Справа № 2-а-747/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2010 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Нерус Н. І.,
розглянувши порядку письмового провадження в смт. Ріпки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання дій органу владних повноважень неправомірними, зобов’язання відповідача вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду з адміністративним позовом до відповідача позивач просила визнати неправомірними його з відмови у перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, зобов'язавши останнього здійснити такий перерахунок у відповідності з положеннями статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. N 796-XII (далі - Закон N 796-XII), виплатити заборгованість з 01. 01. 2006 року по день винесення судового рішення та продовжувати виплату вказаних пенсій у визначеному Законом N 796-XII розмірах. Одночасно просила поновити строк звернення до суду і стягнути з відповідача на свою користь 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді вимоги адміністративного позову за період поза шестимісячним строком звернення до суду залишені без розгляду, у решті вимог відкрите провадження.
Від управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі надійшло письмове заперечення проти позову, в якому відповідач просить відмовити в позові повністю за необґрунтованістю позовних вимог. Суть заперечень зводиться до того, що відповідач діє у межах своєї компетенції і у відповідності до діючого законодавства. А вимоги про стягнення моральної шкоди є безпідставними та пред’явлені до неналежного відповідача.
Сторони та представник позивача, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися, надавши клопотання про розгляд справи в їх відсутність. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для її правильного вирішення, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов’язкова, суд у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень, інші матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено і визнається сторонами, що особу позивача віднесено до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом 2 групи, захворювання пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС, через що перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до статей 50, 54 Закону N 796-XII позивач має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткової пенсії за шкоду, заподіяну її здоров'ю, яка повинна складати 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відмовляючи у перерахунку пенсії відповідач виходив із того, що обчислення пенсій повинно проводитися з розміру 19 грн 91коп, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» і розмірів визначених постановами Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Однак, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи». Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України № 796. Пунктом 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 Закону № 796 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком. Щодо наведених відповідачем Постанов Кабінету Міністрів України, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, підлягали застосуванню норми Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також Закону України, яким встановлено прожитковий мінімум на час звернення позивача до відповідача, адже вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі ст. 28 Закону України від 09.07.2003 р. N 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
За приписами ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, суд знаходить, що УПФУ, заперечуючи проти пред’явленого позову, належними та допустимим доказами не довело правомірності дій щодо нарахування та відмови перерахунку позивачу пенсій в зазначених вище розмірах.
За таких підстав, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання здійснення перерахунків і виплат пенсій підлягають задоволенню за період з 25. 05. 2010 року. Проте, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки Закон N 796-XII не містить відповідної норми.
За п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
На підставі ст. ст. 50, 54 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо відмови в здійсненні перерахунку державної і додаткової пенсії пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_1, у розмірі відповідно до статей 50 і 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як інваліду 2 групи, захворювання пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (І категорія), з підвищенням її розміру, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 25 травня 2010 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи (І категорія), інваліду 2 групи, з підвищенням їх розмірів, відповідно до статті 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 25 травня 2010 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
У задоволенні решти вимог відмовити за їх безпідставністю. Судові витрати відсутні.
Управлінню Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області постанову у межах суми стягнення за один місяць виконати негайно.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.І. Шляхов