Справа № 2-а-1433/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 грудня 2010 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Нерус Н. І.,
розглянувши порядку письмового провадження в смт. Ріпки адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду з адміністративним позовом до відповідача, позивач вказує, що постійно проживає в населеному пункті, віднесеному до 4 зони по забрудненню у зв’язку з аварією на ЧАЕС та, згідно ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на щомісячну грошову допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати. В свою чергу відповідач зобов’язаний забезпечувати виплату грошової допомогу позивачу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування. Всупереч вимогам діючого законодавства управління праці та соціального захисту населення, безпідставно нараховує позивачеві вказану доплату у розмірах менших, ніж передбачено законом. Звернення позивача про приведення у відповідність до вимог законодавства належних йому виплат, управлінням праці та соціального захисту безпідставно залишено без задоволення. Через викладене позивач просив визнати дії відповідача протиправними, зобов’язавши його здійснити перерахунок і забезпечити виплату грошової допомоги передбаченої ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в розмірі 1620 грн. за період з 01.07.2010 року.
В судове засідання сторони не з’явилися, надавши клопотання про розгляд справи в їх відсутність. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для її правильного вирішення, а особиста участь сторін в судовому засіданні необов’язкова, суд визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи адміністративного позову та письмових заперечень відповідача, інші матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що позивача віднесено до кола осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії. Позивач постійно проживає і працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» закріплено право громадян на щомісячну грошову допомогу у зв”язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, в розмірі 30% мінімальної заробітної плати. З матеріалів справи вбачається, що така допомога позивачеві нараховується і виплачується відповідачем в меншому розмірі, ніж передбачено законом. Суд вважає необгрунтованими твердження відповідача про правомірність своїх дій, з огляду на положення ч. 1 ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в його редакції, чинній до 01.01.2007 року, яка і підлягає застосуванню. Викладене також підтверджується рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року у справі № 10-рп/2008, статтями 22, 46, 152 Конституції України.
Враховуючи ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, виходячи з ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, суд знаходить, що належить вийти за межі заявлених вимог, оскільки у обраний ним спосіб їх неможливо захистити. Дії відповідача слід визнати протиправними, зобов’язати його вчинити певні дії на поновлення порушеного права позивача та у зв’язку з цим задовольнити позов частково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись статтями 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції закону чинній до 01.01.2007 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та забезпечити виплату ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції закону чинній до 01.01.2007 року, у розмірі 30 % мінімальної заробітної плати, з 01 липня 2010 року, за виключенням вже виплачених сум за вказаний період.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити через їх безпідставність. Судові витрати відсутні.
Управлінню праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області постанову у межах суми стягнення за один місяць виконати негайно.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається через Ріпкинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.І. Шляхов