Справа № 2-А-744/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 грудня 2010 року Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого – судді Висоцька Н.В.,
при секретарі – Крапивній Г.В.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
за участю представника відповідача – Іваненка С.І..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Корюківка у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними, в частині відмови здійснити перерахунок та виплати недоплаченої пенсії по ЧАЕС,-
в с т а н о в и в:
12 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що він є інвалідом ІІ групи, що встановлена внаслідок захворювання, яке пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС. Крім того ст. 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон-796-XII), йому повинна виплачуватись щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а відповідно до ст. 54 згаданого Закону державна пенсія позивача не повинна бути нижче 8 мінімальних пенсій за віком. Всупереч положень статті 22 Конституції України, якими передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року положення статті Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю було обмежено. Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. 6-рп/2007 та 10-рп/2008 від 22.05.2008р. положення, що призупиняли дію статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) та втратили свою чинність з дня їх ухвалення. Таким чином, відповідач був зобов’язаний здійснювати виплату належну їй щомісячну додаткову пенсію, за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та державної пенсії не нижче 8 мінімальних пенсій за віком з 01.06.2010 року і по час розгляду справи в суді. Керуючись рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22.05.2008р. та чинним законодавством України, позивачкою в вересні 2010 року було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснення перерахунку та виплати належної їй, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії з 01 червня 2010 року і по час розгляду справи в суді. Попри те, що Конституція України, як закон прямої дії, має вищу юридичну силу, а рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено, відповідач як орган владних повноважень, відмовив позивачці в гарантованому Конституцією України та ст.ст.50, 54, 67 Закону України від 28 лютого 1991 р. №796-XII праві. Вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII соціальні гарантії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Розмір щомісячно додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до частини 1 статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII складає 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, а розмір державної пенсії відповідно до частини 4 статті 54 згаданого Закону складає не нижче 8 мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які витратили працездатність складає: з 1 листопада 2010 року –723 грн.
Тому позивач просить суд зобов’язати відповідача надати інформацію про розмір виплаченої їй щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 листопада 2010 року і по час розгляду справи в суді. Визнати бездіяльність відповідача щодо не виплати йому щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком – протиправною. Зобов’язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і забезпечити її виплату за період з 01 листопада 2010 року і по час розгляду справи в суді.
Позивач в судовому засіданні свої вимоги підтримав повністю, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях поясняв, що він заперечує в задоволенні позову позивача, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиконанні рішень Конституційного суду, через не направлення заяви про збільшення фінансування і не виплати позивачці щомісячної додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, і державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та зобов’язання відповідача управління Пенсійного Фонду України в Корюківському районі здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державної пенсії у відповідності до норм ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.1 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі відповідно 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і забезпечити її виплату з 01 червня 2010 року по час розгляду справи в суді та стягнути з відповідача недоотриману щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, та державну пенсію у відповідності до норм ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.1 та ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком та не нижче 8 мінімальних пенсій за віком і забезпечити їх виплату з 01 листопада 2010 року і по час розгляду справи в суді.
Також судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІ групи, що встановлена внаслідок захворювання, яке пов’язане з впливом на ЧАЄС, та віднесена до першої категорії осіб постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до розпоряджень відповідача позивач з 01 листопада 2010 року і по даний час перебуває на пенсії по інвалідності та отримував в вказаному періоді державну пенсію та додаткову пенсію як інвалід ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому позивач отримував державну та додаткову пенсію як інвалід ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи з 01.11.2010 року.
Вище зазначені обставини справи не є спірними. Спірним у справі є питання правомірності нарахування та виплати позивачу з 01 листопада 2010 року і час розгляду справи в суді розміру державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яку позивач отримує відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, та в інших випадках передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (надалі спеціальний закон), оскільки відповідно до ст.50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Виходячи з загальних засад приорітету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору суд приходить до висновку що при розрахунку державної та додаткової пенсії позивачу, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Отже на думку суду, за конституційними нормами, виходячи з приорітетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивачці застосуванню підлягають ч1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ст.67 Закону України №796, а не Постанови КМУ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Положення частини 3 статті 28 Закону №1058-УІ не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Враховуючи вищевказане на думку суду позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного Фонду в Корюківському районі Чернігівської області щодо не виплати позивачу державної основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи , в меншому розмірі ніж визначеному ст.50 та ст.54 Закону України « Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 листопада 2010 року і по час розгляду справи в суді. Також підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині щодо зобов’язання управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області позивачу ОСОБА_1 провести перерахунок та виплату державної основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи, відповідно до ст.49, ч.1 ст.50 та ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме - державної основної пенсії - в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, - додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 01 листопада 2010 року і по час розгляду справи в суді, за виключенням виплаченої державної основної пенсії та додаткової пенсій за вказаний період.
Керуючись вищезгаданим рішенням Конституційного суду України та чинним законодавством України, позивачем було направлено письмове звернення до відповідача з вимогою здійснити нарахування належних виплат та забезпечити її виплату. Однак відповідач відмовив позивачам у їх гарантованому Конституцією України та ст. 6 Закону праві, з врахуванням даної обставини слід вважати, що позивач дізнався про порушення його права з вказаного листа, вбачається що позивач звернувся до суду в межах встановленого строку звернення до суду , так як листом від 02.11.2010 року УПФ України в Корюківського району відмовлено у здійсненні перерахунку, 12.11.2010 року подано позов до суду.
Разом з тим позовні вимоги в період з 06.05.2005 року по 22.05.2008 року до винесення вищезазначеного рішення Конституційним судом України, відповідач діяв у відповідності з нормами Закону «Про державний бюджет України» та ст.95 Конституції України, а тому підстав для визнання його дій чи бездіяльності, у вказаний період, незаконними немає. А отже, в цій частині позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової пенсії задоволенню не підлягають.
Так як позивач є потерпілою від ЧАЄС і звільняється від сплати державного мита, а позов задовольняється судом, тому судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 49, 54, ч.3 ст. 51, ч. 3 ст.67, ст.71 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», , ст.1, 8, 22, 55 Конституції України, ст. ст. 17-19, 71, 94, 99, 161-164 КАС України, суд, –
п о с т а н о в и в :
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними, в частині відмови здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії по ЧАЕС – задовольнити частково.
Визнати дії управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, щодо не виплати позивачу ОСОБА_1 державної основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи, в меншому розмірі ніж визначеному ст. 50 та ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.
Зобов’язати управління пенсійного Фонду України в Корюківському районі Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інваліда ІІ групи, відповідно до ст.49, ст.50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме державної основної пенсії в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком за листопад 2010 року та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, за період з 22 травня 20008 року по 30 листопада 2010 року включно, за виключенням виплаченої державної основної пенсії та додаткової пенсій за вказані періоди.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати державного мита, так як позивач є постраждалим від аварії на ЧАЕС, а відповідач відповідно ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» та віднести дані витрати за рахунок держави.
Копію постанови направити сторонам для відома.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами встановленими ст.ст. 185 – 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.В.Висоцька
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 13.12.2010 року.