Справа № 2-а-1388/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Нерус Н. І.,
розглянувши порядку письмового провадження в смт. Ріпки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області, про визнання права, зобов’язання відповідача вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду 09 грудня 2010 року з адміністративним позовом до відповідача позивач просила визнати за нею, як особі, постраждалій від чорнобильської катастрофи (категорія 4), яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, право на отримання доплати до заробітної плати передбаченої ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.91 р. N 796-XII (далі Закон № 796-XII ) та зобов'язати відповідача забезпечити виплату цієї доплати з грудня 2010 року і надалі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Позивач клопоче про розгляд справи в його відсутність, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для її правильного вирішення, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов’язкова, суд у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи адміністративного позову, інші матеріали справи, зважаючи на відсутність як заперечень так і визнання позову відповідачем, суд встановив наступні обставини та правовідносини.
Судом встановлено, що особу позивача віднесено до 4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона постійно проживає і працює в зоні посиленого радіоекологічного контролю, перебуває на обліку у відповідача, що підтверджується копіями посвідчень та довідками. Закон N 796-XII встановлює право таких осіб на отримання доплати до заробітної плати (стаття 39). Зазначеним Законом передбачено, що доплата до заробітної плати для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають і працюють в зоні посиленого радіоекологічного контролю, 4 категорії, становить 1 мінімальну заробітну плату. Закон передбачає коригування виплат, щодо яких виник спір в залежності від змін зазначеної величини, а не їх виплату у твердих сумах, як це робить відповідач.
Суд погоджується з позивачем про те, що для визначення розмірів доплати до заробітної плати (ст. 39 Закону) потрібно застосовувати ст. 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» і ст. 2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати».
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, при вирішенні цього спору суд приходить до висновку, що при розрахунку доплати до заробітної плати, що передбачена ст. 39 Закону N 796-XII, застосуванню підлягають розміри, визначені Законом, а не розміри, визначені постановою КМ України №836, якими керувався відповідач.
За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За таких обставин суд дійшов висновку, що законне право позивача не можна захистити в обраний нею спосіб, а тому виходить за межі заявлених вимог, через що дії відповідача із застосування розмірів доплати до заробітної плати позивача, що передбачена ст. 39 Закону N 796-XII, визначених постановою КМ України №836 належить визнати протиправними. Проте, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача у майбутньому постійно нараховувати і виплачувати вказану доплату, оскільки суд здійснює захист порушеного права, а не права, яке може бути порушено в майбутньому. Крім того, рішення суду ґрунтується на чинному правовому регулюванні і не може впливати на майбутні зміни у правовому регулюванні певних суспільних відносин.
На підставі ст. 39 Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив :
Адміністративний позов задовольнити частково.
В межах позовної давності визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо проведених виплат ОСОБА_1 доплати до заробітної плати у розмірах визначених постановою КМ України №836 а не ст. 39 Закону N 796-XII.
У задоволенні решти вимог відмовити за їх безпідставністю. Судові витрати відсутні.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя В.І. Шляхов