Справа № 2-а-1370/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Прохоренко А. В.,
розглянувши порядку письмового провадження в смт. Ріпки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання незаконними дій органу владних повноважень, стягнення з відповідача коштів,
встановив:
Звернувшись до суду з адміністративним позовом до відповідача, позивач вказує, що визнаний дитиною війни та згідно зі ст.6 Закону України (далі ЗУ) “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Так як рішеннями Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 відповідно визнані такими, що не відповідають Конституції положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими була зупинена дія статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», та внесені до неї зміни, в 2009-2010 р.р. Верховною Радою України не приймались закони, якими зупинялась на 2009-2010 р. дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», або іншим чином обмежувалась її дія, просить визнати дії відповідача щодо нарахування і виплати йому державної соціальної допомоги за 2009, 2010 роки незаконними, стягти з управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на його користь невиплачену соціальну допомогу за 2009 рік та за 2010 рік по день звернення до суду та понесені судові витрати.
Ухвалою судді вимоги адміністративного позову за періоди з 01 січня 2009 р. по 31 грудня 2009 р. і з 1 січня 2010 р. по 10 червня 2010 року залишені без розгляду, у решті вимог справа була призначена до судового розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Позивач клопоче про розгляд справи в його відсутність, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для її правильного вирішення, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов’язкова, суд у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи адміністративного позову, інші матеріали справи, зважаючи на відсутність як заперечень так і визнання позову відповідачем, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно чинної редакції ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто закон передбачає коригування виплат, щодо яких виник спір в залежності від змін
зазначеної величини, а не їх виплату у твердих сумах, як це робить відповідач. Верховною Радою України в 2010 р. не приймались закони, якими зупинялась на 2010 р. дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», або іншим чином обмежувалась її дія.
Суд погоджується з позивачем про те, що для визначення розміру надбавки до пенсії за ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” підлягає застосуванню абзац 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, суд враховує, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (ч. 2 ст. 22 Конституції) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ч. 3 ст. 22 Основного Закону). У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3). Скасування конституційних прав і свобод — це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини — це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, суд знаходить, що в межах позовної давності відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки обраховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у занижених розмірах.
Враховуючи ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, виходячи з ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, суд знаходить, що належить вийти за межі заявлених вимог, оскільки у обраний ним спосіб їх неможливо захистити. Дії відповідача слід визнати протиправними, зобов’язати його вчинити певні дії на поновлення порушеного права позивача та у зв’язку з цим задовольнити позов частково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі менше 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 10 червня 2010 року по 10 грудня 2010 року - протиправними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити нарахування ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер не визначено) щомісячної соціальної допомоги за період з 10 червня 2010 року по 10 грудня 2010 року відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та провести виплату за виключенням сплачених сум.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити через їх безпідставність.
Судові витрати відсутні.
Управлінню Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області постанову у межах суми стягнення за один місяць виконати негайно.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.І. Шляхов