Справа № 2-а-85/10  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  15 січня 2010 року Новозаводський районний суд м. Чернігова у складі:  головуючого-судді Овсієнко Ю.К., при секретарі Безкоровайній Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова про визнання незаконною бездіяльності, зобов’язання вчинити дії, -  

В С Т А Н О В И В:  

07 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання незаконною бездіяльності щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2008 рік протиправною, зобов’язання перерахувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2008 рік. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що має статус «дитини війни» та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Вказує, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами. Посилається, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн. Таким чином, сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2008 рік складає 1737 гривень 90 копійок. Зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»», якими обмежуються виплати «дітям війни».    

Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову. Посилається, що   в 2008 році підвищення до пенсії виплачувалось в розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року і в межах фінансування.    

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1, яке видано 23.01.2006 року.    

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.  

Статтею 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету і підвищується у зв'язку із збільшенням величини вартості мінімального споживчого бюджету чи межі малозабезпеченості.    

Згідно п. 41 розділу ІІ   Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року  текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  викладено у новій редакції,  відповідно до якої  дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії, або щомісячного довічного грошового утримання чи державної  соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)   положення пунктів 36-100 розділу ІІ  «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України» від 28 грудня 2008 року.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов'язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Згідно частини 2 статті 152 Конституції України Закони, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому при прийняті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.    

Згідно частини 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про розмір пенсії та отримуваної щомісячної  соціальної державної допомоги позивачу було відомо, оскільки отримувала пенсію щомісячно, однак до суду за захистом прав звернулась лише 07 грудня 2009 року, пропустивши річний строк, передбачений ст. 99 КАС України.  Позивач в своєму адміністративному позові не заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку звернення  до суду і не надає жодного доказу на підтвердження причин поважності пропуску зазначеного строку. Таким чином, суд вважає, що відсутні поважні причини пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.  

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. У своїх письмових запереченнях представник відповідача наполягав на відмові у задоволені адміністративного позову  в частині позовних вимог, за період, який передує річному строку звернення з адміністративним позовом,  в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до  адміністративного суду.  

Беручи до уваги, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, а позивач в адміністративному позові цей строк поновити не просить, поважних причин пропуску строку не зазначає, суд вважає за необхідне в частині вимог позивача з 01.01.2008 року до 07.12.2008 року відмовити в зв’язку з пропущенням строку звернення до суду.  

Положення статей, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення - тобто з 22 травня 2008 року, а тому суд вважає, що   визнання незаконною бездіяльності щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням пропущеного строку звернення до адміністративного суду з 07.12.2008 року слід визнати протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати позивачу щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період в межах строку звернення до адміністративного суду - з 07.12.2008 року до 31.12.2008 року та забезпечити її виплату з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до встановленого ст. 58 Закону України   «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   розміру прожиткового мінімуму.  

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідачем в судовому засіданні не надано суду доказів та не доведено правомірності свого рішення щодо не нарахування та невиплати позивачу доплати до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року.  

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.  

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі  м. Чернігова в частині визнання незаконною бездіяльності щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 07.12.2008 року до 31.12.2008 року підлягають задоволенню, також слід зобов’язати відповідача нарахувати позивачу щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в період з 07.12.2008 року до 31.12.2008 року та забезпечити її виплату з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком відповідно до встановленого ст. 58 Закону України   «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   розміру прожиткового мінімуму.  

Судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.  

Керуючись п.10 ч.1 ст.3, ст.ст. 99, 100, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, –  

П О С Т А Н О В И В:  

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі  м. Чернігова задовольнити частково.  

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі міста Чернігова щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 07.12.2008 року до 31.12.2008 року.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 07.12.2008 року до 31.12.2008 року.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок судових витрат.  

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.  

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.  

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

  Суддя:                                                                                                Ю.К. Овсієнко