заборгованості заробітної плати, середнього заробітку у зв’язку з порушенням строків розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА :
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до товариства про стягнення заборгованості заробітної плати, середнього заробітку у зв’язку з порушенням строків розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди, посилаючись на те, що працював у відповідача оператором котельні. 15.04.2008 року звільнився з роботи у зв’язку із закінченням опалювального сезону, однак відповідачем до цих пір за період з 01.02.2008 року по 15.04.2008 року заробітна плата та компенсація за невикористану відпустку йому виплачені , чим спричинена і моральна шкода, яка виразилась в переживаннях, душевних стражданнях, матеріальній скруті, яку він оцінює в розмірі 1000 грн.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.03.2010 року позов задоволено частково; стягнуто із товариства в користь позивача 1292,50 грн. невиплаченої заробітної плати, 137,70 грн. компенсації за невикористану відпустку, 3000,00 грн. середнього заробітку у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов’язкових платежів та 1000 грн. моральної шкоди; стягнуто з товариства 51,00 грн. судового збору в дохід держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, вважаючи, що воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Вважає, що судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
У суді апеляційної інстанції представник апелянта ТзОВ «Поліграфіст» Панчук С.М. підтримав апеляційну скаргу, пославшись на мотиви, викладені в ній.
Позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнав, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати з наступних підстав.
Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, які суд вважав встановленими.
Відповідно ст.213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Пленум Верховного Суду в своїй Постанові «Про судове рішення» вказав що обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Задовільняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений з роботи 15 квітня 2008 року.
Однак в рішенні суду не наведено будь яких доказів на підставі яких судом встановлено вказану дату звільнення позивача.
В матеріалах справи (а.с.57) є наказ ТзОВ «Поліграфіст» від 2 лютого 2008 року згідно якого ОСОБА_2 звільнено з роботи згідно ст.36 п.2 КЗпП України з 2 лютого 2008 року в зв’язку з достроковим завершенням опалювального сезону.
Вказаний наказ залишився поза увагою суду першої інстанції та не був досліджений в судовому засіданні.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивачем ОСОБА_2 не наведено будь-яких доказів про те що він працював у відповідача до 15 квітня 2008 року і не отримав в заробітну плату за період з 01.02.2008 року по 15.04.2008 року.
Таким чином суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не вірно оцінені зібрані докази та застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає до скасування з постановленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфіст» задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 11 березня 2010 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфіст» про стягнення заборгованості заробітної плати, середнього заробітку у зв’язку з порушенням строків розрахунку при звільненні, компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Р.М.Кузьма