Справа № 2-а-5258/10  

      П О С Т А Н О В А  

І м е н е м  У к р а ї н и  

  17 грудня 2010 року о 11 год. 45 хв. в м. Чернігові суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Карапута Л.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради  про визнання дій неправомірними та зобов»язання вчинити певні дії,  

  в с т а н о в и в:    

30 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дії  відповідача щодо нарахування та виплати не в повному обсязі за 2010 рік соціальних виплат, а саме: щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до ч. 4 ст. 487 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової грошової допомоги відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та зобов»язати  управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в місті Чернігові ради здійснити  перерахунок  допомоги на оздоровлення  та разової грошової допомоги та здійснити виплату цих коштів.  

Ухвалою суду від 01 грудня 2010 року адміністративний позов в частині визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії за період з 01.01.2010 року по 29.05.2010 року включно, залишені без розгляду.  

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, посилаючись на те, що виплата разової допомоги до 5 травня за 2010 рік була здійснена позивачу 22.04.2010 року, тому позовні вимоги стосовно перерахунку та виплати у новому розмірі даної допомоги не підлягають розгляду.  

  Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи інвалідності.  

  Відповідно до вимог ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено щорічно, до 5 травня, проводити виплату разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи  в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.  

  Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

  Згідно ст. 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, разова грошова допомога виплачується до 5 травня, а особи, які її не отримали, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.  

З метою реалізації положень цієї статті Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги у розмірах, встановлених законом про держаний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення (Постанова КМУ від 18.02.2004 року          № 177).  

  Згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується винятково  для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вказаним законом. Застосування мінімального розміру  пенсії за віком  для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомог Законом „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не передбачено.  

Закон „Про внесення змін до Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25 грудня 1998 року передбачає, що порядок виплати разової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України щорічно у проекті Державного бюджету передбачаються цільові кошти для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.  

  Головним розпорядником коштів для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є Міністерство праці та соціальної політики України. Одночасно ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено порядок  щодо виплати  разової грошової допомоги, зокрема, щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах  визначених статтями 12 – 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. При цьому Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області не несе зобов»язань  щодо здійснення виплат  даної одноразової допомоги.  

Оскільки позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня  – 22.04.2010 року, тому відповідач виконав  взяті державою зобов»язання та не порушував прав позивача. Таким чином, відповідно до п. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші  правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень про їх неконституційність, а рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії у часі.  

    Згідно роз»яснень п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд не може, застосувавши Конституцію як акт прямої дії, визнати неконституційними закони чи правові акти, перелічені в ст. 150 Конституції України, оскільки це віднесено до виключної компетенції Конституційного Суду України.  

Крім того,  згідно з Бюджетним кодексом України видатки  місцевих бюджетів на здійснення  державних програм соціального  захисту населення фінансуються за рахунок коштів  Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.  

  Одночасно,  позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії  2 групи інвалідності відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" отримав  18 червні 2010 року щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 120 грн.  

Відповідач у запереченнях на позов зазначив, що розмір допомоги на оздоровлення у 2010 році був визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки ст.70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»  надала право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати.  

  Відповідач у запереченнях на позов зазначив, що допомога на оздоровлення позивачу за 2010 рік була виплачена у розмірі 120 грн., як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки іншого розміру допомоги на оздоровлення у 2010 році Кабінет Міністрів України не встановлював.  

Відповідно ч.4 ст.48 Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату щорічно допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії  у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.  

Згідно ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.  

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку допомоги на оздоровлення мають враховуватися вимоги Закону України  "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Отже, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2010 рік у червні  2010 року у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», порушив права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", положення якого мають пріоритет над підзаконним нормативним правовим актом та були чинними на момент призначення і виплати позивачу допомоги на оздоровлення за вказаний у позові період.    

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини та прийшовши до переконання  про наявність достатніх підстав для прийняття постанови у даній адміністративній справі у скороченому провадженні, керуючись ст.ст. 6, 183-2, 256 КАС України, суд  

  постановив:  

  позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської  районної у м. Чернігові ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1  за 2010 рік щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж передбачено ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

  Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради здійснити  ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі, встановленому ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та здійснити відповідні виплати з урахуванням проведених позивачу виплат.  

  В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Постанова суду прийнята в скороченому провадженні підлягає негайному виконанню.  

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя: