Справа № 2-7484/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

(вступна та резолютивна частини)  

  19 жовтня 2010 року                                                                               м. Чернігів  

  Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:  

головуючого - судді Сапона А.В.,  

при секретарі – Хурса О.О.,  

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів Омеляненко К.М., Барбаша С.В. та Шпака Д.П.,  

  розглянувши у відкритому  судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_5 до Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, закритого акціонерного товариства «Чернігівфото» про визнання договору частково недійсним,  

  в с т а н о в и в :  

  зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, що пов’язана з потребою у обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.  

Повний текст рішення суду буде виготовлений 20.10.2010 року.  

  Керуючись статтями  208, 209, 212 – 215, 294 ЦПК України, суд  

    в и р і ш и в:  

  позов задовольнити.  

  Визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення фотоательє № 11 від 21.04.1998 року, укладений між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та закритим акціонерним товариством «Чернігівфото» (посвідчений державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори, реєстровий № 1-3843), в частині передачі у власність 16,6 кв. м площі загального користування.  

  Зобов’язати Фонд комунального майна Чернігівської міської ради повернути закритому акціонерному товариству  «Чернігівфото»  вартість 16,6 кв. м площі загального користування в розмірі 3207 грн 97 коп.  

  Стягнути з Фонду комунального майна Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 54 грн у відшкодування судових витрат.  

  Рішення може бути оскаржене  до Апеляційного суду Чернігівської області.  

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Суддя                         А.В. Сапон    

                                Справа № 2-7484/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  19 жовтня 2010 року                                                                               м. Чернігів  

  Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:  

головуючого - судді Сапона А.В.,  

при секретарі – Хурса О.О.,  

за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів Омеляненко К.М., Барбаша С.В. та Шпака Д.П.,  

  розглянувши у відкритому  судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_5 до Фонду комунального майна Чернігівської міської ради, закритого акціонерного товариства «Чернігівфото» про визнання договору частково недійсним,  

  в с т а н о в и в :  

  19.01.2010 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення фотоательє № 11, укладеного 21.04.1998 року між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (далі по тексту – Відповідач) та закритим акціонерним товариством «Чернігівфото» (далі по тексту – Співвідповідач), в частині передачі у власність Співвідповідача 16,6 кв. м площі загального користування, з підстав передбачених статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР.  

    У судовому засіданні представник позивачки позов підтримав повністю та зазначив, що оскаржуваний правочин суперечить вимогам закону, порушує право спільної власності позивачки на допоміжні приміщення будинку та створює їй перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності .  

  Представник Відповідача позов визнав повністю і пояснив, що передача  у власність Співвідповідачу 16.6 кв. м площі відбулась внаслідок помилки.  

  Представники Співвідповідача позов не визнали і наполягали на правомірності умов оспорюваного договору, мотивуючи тим, що зазначена площа відноситься до нежитлового фонду.  

  В ході судового засідання встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.  

  10.04.2008 року позивачка придбала за договором купівлі-продажу у ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1.  

  Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі по тексту – Закон) власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність безоплатно і окремо приватизації не підлягають.  

  Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 року № 4-рп/2004 дано офіційне тлумачення положень частини 2 статті 10 Закону про те, що до допоміжних приміщень багатоквартирних будинків відносяться підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та інше.  

  Таким чином, позивачка одночасно є співвласником допоміжних приміщень багатоквартирного будинку № 87 по проспекту Перемоги в місті Чернігові (далі по тексту – Будинок).  

    21.04.1998 року Відповідач уклав зі Співвідповідачем договір купівлі-продажу, передавши у власність останнього приміщення фотоателє № 11 вартістю 16734,31 грн, що знаходиться на першому поверсі Будинку, поруч з квартирою позивачки (далі по тексту – Договір). Загальна площа фотоательє складає 86,6 кв. м. Згідно Договору до площі кафе також включено 16.6 кв. м площі загального користування. Отже, твердження Відповідача про те, що 16.6 кв. м відносяться до складу нежитлового фонду не відповідають дійсності.  

    Статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на час укладення Договору визначено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах.  

  Режим спільної власності на майно передбачає необхідність отримання згоди усіх співвласників на відчуження майна, що перебуває у спільній власності. Втім, як убачається з тексту Договору співвласники квартир Будинку своєї згоди на відчуження частини допоміжного приміщення площею 16.6 кв. м не надавали. За викладених обставин Договір не відповідає вимогам частини 2 статті 10 Закону.  

  У пункті 1 Договору зазначено, що об’єкт продажу належав Відповідачу на підставі реєстраційного посвідчення, виданого Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації. Проте, реєстраційне посвідчення лише підтверджує факт реєстрації особою своїх майнових прав і не являється правовстановлюючим документом, який надає власнику право вільно розпоряджатися належним йому майном в розумінні статті 4 Закону України «Про власність», що був чинним на час укладення Договору.  

  В силу статі 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.  

У зв’язку з передачею у власність 16.6 кв. м площі допоміжних приміщень, до яких фактично увійшла частина сходової клітини першого поверху Будинку, позивачка позбавлена можливості проходити до своєї квартири через під’їзд з боку проспекту Перемоги, чим порушено її право спільної власності та створено перешкоди в користуванні квартирою.  

Вищевикладене в сукупності дає підстави для висновку про невідповідність Договору вимогам закону, що є наслідком задоволення позову і визнання окремих його положень недійсними.  

  Враховуючи те, що співвласниками спірного допоміжного приміщення площею 16.6 кв. м є власники квартир Будинку, суд не знаходить можливим застосовуючи реституцію повертати зазначене майно Відповідачу, як продавцю за Договором. Суд також не вважає необхідним зобов’язувати Співвідповідача повертати спірне майно співвласникам Будинку, оскільки фактично воно не вибувало з їхнього володіння. У той же час, Відповідача слід зобов’язати повернути Співвідповідачу сплачені за відшукуване приміщення кошти в сумі 16734,31 х 19,17% = 3207 грн 97 коп., де:  

-   16734,31 – вартість приміщення фотоательє за Договором;  

-   19,17% - частка спірного приміщення у загальній площі кафе (розрахована за формулою (16,6 х 100%)/86,6)).  

  При вирішенні спору суд не приймає до уваги посилання Співвідповідача на пропуск позивачкою трирічного строку позовної давності, оскільки порушення її прав відбулося лише у квітні 2008 році, а тому вона не вважається такою, що пропустила строк звернення до суду за захистом порушеного права.  

  Оскільки незаконний продаж спірного приміщення відбувся лише з вини Відповідача, суд вважає необхідним покласти на нього усі понесені позивачкою судові витрати в розмірі (37 + 17) = 54 грн.  

  Керуючись статтями 208, 209, 212 – 215, 294 ЦПК України, суд  

    в и р і ш и в:  

  позов задовольнити.  

  Визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення фотоательє № 11 від 21.04.1998 року, укладений між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради та закритим акціонерним товариством «Чернігівфото» (посвідчений державним нотаріусом Першої Чернігівської державної нотаріальної контори, реєстровий № 1-3843), в частині передачі у власність 16,6 кв. м площі загального користування.  

  Зобов’язати Фонд комунального майна Чернігівської міської ради повернути закритому акціонерному товариству  «Чернігівфото»  вартість 16,6 кв. м площі загального користування в розмірі 3207 грн 97 коп.  

  Стягнути з Фонду комунального майна Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_5 54 грн у відшкодування судових витрат.  

  Рішення може бути оскаржене  до Апеляційного суду Чернігівської області.  

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Суддя                         А.В. Сапон